АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6359/14 Справа № 409/6706/12 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальова А. Б. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Калиновського А.Б., Свистунової О.В.,

за участі секретаря - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ», Товариства з обмежено відповідальністю «Крона», Комунальне підприєство «ВРЕЖО» №2 м.Запоріжжя, Дніпровський районний відділ в м.Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Абонент ХХІ», ТОВ «Крона», КП «ВРЕЖО» №2 м. Запоріжжя, Дніпровський РВ Дніпродзержинського ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів м. Дніпродзержинська його матері ОСОБА_5 разом зі ним, як особам, що перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, було надане жиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, та на підставі зазначеного рішення 18 липня 1991 року їй був виданий ордер на право заселення до жилого приміщення, і 30 липня 1991 року вони із матірью вселилися до наданої квартири та стали постійно проживати в цьому житловому приміщення. 23 листопада 1991 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, і дружина після реєстрації шлюбу стала проживати у квартирі по АДРЕСА_3 разом з ним та його матірью, 24 листопада 1992 року вона була зареєстрована у зазначеній квартирі, за його згодою, та згодою матері, як член їх сім'ї. Від шлюбу вони з відповідачем мають двоє дітей: повнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. В жовтні 2003 року вони з відповідачем припинили спільне проживання, ведення спільного бюджету та спільного господарства, Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 квітня 2006 року шлюб між ним та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 продовжувала проживати разом із ним, матірью та дітьми у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, завжди мала ключі від квартири та вільний доступ до житла. Але 22 червня 2007 року колишня дружина ОСОБА_2 залишила спірну квартиру, оскільки, створивши нову сім'ю із ОСОБА_7 , який зареєстрований у м.Дніпродзержинську по вул .Шиманського, 80, вона разом із дітьми, добровільно виїхала з квартири АДРЕСА_3 і стала проживати разом із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, де він фактично проживав. 29 липня 2007 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_7 за його відсутності та відсутності ОСОБА_5, забрала із спірної квартири спільне майно подружжя, а саме: телевізор, мікрохвильову піч, пральну машину, пилосос, кухонний комбайн, домашній кінотеатр меблі та інші речі, яке перевезла за новим місцем проживання до квартири АДРЕСА_1. Після цього він був вимушений змінити замки на вхідних дверях квартири для попередження подальших протиправних дій відповідача та її цивільного чоловіка ОСОБА_7 Але відповідач 01 жовтня 2007 року звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і щодо її вселення до спірної квартири. Старша донька ОСОБА_3 виявила бажання проживати разом з ним і на теперішній час проживає разом з ним та ОСОБА_5 в спірній квартирі. Відповідач продовжувала проживати з меншою донькою ОСОБА_6 та своїм цивільним чоловіком ОСОБА_7 і з 02 березня 2009 року ОСОБА_2 проживає у місті Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_13. Донька ОСОБА_6 навчається в ЗОШ № 1 м. Запоріжжя. З середини 2010 року ОСОБА_2 із донькою ОСОБА_6 проживає разом із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у його власності, де вони проживають однією сім'єю до сьогоднішнього дня. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 січня 2011 року, яке набрало законної сили 23 серпня 2011 року, був задоволений позов ОСОБА_2 про її вселення до спірної квартири. Після набрання цим рішенням законної сили відповідач не заселилися до спірної квартири, та продовжувала проживати разом із ОСОБА_7 у АДРЕСА_2 і працювати у м. Запоріжжі в ТОВ «Квас Беверіджиз», а дитина продовжувала навчатися у ЗОШ № 1 м. Запоріжжя. На даний час на двокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 рішенням Дніпровського райвиконкому м.Дніпродзержинська від 16 березня 2011 року відкриті два окремих особових рахунка НОМЕР_1 та НОМЕР_2 - на нього, та його матір ОСОБА_5, оскільки вони є відповідальними квартиронаймачами житлових приміщень, а ОСОБА_2 продовжує бути зареєстрованою у жилому приміщенні з особовим рахунком НОМЕР_1. Вселення відповідача разом із дитиною ОСОБА_6 було здійснено 10 лютого 2012 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції. Але після вселення ОСОБА_2 не проживала у житловому приміщенні за місцем своєї реєстрації, пробувши у квартирі 10 лютого 2012 року декілька годин, і вдруге приїздила до квартири 25 лютого 2012 року і пробула в квартирі три години та поїхала, більше в спірній квартирі відповідач не з'являлася, не залишала своїх особистих речей, не проживала в ній, не зважаючи на наявність в неї ключа від вхідної двері. Перешкоди в проживанні ні він, ні його мати відповідачу не чинили. Починаючи з 25 лютого 2012 року ОСОБА_2 добровільно, з особистих міркувань не проживала у жилому приміщенні за місцем своєї реєстрації у м. Дніпродзержинську і продовжує проживати однією сім'єю із ОСОБА_7 та меншою донькою у АДРЕСА_2, тому з підстав, передбачених ст.ст.71, 72 ЖК України, просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за місцем своєї реєстрації, а саме: кімнатою, житловою площею 19 кв.м. у квартирі по АДРЕСА_3, зобов'язати відповідача знятися з реєстраційного обліку за місцем її реєстрації в жилому приміщенні квартири по АДРЕСА_3, зобов'язати Дніпровський РВ Дніпродзержинського ГУ ДМС України зняти відповідача з реєстраційного обліку за місцем її реєстрації в жилому приміщенні квартири по АДРЕСА_3

