Справа № 761/18705/14-ц
Провадження №2/761/5633/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 жовтня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Кривошия О.О.
за участю представників сторін:
від позивача Мягка К.М.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
в с т а н о в и в:
У червні 2014р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення солідарно з відповідачів на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 11988,28 грн. та судові витрати у розмірі 243,60грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, а позивач згідно рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. №24/6240 є виконавцем житлово-комунальних послуг для споживачів Шевченківського району м.Києва. Між тим, зха твердженням позивача відповідачі, які є споживачами комунальних послуг, не в повному обсязі сплачують плату за утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка в добровільному порядку не сплачується, що зумовило звернення до суду з позовом. Згідно наданого стороною позивача розрахунку заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги, поставлені у квартиру АДРЕСА_1, за період з 01.08.2007 р. по 01.12.2013 р. заборгованість становить 7443,99 грн., інфляційні витрати складають 3599,49 грн. та 3,0 % річних - 944,80 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243,60 грн.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просила суд позов задовольнити.
Відповідачі проти позову заперечували, зазначаючи, що позивачем необґрунтовано заявляється про заборгованість, оскільки згідно довідки про нарахування та оплату по особовому рахунку НОМЕР_1 (по квартирі АДРЕСА_1) за період з квітня 2007 р. по лютий 2010 р. заборгованість була визначена в розмірі 1271,56 грн. Тобто, з яких даних позивачем у наданому суду розрахунку виходив щодо наявності боргу у значно більшій сумі, позивач не пояснив. При цьому, посилаючись на те, що протягом останніх трьох років відповідачами справно у повному обсязі сплачувались комунальні платежі по виставлених рахунках за спожиті комунальні послуги, вимоги про сплату заборгованості, яка начебто виникла у минулі періоди (2007-2010 р.р) пред'явлено поза строком позовної давності, просили суд в задоволенні позову відмовити на підставі ст.267 ЦК України.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідачі є співвласниками та зареєстровані у АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою ТОВ «Кийградсервіс» Шевченківського району від 21.01.2014 р. №185 (а.с.4).
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно із розрахунком боргу по утриманню будинку та прибудинкової території, проведеним працівниками бухгалтерії КП ГІОЦ, заборгованість відповідачів з 01 квітня 2007р. по 28 лютого 2010р. становила 1271,56 грн. (а.с.67). При цьому, саме такий розмір заборгованості було визначено у квитанції про нараховані комунальні платежі, що виставлена до сплати відповідачам за лютий 2010 р. (а.с.35).
Натомість, наданий позивачем розрахунок заявленої до відшкодування з відповідачів заборгованості містить інформацію про те, що сума боргу за вказаний період становила 5748,92 грн., а в наступному місяці (квітень 2010 р.) сума боргу зросла до 6003,64 грн. (а.с.5).
В той же час, з представлених відповідачами копій платіжних документів, якими підтверджується сплата виставлених рахунків за спожиті комунальні послуги, убачається, що в березні 2010 р. було сплачено рахунок за лютий 2010 р. в сумі 543,88 грн. (а.с.35), рахунок за квітень 2010 р. в сумі 616,57 грн. було сплачено у травні 2010р. (а.с.36). Однак, сума боргу в квитанції за квітень 2010 р. майже в 5 разів перевищує визначену суму боргу за лютий 2010 р.
Представник позивача суду не надала пояснень з приводу вищевказаних розбіжностей, а доводи сторони позивача, що відповідачі не в повному обсязі сплачують комунальні платежі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки такі доводи спростовуються копіями квитанцій за період з квітня 2010 р. по лютий 2013 р., що додані до матеріалів справи (а.с.36-66).
Крім того, оплата відповідачами в повному обсязі поточних платежів за період з січня 2010 р. по січень 2013 р. підтверджується також і наданим розрахунком позивача (а.с.5).
Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачі в письмовій заяві наполягали на застосуванні наслідків пропущення строку позовної давності (а.с.31-34).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також враховуючи положення ст. 267 ЦК України, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість за даними позивача має місце починаючи з серпні 2007 р., однак з вимогою про сплату цієї заборгованості до відповідачів позов пред'явлено лише в 2014 р., то строк позовної давності позивачем пропущено. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що переривання строку позовної давності у відповідності до ст.264 ЦК України не відбулось, оскільки протягом періоду з 2010 р. по 2013 р. комунальні платежі відповідачами сплачувались лише поточні, а наявність боргу заперечувалася.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 212 - 215, 217, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 267 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя