ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р. | № 26/609-13/337 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Дерепи В.І., |
суддів | Грека Б.М., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" |
на | рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року |
у справі | № 26/609-13/337 |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" |
до | товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" |
про | стягнення 27 777,48 грн., |
за участю представників сторін:
від позивача –Сидоров П.В.
відповідача –Волошин О.І., Агафонова М.Є.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року (суддя О.Євдокимов), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року (судді В.Андрієнко, М.Малетич, В.Студенець) позов задоволено, стягнуто з відповідача 26 082,50 грн. заборгованості, 1 463,90 грн. пені та 231,03 грн. річних у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті поставленої продукції за договором поставки від 25.02.2005 року № 1812-30050228769.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судових актів, просить їх скасувати, та в позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 25 лютого 2005 року між сторонами було укладено договір поставки № 1812-30050228169, згідно з яким позивач зобов’язався поставити відповідачу шрот соєвий.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна, кількість, строки поставки конкретної партії товару визначаються сторонами в додаткових угодах, що є невід’ємною частиною даного договору. Пунктом 4.1 передбачено якість товару за певними показниками, серед яких активність уреази має становити 0,1-0,2 (вим. рН за 30 хв.).
19 квітня 2005 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 25.02.2005 року, згідно з якою в пункті 6.2 договору передбачили, що у випадку поставки товару, який не відповідає за своїми якісними показниками вимогам ГОСТу 12220-96 щодо активності уреази, при умові підтвердження невідповідності якості товару протоколами досліджень зазначених у пункті 5.3 лабораторій, постачальник зобов’язується за вибором покупця надати узгоджену з покупцем скидку в ціні чи за свій рахунок замінити дану партію товару на якісний товар в такому ж обсязі і відшкодувати покупцю всі понесені останнім збитки, пов’язані з доставкою цієї партії в пункт призначення.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони 19.04.2005 року підписали також додаток № 2 до договору, яким визначили поставку партії соєвого шроту в обсязі 1000 т вартістю 1 620 грн. за тону.
Листом від 06.05.2005 року № 235/05 відповідач повідомив, що 521,65 т поставленого соєвого шроту не відповідає вимогам ГОСТу 12220-96 щодо рівня активності уреази і запропонував або знизити ціну поставленого товару з 1 620 грн. до 1 570 грн., з розрахунку 10 грн. за кожну 0,01 невідповідності нормам ГОСТу, або замінити на якісний товар.
У листі від 06.05.2005 року № 05/02 позивач дав попередню згоду на зниження ціни товару та повідомив про направлення відповідно до пункту 5.3 договору по одному екземпляру проб до випробувальної лабораторії Українського науково-дослідного інституту олій та жирів для визначення остаточних показників якості поставленого товару.
Проте, в листі від 11.05.2005 року № 241/05 відповідач повідомив про оплату товару лише після укладення додаткової угоди про зменшення ціни, і 11.05.2005 року сторонами була підписана додаткова угода № 2 до додатку № 2 від 19.04.2005 року до договору поставки № 1812-30050228169 від 25.02.2005 року, якою зафіксована зміна ціни відповідно до листа відповідача від 06.05.2005 року № 235/05 у зв’язку з перевищенням середнього рівня активності уреази.
Згідно протоколу випробувань № 432 від 18.05.2005 року випробувальної лабораторії Українського науково-дослідного інституту олій та жирів, результати досліджень якої згідно з пунктом 5.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 19.04.2005 року є остаточними і обов’язковими для сторін, рівень активності уреази відповідає якісним показникам, визначеним пунктом 4.1 договору, в зв’язку з чим позивач в листі від 18.05.2005 року № 05/18 запропонував доплатити відповідачу вартість 521,65 т соєвого шроту, виходячи з 1 620 грн. за тону, що становить 26 082,5 грн., проте останній відмовився доплатити.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 6.2 договору була передбачена можливість зменшення ціни товару у випадку невідповідності встановлених у пункті 4.1 договору показників активності уреази, а у додатковій угоді № 2 до додатку № 2 від 19.04.2005 року до договору поставки № 1812-30050228169 від 25.02.2005 року зазначено про зміну ціни 521,65 т соєвого шроту в сторону зменшення з розрахунку 10 грн. за одну тону активності уреази і встановлення її в розмірі 1 570 грн., тобто зміна ціни відбулась виключно у зв’язку з невідповідністю зазначеного показника.
Але, оскільки, після проведення досліджень випробувальною лабораторією Українського науково-дослідного інституту олій та жирів було встановлено, що вказаний показник відповідає умовам договору, тобто обставина, яка була підставою для зменшення ціни відпала, а ціна на поставлений за якісними показниками відповідно до умов договору соєвий шрот була визначена додатком № 2 від 19.04.2005 року до договору поставки № 1812-30050228169 від 25.02.2005 року у розмірі 1 620 грн. за тону, в зв’язку з чим не приймається до уваги посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги на зміну позивачем в порушення вимог частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціни після виконання договору.
Таким чином, позивач свої зобов’язання за договором поставки № 1812-30050228169 від 25.02.2005 року виконав, поставивши партію соєвого шроту в обсязі 1 000 тон. вартістю 1 620 грн. за тону на загальну суму 1 620 000 грн.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач свої зобов’язання за договором поставки № 1812-30050228169 від 25.02.2005 року виконав частково, сплативши позивачу лише 818 990,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.05.2005 року № 337, і на момент звернення до суду з позовом за поставлену продукцію на суму 26 082,50 грн. з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 6.4 договору, згідно з яким у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день від вартості несплаченого товару.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 26 082,50 грн. заборгованості, 1 463,90 грн. пені та 231,03 грн. річних у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті поставленої продукції за договором поставки від 25.02.2005 року № 1812-30050228769.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
Рішення господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року у справі № 26/609-13/337 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" - без задоволення.
Зупинення виконання рішення господарського суду м. Києва від 07 вересня 2006 року скасувати.
Головуючий, суддя | В.І.Дерепа |
Суддя | Б.М.Грек |
Суддя | Л.В.Стратієнко |