ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 05-5-46/8142 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання | Заступника Генерального прокурора України |
на постанову | від 20.09.2006 року Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 05-5-46/8142 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства палива та енергетики України; 2. НАК “Нафтогаз України”; 3. ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
до | 1. ТОВ “Юридична фірма “Нафтогаз”; 2. ТОВ “Нафтогазенерго”; 3. ТОВ “Анкодор-Інвест-Плюс” |
про | визнання недійсним правочину та стягнення безпідставно отриманих коштів |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | 1. не з’явились; 2. Мельник В.В. (довіреність від 15.01.2007р. № 14-20); 3. Мицько Р.М. (довіреність від 29.12.2006р. № 346/10) |
від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від прокуратури: | не з’явились не з’явились не з’явились Івченко О.А. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України |
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Шабунін С.В.) від 19.07.2006 року, залишеною без змін постановою Київського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Корсак В.А., судді –Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) від 20.09.2006 року, у справі № 05-5-46/8142 позовні матеріали заступника Генерального прокурора України повернуто без розгляду на підставі п.1 ст.63 ГПК України.
В касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.121 Конституції України, ст.20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, п.4 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (далі рішення КСУ).
Відзиву на касаційне подання відповідачі не надіслали.
Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури, доводи представників позивачів, які підтримали викладені в касаційному поданні доводи, перевіривши пра вильність застосування норм процесуального права в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Палива та енергетики України, НАК “Нафтогаз України”, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ТОВ “Юридична фірма “Нафтогаз”, ТОВ “Нафтогазенерго”, та ДК “Анкодор-Інвест-Плюс” в якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та стягнути з ТОВ “Нафтогазенерго” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 3 421 669, 47 грн.
Порушення інтересів держави прокурор обґрунтовував наступним чином. Держава в особі Кабінету Міністрів України є засновником та акціонером НАК “Нафтогаз України”, якою створено ДК “Газ України”. Ці компанії, відповідно до статутних документів, використовують державне майно, а тому безпідставне стягнення з рахунку ДК “Газ України” коштів за договорами, що не створюють у сторін виникнення цивільних прав та обов’язків, порушує економічні інтереси держави, тому є підстави для захисту їх органами прокуратури.
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч.2 ст.2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні КСУ визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В п.5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.
Заявляючи позов про визнання недійсною угоди №09/03 від 17.03.2004 року, укладеної ТОВ “Юридична фірма “Нафтогаз” (Кредитор) з ТОВ “Нафтогазенерго” (Новий Кредитор) про уступку права вимоги до ДК “Газ України”, та про стягнення 3 421 669,47 грн. з ТОВ “Нафтогазенерго” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, як коштів, які отримані без достатньої правової підстави, в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, заступник Генерального прокурора України необґрунтовано визначив його як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки Міністерство палива та енергетики України не є стороною вказаного договору, на його користь не заявлено будь-яких позовних вимог.
Касаційна інстанція звертає увагу, що утворена Міністерством палива та енергетики України НАК “Нафтогаз України” також не є стороною спірної угоди, і право вимоги уступлене сторонами угоди не до неї, а до утвореної нею ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”. При цьому ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” є самостійним суб’єктом господарювання з правами юридичної особи, засновником та власником якої є юридична особа, створена у відповідності з законодавством України, - НАК “Нафтогаз України”, діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування і самостійно відповідає за результати своєї діяльності і виконання своїх обов’язків. Засновник Компанії та держава не відповідають за зобов’язаннями Компанії, а Компанія не відповідає за зобов’язаннями засновника та держави, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.
Тобто ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” є самостійним господарюючим суб’єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст.89 ГК України) у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України “Про господарські товариства“ і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Доводи касаційного подання стосовно того, що утворені Міністерством палива та енергетики України Компанії (позивачі-2,3), відповідно до Статутних документів реалізують господарську компетенцію органу державної влади –Міністерства палива та енергетики України, у останнього інтереси повністю збігаються з утвореними ним Компаніями, не відповідає змісту Статутних документів та діючому законодавству України, оскільки назване міністерство здійснює виключно державне управління паливно-енергетичним комплексом, отже штучно заявлене як сторона у спірному правовідношенні. Крім того прокурором не визначено яку саме господарську компетенцію органу виконавчої влади, яким є назване міністерство, реалізовують утворені ним Компанії, тобто не визначено зміст поняття “господарська компетенція” для даної конкретної ситуації.
Таким чином, прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.
За таких обставин висновки господарських судів є законними й обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України від 09.11.2006 року №05/1/1-5019-06 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року у справі № 05-5-46/8142 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року у справі № 05-5-46/8142 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |