11/775/27/2014(м)

0519/4737/2012

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні 18 лютого 2014 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, уродженець міста Маріуполя Донецької

області, громадянин України, працюючий водієм в службі

таксі «Комфорт», не судимий, проживаючий у будинку АДРЕСА_1

засуджений за частиною 2 статті 121 КК України до 9 років позбавлення волі

Вказаним вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 22 лютого 2012 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні тамбура квартир АДРЕСА_2, в процесі сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_6, умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останньому, не менш чотирьох - п'яти ударів руками, стиснутими в кулак, в область обличчя та голови, в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді гострої закритої черепно-мозкової травми у формі забиття головного мозку важкого ступеню, просторого субдурального (під тверду мозкову оболонку) крововиливу над правою півкулею головного мозку у чоло-тім'яно-скронево-потиличної

Головуючий у суді 1 інстанції Помогайбо В.А

Категорія 121 ч. 2 КК України Доповідач Меленчук В.C

областях, субарахноїдального (під м'які мозкові оболонки) крововиливу з наявністю вогнища забиття-розтрощування речовини головного мозку в чоловій області справа і субарахноїдального крововиливу в потиличній області справа, і наявністю синця з крововиливом в м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в чоловій області справа, крововиливу в м'які покриви голови в потиличній області справа, синця з явищами травматичного набряку у тім'яно-скроневій області праворуч, синця на верхньому столітті лівого ока, синця і садна на спинці носа, синця на верхній губі, синця на тильній поверхні лівої кисті, синців та садно на обличчі, як окремо, так і сукупності, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, гострої закритої черепно-мозкової травми має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, в наслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 14 годині 50 хвилин настала смерть потерпілого.

Смерть потерпілого настала в результаті отримання ним черепно-мозкової травми, у зв'язку з чим розвинувся набряк-набухання головного мозку з дислокацією його ствола у великий потиличний отвір.

Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисник засудженого ОСОБА_5, подали апеляції.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_5 в апеляції та доповненнях до неї, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповноти судового слідства.

Обґрунтовуючи свою апеляцію захисник зазначив, що кваліфікація дій за статтею 121 частиною 2 КК України та доведеність вини засудженого ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, як на досудовому слідстві, так і у судових засіданнях.

Так, за показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, потерпілий ОСОБА_6 падав на підлогу в тамбурі після отриманих ударів, міг отримати травму при падінні, що повністю, за твердженнями суду першої інстанції, узгоджується з висновками судово-медичної експертизи № 562/34 від 3 квітня 2012 року.

Аналізуючи дані висновки експертизи, суд першої інстанції, на думку захисника, у вироку спотворив іі результати та проігнорував висновки експертизи про механізм створення травми у потерпілого ОСОБА_6, які були описані експертом, як отримані в результаті падіння та удару потиличною частиною голови о бетону підлогу.

При цьому, покладаючи в основу обвинувального вироку даний висновок судово-медичної експертизи, суд першої інстанції залишив поза увагою висновок комісійної судово-медичної експертизи №154-КЭ/2013/пп від 9 серпня 2013 року, проведеної Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи.

За твердженнями захисника, при наявності двох висновків судово-медичних експертиз про механізмі отримання потерпілим тілесних ушкоджень, які потягли його смерть, суд першої інстанції не звернув уваги на їх суперечливість і не навів у своєму вироку мотивів прийняття до уваги одного висновку судово-медичної експертизи і відкидання іншого.

Крім того, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції не виклав своїх суджень з приводу неможливості застосування положень статей 69,75 КК України.

Посилання суду першої інстанції на те, що засуджений ОСОБА_2 у вчиненому не зізнався та не розкаявся не відповідає наявним у справі даним, за якими він з першого пояснення послідовно і добровільно розповів про всі обставини вчиненого ним злочину, активно сприяв слідству у розкритті злочину, приймав участь при відтворенні обстановки та обставин події і розповів про їх відбуття, а незгода з кваліфікацією злочинних дій не може розцінюватися судом як відсутність щирого каяття.

Прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції вважає,

що вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи свою апеляцію, прокурор вказав, що під час судового розгляду кримінальної справи і судового слідства, ним у порядку статті 277 КПК України було змінене обвинувачення, за яким засудженому ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення у вчиненні більш тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України. У відповідності до нового обвинувачення зазначений механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, як заподіяння йому не менш чотирьох - п'яти ударів руками, стиснутими в кулак, в область обличчя та голови, від яких той, втративши рівновагу, впав та вдарився потиличною частиною голови о підлогу, в результаті чого отримав тілесні ушкодження.

У той же час у мотивувальній частині вироку, вказуючи обставини вчинення злочину, суд першої інстанції, описуючи механізм заподіяння тілесних ушкоджень, не зазначив про те, що «потерпілий від отриманих ударів, втратив рівновагу, впав та вдарився потиличною частиною голови о підлогу», не вказавши підстави виключення цих обставин з обвинувачення.

За твердженнями прокурора, зазначене суперечить роз'ясненням, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку», відповідно до яких суд зобов'язаний навести у вироку мотиви зміни у суді пред'явленого підсудному обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_3, не погоджуючись з доводами, поданих апеляцій, подав на них свої заперечення в яких вказує про їх безпідставність.

На його думку, суд першої інстанції в ході судового розгляду кримінальної справи, прийняв всі можливі заходи до повного й об'єктивного дослідження всіх її обставин та прийняття доказів скоєного злочину як достовірних.

