Справа № 464/11314/13 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/783/4757/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПАТ «ВіЕс Банк» - Федорюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «ФольксБанк», третя особа - Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про припинення договорів поруки, іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який 26.12.2013 року уточнили, просили суд визнати договір поруки № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Фолькс Банк», припиненим; визнати договір поруки № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Фолькс Банк», припиненим; визнати договір іпотеки квартири від 18.07.2008 року, укладений між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7 (ОСОБА_2), посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5271, припиненим; визнати договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.07.2008 року, укладений між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5273, припиненим; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 18.07.2008 року про накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесений на підставі договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року, та виключити з Державного реєстру іпотек запис від 18.07.2008 року про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, внесений на підставі договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 17.07.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФольксБанк», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № КF 50902, згідно з яким відповідач надав позичальнику ОСОБА_7 грошові кошти і сумі 60 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 17.07.2023 року під 13,5% річних. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КF 50902 від 17.07.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ПАТ «Фолькс Банк» було укладено договори поруки № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, згідно з умовами яких позивачі являються поручителями по зобов'язаннях ОСОБА_7 Крім того, 18.07.2008 року було укладено договір іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в якості виконання зобов'язань за кредитним договором № КF 50902 від 17.07.2008 року. 18.07.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25.05.2011 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, та вона набула прав і обов?язків іпотекодавця замість ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_7 помер, про що 24.09.2013 року ОСОБА_2 повідомила ПАТ «Фолькс Банк». Вказували, що зобов'язання померлого по кредитному договору були припинені у зв'язку зі смертю і до особи, яка прийняла спадщину, обов'язки по кредитному договору переходять в межах спадкового майна. Проте, вони не приймали спадщини після смерті ОСОБА_7 Також, зазначили, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець, не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», третя особа Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про припинення договорів поруки, іпотеки - задоволено.

Визнано договір поруки № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ФольксБанк», припиненим.

Визнано договір поруки № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, укладений між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «ФольксБанк», припиненим.

Визнано договір іпотеки квартири від 18.07.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5271, припиненим.

Визнано договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.07.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5273, припиненим.

Виключено з Єдиногою реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 18.07.2008 року про накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесений на підставі договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року.

Виключено з Державного реєстру іпотек запис від 18.07.2008 року про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, внесений на підставі договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5 судові витрати в сумі 344,12 грн.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», вважає його незаконним та необґрунтованим, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належну оцінку доказам, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що спадкоємці після смерті позичальника відсутні та відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання ОСОБА_7 припинились неможливістю їх виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Підтвердженням відсутності спадкоємців, на думку суду, є лист Шостої Львівської державної нотаріальної контори від 28.04.2014 року № 691/02-14, з якого вбачається, що спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ «ВіЕс Банк» та жоден з спадкоємців не звертався до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Проте з таким висновком суду апелянт не погоджується, оскільки вважає, що такий не відповідає нормам ЦК України. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПАТ «ВіЕс Банк» - Федорюк І.І., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

17 липня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № КF 50902, за умовами якого ВАТ «Електрон Банк» надало ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 60 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 17.07.2023 року зі сплатою 13,5% річних за користування коштами (а.с. 8-10).

18 липня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 5271, в якості виконання зобов'язань за кредитним договором № КР 50902 від 17.07.2008 року (а.с. 15-17).

18 липня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5273 (а.с. 25-26).

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КF 50902 від 17.07.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ПАТ «Фольксбанк» було укладено договори поруки за № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, згідно з умовами яких позивачі являються поручителями по зобов'язаннях ОСОБА_7 (а.с. 11-12, 13-14).

З рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25.05.2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, треті особи - ПАТ «Фольксбанк», ПАТ «Астра Банк», про розподіл спільного майна подружжя, при ухваленні якого приймав участь представник відповідача за даним позовом, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7 В порядку поділу спільного майна подружжя вищевказаним рішенням за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили (а.с. 20-22).

