ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Справа № 16/17-4665-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від прокуратури:Клюте Л.М. - за посв. від 17.01.2013р. № 014652

від позивача:Федоровський В.Г. - за дов. від 17.09.2014р. № 243

від відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача -3:Кохан Г.Л. за дов. від 20.08.2014р. № 20-08/14/1

від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2014р.

та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р.

у справі№ 16/17-4665-2011 Господарського суду Одеської області

за позовомзаступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Груп" 3. Дочірнього підприємства "Транс Океан Тур"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Краян"

провизнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Приморського район м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Груп" та Дочірнього підприємства "Транс Океан Тур" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу оздоровчо-лікувального центру загальною площею 7275,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65, укладеного 11.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Груп".

- витребування у Дочірнього підприємства "Транс Океан Тур" та повернення державі Україна в особі Фонду державного майна України нерухомого майна - оздоровчо-лікувального центру, який складається з літ. "А2", літ. "А3" - лікувальний корпус, загальною площею 7275,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2014р. (судді Гут С.Ф., Мостепаненко Ю.І., Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. (головуючий суддя Ярош А.І., судді Журавльова О.О., Лисенко В.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу оздоровчо-лікувального центру від 11.11.2009р. з огляду на вимоги статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, зважаючи на невірно обраний спосіб захисту прав та інтересів Фонду державного майна України, який як особа, що вважає себе власником спірного майна може захистити свої права лише шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених статтею 338 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про витребування майна, суди з огляду на вимоги п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинили провадження у справі.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.11.2009р., та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції прокурор посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 16, 203, 215, 236, 317, 319, 388 Цивільного кодексу України, статті 84 Господарського процесуального кодексу України. При цьому прокурор наголошує на тому, що при укладанні оспорюваного договору оздоровчо-лікувальний комплекс було відчужено поза волею власника - Держави в особі Фонду державного майна України, і відповідно наявні правові підстави для визнання його недійсним. Окрім цього зазначає про безпідставність висновків судів щодо добросовісності набуття майна за оспорюваним договором, що унеможливлює захист власника майна. Також прокурор посилається на ті обставини, що позовних вимог про застосування реституції заявлено не було, натомість прокурором звернувся з вимогою про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, та просив оскаржувані судові рішення скасувати.

Представник відповідача 3 - ДП "Транс Океан Тур" просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-3, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній " від 07.11.2001р. № 1049/2001 та з метою оптимізації структури ВАТ "Холдингова компанія "Краян" в управління Фонду державного майна України було передано цілісний майновий комплекс "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія", про що був виданий відповідний наказ №1525 від 28.08.2003р.

Відповідно до згаданого наказу на директора СОБК "Магнолія" покладався обов'язок в місячний термін забезпечити проведення інвентаризації майна комплексу за участю представників Фонду державного майна України та проведення незалежної оцінки майна СОБК "Магнолія" станом на 30.09.2003р.

Голова правління ВАТ "Холдингова компанія "Краян" за результатами інвентаризації у двомісячний строк був зобов'язаний передати майно СОБК "Магнолія" Фонду, підготувати та подати до Фонду проект відповідних змін до Статуту холдингової компанії, а також здійснити реєстрацію випуску акцій ВАТ "ХК "Краян", вжити заходів щодо ліквідації Дочірнього підприємства СОБК "Магнолія".

22.03.2004р. Фондом державного майна України було прийнято функції з управління цілісним майновим комплексом СОБК "Магнолія" шляхом підписання акта приймання-передачі №70 з ВАТ "Холдингова компанія "Краян".

В подальшому спільним наказом Фонду та Міністерства промислової політики України "Щодо передачі державного майна" № 427/1767 від 27.08.2004р. до сфери управління Фонду державного майна України передано об'єкт незавершеного будівництва - шестиповерхову прибудову до головного корпусу "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія".

Між Фондом державного майна України та ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" 14.10.2004р. укладено терміном на 5 років договір оренди № 677 цілісного майнового комплексу "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія", до складу якого було також включено шестиповерхову прибудову до головного комплексу, яка є предметом даного спору.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп" було укладено договір купівлі-продажу оздоровчо-лікувального центру загальною площею 7275,2кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63/65, згідно якого майно перейшло у власність ТОВ „Трініті Інвест Груп", договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11.11.2009р. за №476. Згідно п.3 договору, оздоровчо-лікувальний центр належить продавцю на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2008р. (справа №30/155-08-2912), ухвали Господарського суду Одеської області про роз'яснення рішення від 06.07.2008р. та ухвали Господарського суду Одеської області від 23.10.2009р. у вказаній справі. Право власності зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №24376352 номер запису 6035 в книзі 90неж - 163. Витяг про реєстрацію права власності виданий КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 23.10.2009р. за №24236330.

На підставі згаданого договору за ТОВ „Трініті Інвест Груп" зареєстровано право власності на нерухоме майно - оздоровчо-лікувальний центр загальною площею 7275,2кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63/65.

В подальшому, 23.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп" та Дочірнім підприємством „Транс океан тур" було укладено договір купівлі-продажу згаданого оздоровчо-лікувального центру, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Однак, рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2008р. у справі № 30/155-08-2912, яким було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" право власності на оздоровчо-лікувальний центр, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65, в подальшому було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011р.).