Так, за його твердженнями, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 в процесі нанесення ударів в область голови, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а посилання захисника в апеляційній скарзі на не встановлення мотиву скоєння злочину є не обґрунтованими. Суд дав правильну оцінку всім наявним доказам по справі і дійшов обґрунтованого висновку про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, а призначене покарання відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину.

Виходячи з наведених обставин, просить вирок суду першої інстанції відноснно засудженого ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції прокурора та захисника без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_2 та думку захисника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляції, заперечення потерпілого та його представника проти апеляційних вимог, міркування прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції з частковим погодженням з доводами захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляції захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Як вбачається з постанови про зміну обвинувачення від 20 вересня 2013 року, засудженому ОСОБА_14 було висунуте обвинувачення у заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень шляхом нанесення «не менш чотирьох - п'яти ударів руками, стиснутими у кулак, в область обличчя, від яких той, втративши рівновагу, впав та вдарився потиличною частиною голови о бетону поверхню полу» (а.с.67 т.2).

Ухвалюючи вирок і, описуючи у ньому встановлені в ході судового слідства обставини, вчиненого засудженим ОСОБА_2 злочину, суд першої інстанції зазначив про заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень в результаті нанесення умисних ударів руками, стиснутими у кулак.

При цьому, у вироку суд першої інстанції не вказав мотиви виключення з обвинувачення обставини втрати потерпілим після нанесення удару в область голови рівноваги, падіння на бетону підлогу та удар об неї потиличною областю голови і не виклав з цього приводу свої судження.

Отже, вказане свідчить про недостатнє з'ясування судом першої інстанції усіх обставин вчинення злочину та дійшов передчасного висновку про правильність кваліфікації дій засудженого за кримінальним законом по пред'явленому обвинуваченню.

Залишилися поза увагою суду першої інстанції суперечності, які містяться у двох висновках судово-медичних експертиз, які містяться в матеріалах кримінальної справи, за якими механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень є взаємовиключними, на що звертає увагу в апеляції захисник.

Відповідно до положень частини 3 статті 67 КПК України ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

За положеннями частини 1 статті 334 КПК України в мотивувальній частині вироку суд повинний навести докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші.

Зазначені норми кримінально-процесуального закону судом першої інстанції залишені без уваги.

Так, перевіряючи в ході апеляційного розгляду твердження захисника про суперечність висновків судово-медичних експертиз, колегією суддів встановлено, що ці твердження є обґрунтованими.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи Маріупольського відділення судово-медичної експертизи №562/34 від 18 квітня 2012 року виникнення травми у потерпілого ОСОБА_6 є наслідком нанесення йому чотирьох - п'яти ударів, можливо кістю руки, стиснутої у кулак сторонньої особи, внаслідок чого тілу була придане додаткове прискорення з послідуючим падінням навзнак і ударом потиличною частиною голови справа, найбільш певно о бетонну підлогу (а.с. 102 т.1).

При цьому, за висновками комісійної судово-медичної експертизи №154-КЭ/2013/пп від 9 серпня 2013 року, проведеної Харківським бюро судово-медичних експертиз закрита черепно-мозкова травма у потерпілого ОСОБА_6 є нехарактерною для її виникнення в наслідок падіння з висоти власного росту на площини, як з попереднім приданням тілу прискорення, так й без нього (а.с. 52 т.2).

При наявності таких суперечностей про механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, суд першої інстанції, виклавши у вироку зміст обох висновків, не вказавши, при цьому, який саме з них він бере в основу обвинувального вироку.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що у ході її судового розгляду захисник обвинуваченого заявляв клопотання про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, що при вказаних обставинах, на думку колегії було доцільним, однак, вирішуючи клопотання, суд першої інстанції відмовив в його задоволенні.

На думку колегії суддів, зазначені вище порушення кримінально-процесуального закону, допущені при судовому розгляді кримінальної справи, позбавили суд першої інстанції дійти своєчасного правильного судового рішення. Вказані порушення є підставами для безумовного скасування судового рішення, тому апеляційні вимоги прокурора та захисника є обґрунтованими.

За таких обставин, ухвалений щодо засудженого ОСОБА_2 вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи, відповідно до апеляційних вимог, на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді, з дотриманням положень кримінально-процесуального закону про повний, всебічний й об'єктивний розгляд, з'ясувати усі обставини події, з урахуванням інших апеляційних вимог, ретельно перевірити усі докази безпосередньо у ході судового слідства, вирішивши питання про доцільність проведення повторної судово-медичної експертизи, висновок якої є підставою для правильної правової кваліфікації злочину, після чого прийняти судове рішення, яке відповідало б закону.

З урахуванням даних про особу засудженого ОСОБА_2, за якими він має сім'ю, постійні місця проживання і роботи, де характеризується позитивно, стан здоров'я, його належної процесуальної поведінки в ході, як досудового, так і судового слідства, невизначеність направленості умислу, від якого залежить правильність правової кваліфікації його дій та у зв'язку з скасуванням вироку суду першої інстанції, яким був змінений запобіжний захід за результатами розгляду кримінальної справи, колегія суддів вважає за можливе клопотання про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Керуючись статтями 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5, прокурора який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі змінити на підписку про невиїзд, звільнивши з залу суду негайно.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв