У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідача Мороза М.А.,

суддів Крижановського В.Я., Колесниченка В.М.,

за участю: прокурораТаргонія О.В.,

при секретарі Халявчука А.А.

розглянула в судовому засіданні 16 жовтня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 17 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2014 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

і мешканця м. Херсона, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 11 551,01 грн., моральної шкоди - 100 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2014 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 3 грудня 2012 року о 09 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Форд Сієрра» та рухаючись по вул. Будьонного у м. Херсоні, на порушення вимог п.п. 2.3.б і 12.3 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки в момент об'єктивної можливості виявити перешкоду для руху у виді автомобіля «Ауді», що здійснив вимушену зупинку, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та скоїв наїзд на ОСОБА_8, який вийшов з автомобіля «Ауді» та знаходився позаду його. Внаслідок ДТП ОСОБА_8 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Указує, що судом не з'ясовано усіх обставин, не дано оцінки усім доказам, не встановлено, чи дотримався потерпілий вимог Правил дорожнього руху. Зазначає, що при призначенні покарання не враховано усіх пом'якшуючих його вину обставин, зокрема, наявність на утриманні хворого батька. Просить скасувати судові рішення та закрити провадження за відсутністю в його діях складу злочину.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять, вирок ґрунтується на припущеннях. Указує на порушення потерпілим правил дорожнього руху. Заперечує висновки авто технічної експертизи, дані протоколу огляду місця пригоди. Зазначає, що показання свідків суперечливі. Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить скасувати судові рішення та закрити провадження за відсутністю у діях ОСОБА_6 складу злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив залишити скарги без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438, 433 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про його особу. Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_6 вчинив з необережності тяжкий злочин, вину не визнав та не розкаявся, завдану шкоду не відшкодував, раніше не судимий, характеризується позитивно.

Отже, покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог закону, у виді найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання не вбачається.

Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженим в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 17 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

М.А. Мороз В.Я. Крижановський В.М. Колесниченко