Наведені обставини слугували підставою для звернення прокурора з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу оздоровчо-лікувального центру загальною площею 7275,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65, укладеного 11.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Груп" на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. При цьому, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Предметом судового розгляду є спір про визнання правочину щодо відчуження об'єктів нерухомого майна недійсним з підстав відсутності у відчужувача волі на їх вчинення та витребування цих об'єктів з чужого незаконного володіння.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору суди встановивши, що спірний договір купівлі-продажу було укладено 11.11.2009р. на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2008р. у справі № 30/155-08-2912, яким було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" право власності на спірний об'єкт, дійшли висновку, що на час укладення спірного договору жодної норми чинного законодавства порушено не було.

При цьому зазначивши, що на момент укладання договору від 11.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп", так і на момент укладання договору від 23.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп" та Дочірнім підприємством „Транс океан тур", як Товариство з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп" так і Дочірнім підприємством „Транс океан тур" не знали та не могли знати про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" права укладати договір, оскільки рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2008р. у справі №30/155-08-2912, яким було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" право власності на оздоровчо-лікувальний центр, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65, на той момент скасовано не було.

Твердження попередніх судів що Товариство з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп" і Дочірнє підприємство „Транс океан тур" є добросовісними набувачами спірного майна, визнаються колегіє суддів суперечливими з огляду на наступне.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, і відповідно вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України) відносяться випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

При цьому запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є беззаперечним доказом добросовісності набувача.

Особа може бути визнана добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким вона набула у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу оздоровчо-лікувального центру, загальною площею 7275,2кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63/65, укладеного 11.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторно-оздоровчий комплекс „Магнолія" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трініті Інвест Груп" з огляду на вимоги статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, визнали що права особи - Фонду державного майна України, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача у спірних правовідносинах, а можуть бути захищені лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, за наявності підстав, встановлених статтею 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. п. 2 та 3 ч. 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Однак, у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника на підставі вчиненого правочину перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Суди встановивши що на час розгляду справи власником майна - оздоровчо-лікувальний центр загальною площею 7275,2кв.м. розташований за адресою: Одеса, Французький бульвар, 63/65 є Фонд державного майна України, залишили поза уваги вимоги частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратура обґрунтовуючи позов про витребування у Дочірнього підприємства "Транс Океан Тур" та повернення державі Україна в особі Фонду державного майна України нерухомого майна - оздоровчо-лікувальний центр, який складається з літ. "А2", літ. "А3" - лікувальний корпус, загальною площею 7275,2 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65, наголошувала на тому, що в силу статті 388 Цивільного кодексу України власник майна - Фонд державного майна України має право витребувати своє майно, яке вибуло з його володіння не з його волі.

Судами не було надано належної оцінки позовним вимогам та доводам прокуратури та Фонду держмайна України щодо наявності правових підстав, з огляду на вимоги статті 388 Цивільного кодексу України, для витребування нерухомого майна та повернення його державі. Натомість суди припинили провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Однак судова колегія не може погодитьсь з такими висновками судів зважаючи на наступне.

Підставою для припинення провадження у справі суди визнали наступні обставини:

На час звернення до суду спірне майно - лікувальний корпус загальною площею 7275,2 кв.м., розташований за адресою: Одеса, Французький бульвар, 63/65, що в цілому складався з літ. „А2", літ. „А3", існувало в натурі, що підтверджено висновками судово - технічної експертизи № 15677 від 20.01.2011 р. про стан спірного майна.

Оскільки на момент винесення рішення суду зазначене майно зруйноване, що підтверджено як висновком №2222/5039 від 31.05.2013р. судово-технічної експертизи, а також під час виїзних судових засідань, які оформлені протоколами від 09.12.2011р., від 15.07.2014р. якими встановлено, що на даний час спірні будівлі зруйновані та не можуть бути використані за призначенням, місцевий суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, визнав наявними підстави для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про витребування цього майна.

Відповідно до вимог статті 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення, оскільки при цьому зникає сам об'єкт права власності. Однак згадана стаття не містить визначення поняття "знищення майна" та випадків, на які поширюється ця норма, зокрема залежно від причин знищення майна.

Зазначена норма поширюється на всі випадки знищення майна (тобто фізичного руйнування майна, що призводить до припинення його існування як такого) незалежно від причин настання такого результату, зокрема випадків знищення майна як через випадкові причини чи дії непереборної сили, так і з волі або вини власника майна чи вини інших осіб.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Тобто припинення права власності на таке майно пов'язується з фактом звернення власника до відповідного органу та наявністю рішення цього органу про виключення знищеної речі з державного реєстру. З моменту внесення відповідних змін до реєстру припиняється право на це майно.

Суди, припинивши провадження у справі в частині витребування нерухомого майна - оздоровчо-лікувальний центру, який складається з літ. "А2", літ. "А3" - лікувальний корпус, загальною площею 7275,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63\65, не взяли до уваги та не дослідили обставини щодо припинення права власності у відповідача 3 - Дочірнього підприємства "Транс Океан Тур" на оспорюване майно та не з'ясували, чи були внесені відповідні зміни до державного реєстру про виключення знищеного майна.

І відповідно висновок судів про відсутність предмету спору є передчасним.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, а тому дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. у справі № 16/17-4665-2011 скасувати.

Справу № 16/17-4665-2011 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова