ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2014 Справа №917/1721/14
За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008
до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", вул. Гайового, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36030
про визнання договору укладеним
Суддя Плотницька Н.Б.
Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 15.10.2014 та 20.10.2014.
Представники 15.10.2014:
від позивача: Стасовська Н.І., дов. №29-14/23 від 03.03.2014,
від відповідача: Чічіль А.В., дов. б/н від 02.10.2014.
Представники 20.10.2014:
від позивача: Стасовська Н.І., дов. №29-14/23 від 03.03.2014,
від відповідача: Васильченко К.В., дов б/н від 10.10.2014.
Представники 03.11.2014 ті ж самі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії в гарячій воді №3791 між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та ПАТ "Тепловозоремонтний завод".
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору на відпуск теплової енергії до будівлі по пров. Соколова, 9 (гуртожиток) укладеним, оскільки ПАТ "Тепловозоремонтний завод" від укладення договору ухилялось, на відповідну пропозицію, направлену йому листом №30.1-13/1237 від 07.05.2014 та отриману 14.05.2014, не реагувало; правом на складення протоколу розбіжностей до договору відповідно до діючого законодавства ПАТ "Тепловозоремонтний завод" не скористалось.
Відтак, позивач просить суд визнати укладеним договір на відпуск теплової енергії в гарячій воді №3791 в наданій редакції.
Відповідач надав відзиви на позовну заяву (вх.№12945 від 02.10.2014 та вх.№13532 ВІД 15.10.2014), в яких проти позову заперечує з тих підстав, що не є кінцевим споживачем житлово-комунальної послуги опалення житлових приміщень, а тому вважає, що договори на теплопостачання позивач повинен укладати безпосередньо з мешканцями гуртожитку. Крім того, відповідачем в судовому засіданні 03.11.2014 надано протокол розбіжностей до запропонованого позивачем проекту договору.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (далі - Позивач) та ПАТ "Тепловозоремонтний завод" (далі - Відповідач) наявні договірні відносини відповідно до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №2028 від 01.02.2011. Відповідно до даного договору оплата за опалення проводиться позивачем на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом за 1 кв.м площі в місяць протягом року; тариф встановлено в розмірі 3,04 грн.; загальна площа приміщень будівлі - 2 061,1 кв.м. (п. 14 вказаного договору).
Встановлений договором №2028 тариф є тарифом на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що є житлово-комунальною послугою відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". При цьому між сторонами договору склались відносини з постачання теплової енергії.
Зважаючи на це та з метою приведення договірних відносин між сторонами у відповідність із чинним законодавством, Позивач направив Відповідачу лист №30.1-13/1237 від 07.05.2014 з двома примірниками договору на відпуск теплової енергії в гарячій воді №3791 з додатками (далі - Проект договору) з пропозицією підписати та повернути один примірник Позивачу у встановлений законодавством строк. Даний лист отриманий Відповідачем 14.05.2014, про що наявні докази в матеріалах справи.
Відповідно до Проекту договору та оскільки будівля по пров. Соколова, 9 не обладнана приладом обліку теплової енергії, оплата за теплову енергію проводиться Споживачем відповідно до розрахункового теплового навантаження 0,132784 Гкал/год та відповідно до тарифу на теплову енергію в розмірі 290,08 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал. Вказаний тариф затверджено на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку електроенергетики №1773 від 14.12.2010 (чинна на момент внесення пропозиції про укладення договору).
Відповідач у встановленому законом порядку на пропозицію укласти договір не відреагував, у відповідний строк не надіслав Позивачу ані підписаний Проект договору, ані протокол розбіжностей до нього.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору укладеним, оскільки відповідно до закону встановлена обов'язковість укладення таких договорів.
Відповідач заперечує проти укладення даного договору, вказуючи на те, що кінцевим споживачем теплової енергії є мешканці гуртожитку по пров. Соколова, 9, і пропонує Позивачу укласти договори на опалення кімнат гуртожитку безпосередньо з його мешканцями. При цьому Відповідач не заперечує проти укладення з Позивачем договору на опалення приміщень загального користування у вказаній будівлі. З цією метою Відповідачем подано до суду протокол розбіжностей до Проекту договору, в якому, зокрема, пропонує вказати площу приміщень загального користування 985,80 кв.м.
Крім того, Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на неможливість відповідати перед мешканцями гуртожитку за якість послуги з опалення, оскільки така послуга, на думку Відповідача, надається їм Позивачем.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" міститься визначення термінів у сфері теплопостачання, зокрема:
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу);
- власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
В силу статті 24 Закону України "Про теплопостачання" своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.
Відповідно до статті 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Такими правилами у сфері теплопостачання є Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила).
Згідно пункту 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Уважно вивчивши обставини справи, надані сторонами спору докази, спираючись на норми діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на наступне.
Діючим законодавством у сфері теплопостачання передбачено обов'язковість укладання договорів на постачання теплової енергії. Суд дослідив Проект договору, наданий Позивачем, а також пропозиції Відповідача та прийшов до висновку, що договір на відпуск теплової енергії в гарячій воді №3791 між Позивачем та Відповідачем слід вважати укладеним на умовах поданого Позивачем Проекту договору за винятком підпункту г) пункту 9, який викласти в наступній редакції:
"г) безперешкодно допускати на територію будівлі по пров. Соколова, 9 (гуртожиток) в будь-який час представників "Теплопостачальної організації" для перевірки і контролю за режимом теплоспоживання при наявності у них відповідного посвідчення;".
Стосовно заперечень Відповідача щодо доцільності укладення Позивачем договорів з кінцевими споживачами, якими є мешканці гуртожитку, суд зазначає таке.
Відповідач повідомив суду, що є власником будівлі по пров. Соколова, 9, яку використовує в якості гуртожитку. Суд звертає увагу Відповідача, що відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. В той же час в силу статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує стаття 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Крім того, судом встановлено, що на час розгляду справи сторони перебувають у договірних відносинах відповідно до договору на відпуск теплової енергії в гарячій воді №2028 від 01.02.2011. Різниця в умовах даного договору та Проекту договору, запропонованого Позивачем, полягає у зміні розрахункової одиниці та методики обрахунку обсягу теплової енергії, що за висновком суду відповідає діючому законодавству у сфері теплопостачання.
Суд також звертає увагу Відповідача на ту обставину, що предметом відносин між сторонами є постачання теплової енергії, натомість Відповідач у відзивах на позовну заяву посилається на норми права, що регулюють надання житлово-комунальних послуг. Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо неможливості нести відповідальність перед мешканцями гуртожитку за якість послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, оскільки ці доводи не ґрунтуються на нормах права, що регулюють відносини між сторонами.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Таким чином, судом на підставі матеріалів справи та норм права встановлено обов'язок Відповідача укласти договір на теплопостачання з теплопостачальною організацією, наданий Проект договору відповідає діючому законодавству, а отже позов підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
На підставі матеріалів справи, керуючись статтями 4-3, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Вважати договір на відпуск теплової енергії в гарячій воді №3791 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Публічним акціонерним товариством "Тепловозоремонтний завод" укладеним на умовах поданого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" проекту цього договору за винятком підпункту г) пункту 9, який викласти в наступній редакції:
"г) безперешкодно допускати на територію будівлі по пров. Соколова, 9 (гуртожиток) в будь-який час представників "Теплопостачальної організації" для перевірки і контролю за режимом теплоспоживання при наявності у них відповідного посвідчення;".
Повне рішення складено 06.11.2014.
Суддя Плотницька Н.Б.