печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29032/14-ц
Категорія 18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Середи К.О.,
при секретарі - Герасименко М.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Пилипенка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до публічного акціонерного товариство «Державний Ощадний банк України», третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим. В своєму позові просить визнати договір поруки № 62, укладений 09 грудня 2010 року між ним, публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_4, припиненим та стягнути з публічного акціонерного товариство «Державний Ощадний банк України» 243 грн. 60 коп. витрат з оплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний договір поруки було укладено ним з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором відновлювальної кредитної лінії № 62, укладеного 09 квітня 2008 року між останнім та публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» на суму 1000000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5 % річних. Разом з цим, рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 листопада 2013 року вищевказаний кредитний договір було розірвано. Оскільки до розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 62 від 09 квітня 2008 року публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» не звертався до позивача щодо виконання ним зобов'язань за договором поруки № 62 від 09 грудня 2010 року, то останній вважає, що вказаний договір поруки припинився 18 листопада 2013 року та просить задовольнити позов в заявлений ним спосіб.
У судовому засіданні представник позивача позов з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача проти позву заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про місце день і час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте на адресу суду надійшов поштовий конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України участь у судовому засіданні є правом сторони у справі.
Відповідно до ч. 2. ст.169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.
За викладених підстав, враховуючи думку сторін, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутності третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 62. На виконання умов вказаного договору публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» було надано ОСОБА_4 кредитні кошти в розмірі 1000000 грн. 00 коп., зі сплатою 16,5 % річних.
09 грудня 2010 року з метою забезпечення зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 63 від 09 квітня 2008 року між ОСОБА_3, публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 62, за яким ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно в повному обсязі перед кредитором за повне і своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2013 року, зокрема, було розірвано договір відновлювальної кредитної лінії № 63, укладений 09 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України».
18 листопада 2013 року Апеляційним судом Черкаської області рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2013 року в частині розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 63 від 09 квітня 2008 року залишено без змін.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 вважає, що припинив свою дію й договір поруки № 62 від 09 грудня 2010 року, а тому просить визнати його припиненим.
Суд не погоджується із доводами ОСОБА_3, викладеними ним у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.
Так, виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються § 2 гл. 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання», з іншого боку, розірвання кредитного договору не припиняє кредитні зобов'язання боржника, у рамках якого боржник зобов'язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобов'язання, оскільки кредитне зобов'язання належить вважати припиненим не з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, а з моменту виконання позичальником усіх обов'язків перед банком, які складають зміст цього зобов'язання.
Крім того, враховуючи те, що відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а отже зобов'язання за кредитним договором вважаються припиненими з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки та пені за несвоєчасну виплату процентів, не можна погодитися з висновком суду про припинення зобов'язань за договорами застави й поруки у зв'язку з розірванням договорів.
Таким чином, в силу зазначених правових норм, за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє та не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також зберігає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.
Положеннями ст. 559 ЦК України закріплено, що порука припиняється, зокрема, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.
Пунктами 4.2, 4.5 договору поруки № 62 закріплено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом тридцяти шести місяців (3 роки) від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя; не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
Як зазначається представником відповідача, з огляду на те, що ані боржником за кредитним договором, ані поручителем ОСОБА_3 не були виконані вимоги банку про виконання договірних зобов'язань, банк, не отримавши задоволення своїх вимог на надіслані на адресу поручителя претензії, звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з ОСОБА_3, яз з поручителя за кредитним договором, заборгованості у заявленому розмірі. 02.10.2014 Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/5256/14-ц позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі, проте станом на день розгляду даного спору рішення суду не набрало законної сили.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариство «Державний Ощадний банк України», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим слід відмовити, оскільки, враховуючи забезпечувальний характер договору поруки, положення наведених норм чинного законодавства, відсутні підстави для визнання припиненим договору поруки № 62 від 09.12.2010 у зв'язку з розірванням договору відновлювальної кредитної лінії № 62 від 09.04.2008.
Керуючись ст. ст. 553, 559, 598, 599, 653 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа ОСОБА_4 про визнання договору поруки № 62 від 09.12.2010 припиненим - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.
В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя К.О. Середа