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 07.12.2011 року № 32376113, виданим ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с. 23).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, яке видане 21.09.2013 року (а.с. 24).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 16.10.2013 року серії НОМЕР_1 позивачка змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с. 18).

Згідно із заявою позивача ОСОБА_5 від 17.12.2013 року, посвідченою приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_9 та зареєстрованою в реєстрі за № 1731, ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_7 та на оформлення спадкових прав не претендує (а.с. 61).

У відповідності до листа Шостої Львівської державної нотаріальної контори від 28.04.2014 року № 691/02-14 спадкова справа після смерті ОСОБА_7 була заведена 11.10.2013 року після отримання претензії ПАТ «Фольксбанк» про пред'явлення вимог до спадкоємців. На даний час жоден з спадкоємців не звертався до нотаріальної контори, у спадковій справі відсутні заяви про прийняття спадщини (а.с. 110).

Згідно частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто, якщо інше на встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За положеннями ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Нормами ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Відповідно до частини 5 вказаної статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

З викладеного вбачається, що зобов'язання ОСОБА_7 за кредитним договором № КF 50902 від 17.07.2008 року припинилися у зв'язку з його смертю. Дані правовідносини допускають правонаступництво в порядку спадкування.

Районний суд задовольняючи позовні вимоги позивачів в частині визнання договорів поруки № КF 50902/1 від 15.05.2012 року, що укладені між ОСОБА_2 і ПАТ «ФольксБанк» та ОСОБА_5 і ПАТ «ФольксБанк», припиненими, вірно зазначив, що зобов'язання ОСОБА_7 за кредитним договором від 17.07.2008 року № КF 50902 не пов'язані нерозривно з особою боржника та можуть бути виконані іншою особою, а саме, спадкоємцем в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 добровільно не повернули борг за кредитним договором та не погоджуються забезпечувати виконання зобов'язання за цим кредитним договором новим боржником, а тому і звернулися з позовними вимогами про визнання договорів поруки припиненими.

Оскільки спірні договори поруки не передбачають відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за виконання умов кредитного договору № КF 50902 від 17.07.2008 року новим боржником, то порука є припиненою.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 5271 - припиненим, суд першої інстанції вірно послався на положеннями ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та прийшов до правильного висновку, що внаслідок визнання за позивачкою ОСОБА_2 на підставі рішення суду права власності на предмет іпотеки, остання набула статус іпотекодавця за іпотечним договором від 18.07.2008 року, укладеним між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7, та до неї перейшли всі права і обов'язки іпотекодавця за цим договором.

Також районний суд вірно послався на положення ст. 520 та ст. 521 ЦК України, відповідно до якої форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, згідно з якою наведений правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання та вірно зазначив, що жодних доказів укладення в письмовій формі правочину щодо заміни боржника у кредитному договорі від 17.07.2008 року № КF 50902 з ОСОБА_7 на ОСОБА_2 відповідачем суду не надано і питання щодо заміни боржника у зобов'язанні не було предметом спору, що розглядався судом.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України встановлено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Слід зазначити, що у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Згідно частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, як одноособовий власник квартири, що перебуває в іпотеці, не погоджуються забезпечувати виконання зобов'язання за кредитним договором № КF 50902, який укладений 17.07.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», та ОСОБА_7 новим боржником.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції щодо визнання договору іпотеки від 18.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 5271 - припиненим, є правильним.

Також районним судом підставно визнано договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.07.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5273, припиненим.

Задовольняючи дану позовну вимогу районний суд вірно вказав, що вимога - про визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя - припиненим, є похідною від вимоги про визнання припиненим договору іпотеки, яка задоволена судом, а тому є підствною і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Вимоги позивачів щодо виключення з Єдиногою реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 18.07.2008 року про накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесений на підставі договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року та щодо виключення з Державного реєстру іпотек запис від 18.07.2008 року про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, внесений на підставі договору іпотеки квартири від 18.07.2008 року, - є також похідними від задоволеної судом вимоги щодо визнання припиненим договору іпотеки, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Будь-яких належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.