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - кімнатою, житловою площею 19 кв.м., в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, що є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку по зазначеному житловому приміщенню та виключення відомостей про неї із особового рахунку на кімнату, площею 19 кв.м., в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити мотивувальну частину заочного рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи кв. АДРЕСА_3 згідно ордеру від 18 липня 1991 року, виданого виконавчим комітетом Заводської ради народних депутатів, було надано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.35).

23 листопада 1991 року позивач ОСОБА_4 уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2, після чого останню було зареєстровано у вказаній квартирі (т.1 а.с.36, 80).

Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають двох дітей: повнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які також є зареєстрованими у спірній квартирі (т.1 а.с.37, 38, 80).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 грудня 2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано (т.1 а.с.40).

Судом встановлено, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 деякий час продовжувала проживати в квартирі по АДРЕСА_3, а потім виїхала з квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 січня 2011 року були встановлені факти щодо поважності причин непроживання ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_3 з червня 2007 року по день ухвалення рішення, про перешкоди з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в проживанні ОСОБА_2 в спірній квартирі, і ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_6 було вселено у кв.АДРЕСА_3.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2011 року вказане рішення суду залишено без змін ( т.1 а.с.27-34 ).

Після ухвалення вказаного рішення суду, за заявою позивача та його матері ОСОБА_5 рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Дніпродзержинську ради № 79 від 16 березня 2011 року основний особовий рахунок на квартиру по АДРЕСА_3 був розподілений на два особових рахунки, і ОСОБА_4 на склад сім'ї із трьох чоловік - колишньої дружини ОСОБА_2, доньки ОСОБА_6 була виділена в окреме користування житлова кімната, площею 19 кв.м. з відкриттям на його ім'я окремого особового рахунку на цю кімнату. Інша кімната в зазначеній квартирі, площею 11,6 кв.м., була виділена в користування ОСОБА_5 та ОСОБА_3, на ім'я ОСОБА_5 був відкритий окремий особовий рахунок та виділено в окреме користування кімнату (т.1 а.с. 79, 80, 162, 163).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 вересня 2011 року, виданого Фондом комунальної власності м.Дніпродзержинська міської ради, приміщення квартири спільного заселення, яка значиться за адресою: АДРЕСА_3 і складає 7/20 часток квартири дійсно належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_5 та члену сім'ї ОСОБА_3 Кімната у квартирі спільного заселення приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа частини квартири спільного заселення становить 18,5 кв.м. Житлова площа - 11,6 кв.м., (кімната - 11,6 кв.м.) (т.3 а.с.164).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 22 листопада 2011 року, виданого обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_5 є власником 7/40 частки кв.АДРЕСА_3 та ОСОБА_3 є власником 7/40 частки кв.АДРЕСА_3 (т.3 а.с.165).

