АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/12298/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Т.М.
Доповідач: Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Крижанівської Г.В.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Дем»янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
в с т а н о в и л а :
У липні 2014 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
У мотивування вимог посилався на те, що він є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та користується всіма житлово-комунальними послугами, проте рахунки за зазначені послуги не сплачує, у зв'язку з чим у нього за період з 01 жовтня 2012 року по 23 червня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 12 242,25 грн.
Враховуючи наведене, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 12242,25 грн. та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року позов ТОВ «Перший український експертний центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Перший український експертний центр» 12 242 гривни 25 копійок заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та 243 гривни 60 копійок судового збору.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що він не перебуває з ТОВ «Перший український експертний центр» у договірних відносинах, тому стягнення з нього заборгованості є безпідставним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 08 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №7080 (а.с. 3).
З 2006 року між ДП «Екос» АТ ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.4).
Рішенням правління ПАТ «ХК «Київміськбуд», житловий будинок АДРЕСА_1 переданий на баланс експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр», що підтверджується витягом №3 з протоколу № 29 від 15.08.2012 року (а.с.5).
Наказом ТОВ Перший український експертний центр» № 2/1 від 01.10.2012 року прийняло житловий будинок АДРЕСА_1 на баланс разом з існуючою дебіторською та кредиторською заборгованістю перед ПАТ «Київенерго», ПАТ «АТ «Київодоканал» і мешканцями, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2012 року (а.с.6-8).
Звертаючись в суд з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач не належним чином виконує зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості.
Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання відповідача на те, що він не перебуває з ТОВ «Перший український експертний центр» у договірних відносинах, тому стягнення з нього заборгованості є безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.
Враховуючи те, що позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, відповідач прийняв пропозицію і отримує всі послуги, тому договір вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.
Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Київенерго» укладені додаткові угоди до Договору від 10.12.1991 року №71012 про постачання електричної енергії від 01.03.2013 року та від 01.11.2012 року, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2012 року; між позивачем та ТОВ «Спутник -Крим» укладено договір №107-О на технічне обслуговування пожежних систем; між позивачем та ПАТ «АК «Київводоканал» укладено договір №10842/4-1-06 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.11.2012 року; між позивачем та ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» укладено договір №5 про надання послуг по прибиранню снігу технікою від 01 червня 2013 року; між позивачем та ПП «ВКФ «Промінь» укладено підрядний договір №16-08-2013то від 01 серпня 2013 року на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем; між позивачем та Малим ПП «Перун» укладено договір №47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01 жовтня 2012 року; між позивачем та ТОВ «Фірма «Володар-Роз» укладено договір №2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012 року (а.с.41-86).
За таких обставин, посилання відповідача на відсутність у нього зобов'язання по оплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов"язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не заперечувалося, що він отримував житлово-комунальні послуги, від їх отримання не відмовлявся та отримував рахунки на сплату житлово-комунальних послуг, проте оплату не проводив, оскільки позивач не бажає укласти з ним письмовий договір про надання послуг.
На спростування цих доводів, представник позивача пояснив, що саме ОСОБА_2 не бажає укласти з ними типовий договір, а пропонує укласти договір, складений ним самим.
З рахунку - попередження №2123 від 23 червня 2014 року вбачається, що заборгованість за період з жовтня 2012 року по 23 червня 2014 року становить 12 242,25 грн. (а.с. 2).
ОСОБА_2, скориставшись своїми правами на власний розсуд, не надав суду зустрічного розрахунку з обґрунтуванням його правильності та письмових пояснень щодо нарахувань за житлово-комунальні послуги з посиланням на нормативно-правові акти.
З огляду на те, що лише позивачем було надано розрахунок заборгованості, тому він обґрунтовано взятий до уваги судом першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції відповідач та його представник не порушували питання щодо наданих позивачем розрахунків. Не містить такі посилання і апеляційна скарга.
Враховуючи те, що відповідач не належним чином виконує зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, в результаті чого утворилася заборгованість, суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 12242,45 грн.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: