Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/1022/14-ц

Провадження №2/377/387/14

04 листопада 2014 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

22 вересня 2014 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ» з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 22282,09 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1225,50 грн., компенсації моральної шкоди на суму 20000,00 грн., всього 43507,59 грн..

Позов обгрунтовував тим, що з 9 січня 2013 року по 1 вересня 2014 року працював на посаді директора цього підприємства і був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак у день звільнення розрахунок з ним не був проведений, заборгованість згідно довідки підприємства становить 22282,09 грн.. За весь час затримки розрахунку відповідач на підставі ст. 117 КЗпП України повинен сплатити йому середній заробіток, розрахований відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р., сума якого за 15 робочих днів затримки становить 1225,50 грн.. Крім того, відповідач завдав йому моральної шкоди внаслідок порушення його прав, компенсацію якої він оцінює на суму 20000 грн..

27 жовтня 2014 року позивач подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, згідно якої змінив розмір позовних вимог в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи на суму 4651 грн. 20 коп..

Відповідач був належним чином відповідно до ст. 74 ЦПК України повідомлений про час і місце розгляду справи, однак свого представника в судове засідання не направив без повідомлення причин.

У зв'язку з цим за умов, передбачених ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.

У судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Особисто позивач та його представник суду пояснили, що з січня 2013 року по вересень 2014 року позивач працював на посаді директора ТОВ ВП «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ». Одночасно у цей же період він працював за сумісництвом директором ще трьох підприємств, власник яких один і той же. Штат працівників підприємства складався з двох осіб: директор і головний бухгалтер. Кошти підприємства використувались лише за вказівками власника, в т.ч. на виплату заробітної плати йому і головному бухгалтеру. Причиною звільнення з роботи була затримка у виплаті йому обумовленої заробітної плати. Самостійно без згоди власника приймати рішення про виплату заробітної плати він не міг. Вважає, що вина підприємства у непроведенні з ним розрахунку при звільненні полягає в діях його власника. Моральна шкода йому завдана тим, що через неотримання заробітної плати він був обмежений у можливості утримувати свою сім'ю з двома дітьми, внаслідок чого ускладнилися відносини з дружиною.

Вислухавши зазначені пояснення, перевіривши надані докази, з'ясувавши обставини справи та визначивши відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що згідно наказу від 9 січня 2013 року № 01-К на підставі рішення зборів учасників ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ» від 9 січня 2013 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ» з окладом згідно штатного розпису (а.с.11).

Згідно поданої заяви від 01.09.2014 р. про звільнення з роботи за власним бажанням без строку попередження у зв'язку з поважною причиною - переїздом на нове місце проживання з 1 вересня 2014 року та наказу директора ТОВ ВП «ПАК-ЕКСПО-ІНДАСТРІ» від 01.09.2014 р. № 07-К «Про звільнення з роботи» і запису про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 вважається звільненим з роботи з 1 вересня 2014 року згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання (а.с.10,12,13).

Згідно зазначеного наказу директора ТОВ ВП «ПАК-ЕКСПО-ІНДАСТРІ» зв'язку з його звільненням з роботи за власним бажанням з 1 вересня 2014 року головному бухгалтеру наказано провести повний розрахунок згідно ст. 116 КЗпП України належних йому сум, включаючи нарахування компенсації за 27 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 09.01.2013 р. по 01.09.2014 р. згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки»; видати працівникові належно оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення згідно ст. 47 КЗпП України та довідку про роботу на даному підприємстві згідно ст. 49 КЗпП України (а.с. 13).

ОСОБА_1 видана довідка головного бухгалтера ТОВ ВП «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ» від 05.09.2014 р. № 7 про те, що станом на 1 вересня 2014 року заборгованість підприємства перед працівником становить 22282,09 грн., в тому числі: по заробітній платі за період з 1 січня 2014 року по 5 вересня 2014 року 18306,60 грн.; по підзвітним сумам 3975,49 грн. (а.с.14).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1).

За правилом ч. 3 ст. 15 цього Закону оплата праці працівників підприємства здійснюється у першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 24 цього Закону та ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (перше речення частини першої).

Як встановлено судом на підставі наданої позивачем довідки головного бухгалтера ТОВ ВП «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ», - відповідача по справі, від 05.09.2014 р. станом на 1 вересня 2014 року заборгованість підприємства перед працівником становить 22282,09 грн., з яких: по заробітній платі за період з 1 січня 2014 року по 5 вересня 2014 року - 18306,60 грн.; по підзвітним сумам - 3975,49 грн. (а.с.14).

Виходячи з цього, позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 22282,09 грн. є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 1).

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), які мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 1).

Згідно ст. 62 цього Кодексу підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч. 1).

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (ч. 4).

Згідно ст. 65 цього Кодексу управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу (ч. 1).

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 2).

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (ч. 3).

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (ч. 4).

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 за трудовим договором працював на посаді директора ТОВ «Виробниче підприємство «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ», тобто був керівником цього підприємства, наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративного-господарськими повноваженнями і був відповідальною посадовою особою за результати господарської діяльності підприємства та виконання вимог законодавства, зокрема, ст. 1, 15, 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 і 116 КЗпП України.

При цьому слід зазначити, що за порушення вимог законодавства про оплату праці, зокрема, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі статтею 41 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність посадових осіб підприємства, а за безпідставну невиплату заробітної плати, вчинену умисно керівником підприємства, статтею 175 КК України встановлено кримінальну відповідальність.

За правилом ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1).

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 2).

Посилаючись на ті обставини, що власник підприємства протиправно обмежував керівника підприємства у своєчасній виплаті йому заробітної плати, яка є першочерговим платежем, чим заподіяв також і моральної шкоди, позивач і його представник доказів на їх підтвердження суду не надали, тобто не довели цих обставин.

У зв'язку з цим суд вважає, що права на стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та відшкодування моральної шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та непроведенням розрахунку у день звільнення з роботи позивач не має.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову у зазначеній частині.

Вирішуючи питання про негайне звернення рішення до виконання у частині стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 18306,60 грн. суд, керуючись положеннями ст. 367 ЦПК України та беручи до уваги тривалу невиплату позивачеві заробітної плати на значну суму, вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення всієї суми заборгованості по заробітній платі.

Згідно правила ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір за ставкою, встановленою п..п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», від сплати якого позивач звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 цього Закону.

Керуючись ст. 3, 15, 109, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПАК-ЕКСПО ІНДАСТРІ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 22 282 гривні 9 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 18 306 грн. 60 коп..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «ВП «ПАК-ЕКСПО-ІНДАСТРІ» судовий збір на користь держави у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня одержання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено на загальних підставах до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга на заочне рішення позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем - у той же строк з дня постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. С. Орел