10 лютого 2012 року в порядку примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 січня 2011 року на підставі виконавчого листа, виданого 04 листопада 2011 року, згідно акту державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, відповідач ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_6 були вселені у квартиру по АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 81).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зі вказаної дати після вселення ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_6 - 10 лютого 2012 року, відповідач у спірній квартирі не проживає, її речі в квартирі до теперішнього часу відсутні, ні вона, ні неповнолітня ОСОБА_6 в квартирі не проживають, позивач та мати позивача ОСОБА_8 перешкоди в проживанні відповідачу в спірній квартирі не чинили і замки на вхідних дверях після 10 лютого 2012 року не змінювали, що підтверджується відповідними актами житлово-експлуатаційної організації (т.2 а.с. 45, 91, 213- 216, 227, 209-212, 228).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 вибула на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, та задовольнив позовні вимоги позивача з підстав, передбачених ст.107 ЖК України, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, позивач, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами просив визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за місцем своєї реєстрації, а саме: кімнатою, житловою площею 19 кв.м. у квартирі по АДРЕСА_3, зобов'язати відповідача знятися з реєстраційного обліку за місцем її реєстрації в жилому приміщенні квартири по АДРЕСА_3, зобов'язати Дніпровський РВ Дніпродзержинського ГУ ДМС України зняти відповідача з реєстраційного обліку за місцем її реєстрації в жилому приміщенні квартири по АДРЕСА_3, з підстав, передбачених ст.ст. 71, 72 ЖК України (т.1 а.с. 2-13, 15-26).

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ч.2 ст.71 ЖК України якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України визначено, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому поряду.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 та неповнолітня донька ОСОБА_6 тривалий час проживають у АДРЕСА_2. Неповнолітня ОСОБА_6 з 2012 року відвідує навчальний заклад - Запорізьку гімназію №28 Запорізької міської ради. ОСОБА_2 працює в м.Запоріжжі ТОВ «Квас Беверджиз» (т.1 а.с. 93, 94, 160, т.2 а.с.220).

Доказів на підтвердження того, що відповідач вимушена не проживати у спірній квартирі АДРЕСА_3 з причини того, що їй чинять перешкоди у проживанні позивач або треті особи, або ж існують інші поважні причини її не проживання у квартирі, суду не надано.

Доказів щодо сплати відповідачем ОСОБА_2 комунальних платежів у вказаній квартирі матеріали справи також не містять.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_2 зверталася до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою і просила визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Дніпровської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області №79 від 16 березня 2011 року про зміну договорів найму жилих приміщень, визнати незаконним та скасувати розпорядження Фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська Дніпродзержинської міської ради від 15 вересня 2011 року №5/507-р про передачу приміщення квартири спільного заселення у власність громадян, яке складає 7/20 часток квартири, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 вересня 2011 року, видане Фондом комунальної власності м.Дніпродзержинська Дніпродзержинської міської ради - 7/20 часток кв.АДРЕСА_3, переданих у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (т.2 а.с.97-99).

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року вказану позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду у зв'язку із зверненням представника позивача із заявою про залишення позовної заяви без розгляду ( т.3 а.с. 142, 177, 215, 246, 247).

Згідно довідок житлово-експлуатаційної організації, відповідач ОСОБА_2 станом на 04 листопада 2014 року не значиться зареєстрованою у спірній квартирі АДРЕСА_3 (т.4 а.с.66, 67).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_2 та апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 слід задовольнити частково та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - кімнатою, житловою площею 19 кв.м., в квартирі АДРЕСА_3.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності рішення суду та створення перешкод позивачем її проживання у спірній квартирі, жодними належними доказами по справі не підтверджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ», Товариства з обмежено відповідальністю «Крона», Комунальне підприєство «ВРЕЖО» №2 м.Запоріжжя, Дніпровський районний відділ в м.Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ», Товариства з обмежено відповідальністю «Крона», Комунальне підприєство «ВРЕЖО» №2 м.Запоріжжя, Дніпровський районний відділ в м.Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - кімнатою, житловою площею 19 кв.м., в квартирі АДРЕСА_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 107 грн. 30 коп. та по сплаті за подачу заяви про забезпечення доказів в сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді