ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 січня 2007 р.

№ 30/295

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

ТОВ "Будівельний альянс"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року

у справі за позовом

ТОВ "Будівельний альянс"

до	Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд"

про	стягнення коштів

      

       В С Т А Н О В И В:

у квітні 2006 року, ТОВ "Будівельний альянс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" 389 337,40 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи відповідно до умов договору №ХМ2-СП від 16.08.2004 року, 5 868 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 4 800 грн. відсотків, 14 400 грн. пені, а всього –414 405,40 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року скасовано. Постановлено нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи, помилковість висновків про відсутність права на стягнення спірної суми в просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції – залишити без змін.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і постановляючи про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що узгодивши види підрядних робіт, сторони не узгодили етапи їх виконання, не склали календарний план фінансування кожного етапу робіт - кінцевий розрахунок повинен здійснюватись у десятиденний термін після підписання акту прийняття об’єкта в експлуатацію, а такий акт не складався.

Крім того, суд послався на неточності у розрахунках суми позову.

Проте, наведені апеляційним господарським судом мотиви скасування рішення господарського суду першої інстанції і відмови у задоволенні позову не можна визнати такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та давали підстави для відмови у позові.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 16.08.2004 року сторони уклали договір №ХМ2-СП за умовами якого відповідач, як генпідрядник, доручив позивачу у справі виконання підрядних робіт з капітального ремонту приміщення Хмельницького міського центру зайнятості, зобов’язавшись здійснювати авансування цих робіт (п.2.3 договору), а остаточний розрахунок за завершені роботи –здійснити не пізніше п’яти банківських днів з часу підписання актів виконання підрядних робіт.

Оскільки, наведені умови договору зобов’язують відповідача оплатити виконані роботи, то це спростовує доводи апеляційного господарського суду про право відповідача не розраховуватись до передачі об’єкта в експлуатацію.

Крім того, п.2.5 договору стосується не поточних платежів, а узгодження кінцевих розрахунків між генпідрядником і підрядником, необхідність у яких може виникнути після прийняття об’єкта в експлуатацію.

Обсяги узгоджених і виконаних робіт за спірним договором підтверджуються протоколами узгодження кошторису, актами приймання робіт за відповідними формами і довідками про вартість виконаних підрядних робіт, достовірність даних у яких відповідачем не оспорювались, а тому, при такому обставинах і відсутності у відповідача заперечень щодо якості робіт, господарський суд першої інстанції обґрунтовано постановив рішення про стягнення залишку боргу з урахуванням майнової відповідальності за порушення грошових зобов’язань, і підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, за наведених в апеляційній скарзі мотивів, у апеляційного господарського суду не було.

           

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

                                 

                                П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року залишити без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк

                                                                                                                                                                                               

                                                                                          В.М. Харченко