УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2014 р. Справа № 6078/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах громадянки Сомалі ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2014р. у справі № 308/4806/14-а за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Сомалі ОСОБА_3 про примусове видворення з України,-
В С Т А Н О В И В:
Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянки Сомалі ОСОБА_3 про примусове видворення з України.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11 квітня 2014 року відповідач була затримана прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Паладь Комарівці" Чопського прикордонного загону за спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Словаччину, без документів, що посвідчують особу.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2014р. позов задоволено. Зобов»язано примусово видворити громадянку Сомалі ОСОБА_3 за межі території України.
Не погодившись із прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови суд порушив норми матеріального та процесуального законодавства, а також не встановив обставини справи, які мають значення для справи, просить постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2014р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час затримання співробітниками Чопського прикордонного загону Державної прикордонної служби України повідомила, що зверталась до органів Державної міграційної служби України із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На даний момент позивач знаходиться у процедурі звернення за захистом в Україні.
Заслухавши суддю - доповідача у справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що 11 квітня 2014 року відповідач була затримана прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Паладь Комарівці" Чопського прикордонного загону за спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Словаччину, без документів, що посвідчують особу.
13.04.2014 року начальником 94 прикордонного загону відносно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення за межі України, останній роз'яснено, що він зобов'язаний покинути територію України в термін до 15.04.2014 року. Однак, відповідач такого рішення не виконала.
Отже, на підставі п. 14 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст.ст. 260 - 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до відповідача застосовано адміністративне затримання, про що складено протокол від 11 квітня 2014 року та прийнято рішення про примусове повернення іноземця за межі України від 13 квітня 2014 року, яким вирішено примусово повернути відповідача за межі території України та зобов»язати покинути територію України в строк до 15 квітня 2014 року.
Статтею 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено випадки коли іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі території України.
Цією ж статтею Закону передбачено, що рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства (стосовно осіб, затриманих в межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетину державного кордону України) повинно бути прийнято органом охорони державного кордону. Таке рішення про видворення може бути оскаржене до суду. Іноземець чи особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений в рішення про видворення.
Примусове видворення іноземця чи особи без громадянства на підставі постанови адміністративного суду здійснюється лише у разі якщо особа ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення. Затримання і примусове видворення з України іноземця чи особи без громадянства здійснюється органами охорони державного кордону лише на підставі постанови адміністративного суду, яка приймається за наявності обгрунтованих підстав вважати, що іноземець чи особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.
З аналізу вищенаведених правових норм статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обов'язкові обставини : 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів приходить до висновку про те, що невиконання відповідачем рішення про добровільне видворення іноземця за межі території України, відсутність у відповідача близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, незаконне перетинання нею державного кордону з метою подальшого транзитного пересування без належним чином оформлених проїзних документів по території України, з метою виїзду до країн Європи, свідчать про те, що відповідачем порушені вимоги ст.ст. 25, 28 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без і громадянства", а тому згідно з вимогами ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відповідач підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Статтею 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Як встановлено в ході розгляду справи апеляційним судом, обґрунтованими є підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі території України, оскільки у відповідача відсутні будь - які документи, необхідні для добровільного виїзду за межі території України, відповідач незаконно прибула на територію України, а також здійснила спробу незаконного перетину державного кордону України.
Перебуваючи у пункті тимчасового перебування іноземців відповідач звернулась до управління міграційної служби у Закарпатській області із заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, про що їй була видана довідка про звернення за захистом, термін дії якої продовжено до 27 вересня 2013 року. Отже, на підставі положень ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», довідка відповідача дійсна до 27.09.2013 року.
Звернення відповідача із заявою про надання їй статусу біженця в України колегія суддів розцінює як зловживання цією процедурою з метою уникнення видворення за межі території України, оскільки відповідач намагалась в подальшому незаконно перетнути державний кордон України з метою потрапити до країн Європи.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач жодних фактів переслідувань або утисків на свою адресу не надала, не перебувала ні в яких організаціях (політичних, громадяських, військових), до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були б пов»язані із її расовою, національною, рілігійною належністю, політичними поглядами, причетна не була. Відповідач не надала доказів на підтвердження своїх доводів про те, що у випадку видворення за межі території України для неї існує загроза бути підданою катуванню, чи нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню в країні її проживання.
Доповіді міжнародних організацій про наявність фактів порушення прав людини в Сомалі, на які посилається апелянт, не є безумовною підставою вважати, що у випадку видворення з України відповідач може зазнати переслідувань у Сомалі, оскільки як зазначено вище, відповідач не довела стосовно себе існуючої загрози.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив всі обставини справи, надав належну оцінку доказам у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах громадянки Сомалі ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2014р. у справі № 308/4806/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
суддя Я.С. Попко
суддя Р.П. Сеник