Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/3821/14 Головуючий у 1 інстанції: Федоренко О.І.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Каракуші К.В.

Боєвої В.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 з вказаним позовом.

У позові зазначалось, що 10 червня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №167-011/ФКВ-08 за яким останній отримав кредит в розмірі 37000 доларів США на строк до 07.06.2023 року під 14,8% річних. В якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 10 червня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №167-011/Zфпор-08. Крім того, 10 червня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №167-011/Zфквіп-08 за яким вона передала в іпотеку належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не виконує свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 461997,80 грн., позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 461997,80 грн. і судові витрати, а також звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2013 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 461997,80 грн. за кредитним договором №167-011/ФКВ-08 від 10.06.2008 року шляхом продажу на публічних торгах звернути стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_3 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором № 167-011/Zфквіп-08 від 10.06.2008 року з початковою ціною предмету іпотеки для її подальшої реалізації в 216600 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_3 судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_5 позивачем не оскаржено, тому у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Судом встановлено, що 10 червня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 був укладено кредитний договір №167-011/ФКВ, за яким останній отримав кредит у розмірі 37000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою процентів у розмірі 14,8% річних строком до 07.06.2023року (а.с.6-13).

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №№167-011/Zфквін-08, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с.15-18).

У червні 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за яким позивач набув права вимоги за вказаними договорами (а.с.36-40, 142).

Відповідно до п.п. 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу таабо при несплаті процентів таабо несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 14.01.2013 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором від 10.06.2008 року за період з 01.06.2010 р. по 01.01.2013р. становила 461997,80грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 287 548,18грн., відсоткам -174 449,62грн.(а.с.30, 143).

Письмове повідомлення від 28.12.2012р. про те, що позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором і наявна прострочена заборгованість ОСОБА_3 попереджена, як майновий поручитель, про звернення стягнення на предмет іпотеки направлялось останній 29.12.2012року про що свідчать відповідний реєстр поштових відправлень (а.с.31, 34).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» суд, встановивши зазначені обставини та надавши оцінку наданим по справі доказам, прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 461997,80грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не зважив на співмірність суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна є необґрунтованими. Оскільки сторони узгодили у п. 1.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки у розмірі 216 600грн., а розмір заборгованості майже вдвічі більше вказаної вартості, тому такі доводи апелянта є неприйнятними.

Посилання в апеляційній скарзі на невірність розрахунку заборгованості не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зазначений розрахунок є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

За клопотанням представника апелянта судом апеляційної інстанції у позивача було витребувано розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором. З метою забезпечення процесуальних гарантій змагальності сторін представнику апелянта було надано час на ознайомлення та надання заперечень на вказаний розрахунок, внаслідок чого розгляд справи 30 жовтня 2014 року було відкладено.

Проте вказаний розрахунок боржником не спростовано і не оспорено, в передбаченому законом порядку, доказів в обґрунтування його неправильності апеляційному суду не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа була розглянута за відсутності відповідача не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України.

Належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції. На підтвердження цього свідчить зворотне поштове повідомлення про отримання особисто ОСОБА_3 19.02.2013 р. судової повістки у судове засідання призначеного на 20.02.2013р. (а.с.54). Проте ОСОБА_3 не з'явилась до суду, будь-яких письмових заяв до суду не направляла. В наступне судове засідання, що було призначено на 04.03.2013 року, судова повістка спрямована на адресу ОСОБА_3 повернулась до суду без вручення через закінчення строку зберігання (а.с.148).

В цьому сенсі, судова колегія наголошує, що відсутність відповідача в судовому засіданні при розгляді зазначеної вище справи, не призвело до неправильного вирішення цієї справи на підставах викладених вище.

Разом з тим, при ухваленні рішення судом не достатньо були враховані встановлені ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" додаткові до ст. 215 ЦПК України вимоги щодо змісту судового рішення, а саме, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

До того ж, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у п. 42 дано роз'яснення, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Зазначені дані в резолютивній частині рішення суд виклав не в повній мірі і доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними, а тому ухвалене рішення підлягає зміні шляхом його доповнення відповідними даними про розмір вимог та всі його складові і заміні визначеної вартості предмета іпотеки на зазначення початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Твердження представника апелянта в судовому засіданні апеляційного суду про скасування строків позовної давності не приймається до уваги колегією суддів, оскільки ані заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, ані апеляційна скарга не містить посилань про застосування строку позовної давності. Проте у відповідності до приписів законодавства обов'язковою підставою для застосування строків позовної давності є відповідна письмова заява сторони.

Усні посилання представника апелянта про застосування закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон) також не спростовують правильності вирішення справи. Вказаний Закон набрав чинності лише з 07.06.2014 року та не був чинним станом на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції (04.03.2013 року), а тому не підлягав застосуванню судом першої інстанції при вирішенні цієї справи в силу вимог ст. 2 ч. 3 ЦПК України (провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи).

Крім того, нормами вказаного Закону встановлено тимчасову заборону у визначених цим Законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Проте, будь-яких даних про те, що предмет іпотеки використовується ОСОБА_3 як місце постійного проживання і у її власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна, апеляційному суду не надано.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зміни оскаржуваного рішення шляхом його доповнення відповідними даними про розмір вимог та всіх його складових і заміні визначеної вартості предмета іпотеки на зазначення початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2013 року по цій справі змінити, доповнивши резолютивну частину: після слів "в розмірі 461 997,80 грн." словами: "з яких заборгованість за тілом кредиту - 287 548,18 грн., відсоткам -174 449,62 грн.». Виключити «з початковою ціною предмету іпотеки для її подальшої реалізації в 216600 грн.» замість цього вказати "з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна".

В решті рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: