УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 9481/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Техінфо» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.04.2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0002281520 від 04 квітня 2013 року, яким збільшено Підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41073,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 27382,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 13691,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТзОВ «Сана Прим» і, як наслідок, правочин визнано фіктивним. Проте, в акті перевірки жодних обґрунтованих підстав для таких висновків не наведено. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Техінфо» на укладення договорів з контрагентом ТзОВ «Сана Прим» без наміру створити наслідки, які передбачені договором. На підтвердження реальності виконаної господарської операції та фактичного використання товару в господарській діяльності, позивачем в повній мірі долучено первинні бухгалтерські документи, які стали підставою для відображення у його бухгалтерському обліку господарських операцій з ТзОВ «Сана Прим».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в підтвердження реальності фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Сана Прим» позивач надав лише договір поставки, видаткові накладні на отримання ТМЦ та податкові накладні від вказаного суб»єкта господарювання.

Позивачем не надано доказів перебування керівника чи інших уповноважених працівників при отриманні та завантаженні товару від ТзОВ «Сана Прим» в м.Києві на автотранспорт підприємства-перевізника.

Вважає, що судом не враховано і те, що в обґрунтування реальності господарських операцій з ТзОВ «Сана Прим» позивачем не надано доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі, довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі товару, сертифікати відповідності, що чітко передбачено умовами договору поставки. Вище зазначене підтверджує відсутність фактичного отримання позивачем товару від ТзОВ «Сана Прим».

Під час проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 27.09.2012р. №3967/22-9/33927607 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Сана Прим» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р., скерований на адресу ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

Перевіркою встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними по правочинах за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р.; відсутність об»єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за цей же період, які підпадають під визначення п.14.1 ст.14, 185, 198 ПК України.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника податкового органу, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Техінфо» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Сана Прим» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 27 383,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за червень 2012 року, чим порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), про що складено акт перевірки від 18.03.2013 року №640/15-20/23273723.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002281520 від 04.04.2013р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

03.05.2012 року між ТзОВ «Сана Прим» (Постачальник) та ПП «Техінфо» (Покупець) укладено Договір поставки №030512, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (запірна арматура, санітарно-технічне обладнання тощо) у кількості, за номенклатурою, ціною, в строк і на умовах, що визначені даним договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору.

За результатами тендеру, проведеного ЛКП «Львівтеплоенерго», між останнім та ПП «Техінфо» були укладені Договори поставки товарів від 12.06.2012 року №06/12-388, від 26.08.2012 року №06/12-413, від 25.05.2012 року №05/12-349, від 06.06.2012 року №06/12-372 та від 05.03.2012 року №03/12-187. Предметом яких була поставка запірної арматури та іншого сантехнічного обладнання, зокрема і того, що були предметом Договору поставки №030512 від 03.05.2012 року укладеного ПП «Техінфо» із ТзОВ «Сана Прим».

Отримання товарів ЛКП «Львівтеплоенерго» стверджується видатковими та податковими накладними, копіями довіреностей для отримання ТМЦ.

Частина товару отримана від ТзОВ «Сана Прим» була відпущена на виконання своїх зобов'язань по Договору №030105 від 03.01.2012 року, укладеного ПП «Техінфо» з ТзОВ НВП «Західбудсервіс»; зобов'язань по Договору №300501 від 30.05.2011 року укладеного із ТзОВ «Рудіус»; зобов'язань по Договору №030105 від 03.01.2012 року укладеного із ТзОВ «Новопром», на виконання зобов'язань по Договору №030110 від 03.01.2012 року укладеного із ТзОВ ВКК «ПФ-Онікс» та на виконання зобов'язань по Договору поставки №010901 від 01.03.2010 року укладеного із ДП «ЛДЗ «ЛОРТА».

Позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій та представлено договори, що укладені між позивачем ЛКП «Львівтеплоенерго», ТзОВ НВП «Західбудсервіс», ТзОВ «Рудіус», ТзОВ «Новопром», ТзОВ ВКК «ПФ-Онікс», ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» виконані сторонами, що в свою чергу також підтверджується видатковими та податковими накладними та іншими відповідними бухгалтерськими документами про придбання товару та проведення розрахункових операцій, а також докази подальшого використання придбаних ТМЦ іншим суб'єктам господарювання, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції.

Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт (придбання товарів), здійснення оплати та подальше використання таких товарів у господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013р. залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-10029/12/1370 від 15.01.2013 року, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, що полягають у відображенні в акті від 27 вересня 2012 року №3967/22-9/33927607 висновків про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Сана Прим» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р. в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», чим фактично додатково спростовано висновок податкового органу щодо нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по справі №813/3128/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 14.11.14р.