22-ц/775/142/2014(м)

263/5322/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Ковтуненко В.О.

Доповідач Сорока Г.П. категорія 30

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Баркової Л.Л.,

суддів - Сорока Г.П., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який в подальшому уточнила та в остаточній редакції позову просила стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в сумі 1500 грн. та моральну - в розмірі 6000 грн., зобов'язати ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, припинити будівельні роботи без дозвільних документів та узгодження з нею на території, на якій знаходиться приватна її власність і спільно їм належна, зобов'язати ОСОБА_2 переставити вхідні двері в квартиру №1 таким чином, щоб вони не заважали їй користуватись своїми вхідними дверима, яких у спільному коридорі у неї за планом три.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення, неправильне застосування і порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31.07.2002 року ОСОБА_1 є власником 20/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1. Вказана частка домоволодіння складається з частини жилого будинку літ.В-1, а саме: 2 жилих кімнат літ.5-3 та літ.5-4, тамбуру літ.5-2, кухні літ.5-5, туалету літ.5-6, ванної літ.5-7, 1/2 частки сіней (коридору) літ.5-1, 1/2 частки погребу літ.в1/п (а.с.6,16-17).

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 28.09.2011 року після смерті ОСОБА_7, який помер 14.02.2009 року, ОСОБА_3 є власником 4/50 частки домоволодіння АДРЕСА_1. Вказана частка домоволодіння складається з частини жилого будинку літ.В-1, а саме: кімнати літ.6-3, коридору літ.6-2, кухні літ.6-1, 1/2 частки сіней літ.5-1, 1/2 частки погребу літ.в1/п (а.с.15-18).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 15 жовтня 2013 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування погребом літ.в1/п. Даним рішенням встановлено, що згідно з технічним паспортом на домоволодіння АДРЕСА_1 погреб літ.в1/п розташований під двома приміщеннями: літ.5-1 площею 3,02 кв.м. та літ.6-1 площею 5,4 кв.м., але його розміри не визначені, відсутні відомості про загальну площу погребу та розташування у ньому перегородок, тому неможливо визначити частки погребу, які відповідають ідеальним часткам співвласників (а.с.30,51,79-80).

Згідно Акту від 11.05.2011р., складеному КСН «Морський», власник квартири №1 домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3 без погодження з ОСОБА_1 провела водопровід та каналізацію в погребі будинку (а.с.5).

Актом від 05.11.2011р., складеним КСН «Морський», встановлено, що власник квартири №2 домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 обрізала та демонтувала труби водопроводу та каналізації в погребі будинку, оскільки не надавала дозволу на виконання робіт по їх проведенню. Власник кватири №1 ОСОБА_3 стверджує, що знищені 5 погонних метрів труб (а.с.25).

Згідно Акту КСН «Морський» від 21.05.2013р. за заявою ОСОБА_1, яка є власником квартири №2 домоволодіння АДРЕСА_1, встановлено наявність розриття біля фундаменту будинку та руйнування відмостки (а.с.54).

Відповідно до Акту введення в експлуатацію вузлу обліку від 20.05.2011р. у абонента ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, встановлено прилад обліку холодної води (а.с.20).

Згідно з технічним проектом, складеним КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та узгодженим у встановленому порядку в жовтні-листопаді 2012 року, за адресою: АДРЕСА_1, запроектовано водопровід та каналізацію на замовлення ОСОБА_2 Прокладку труб можливо проводити після отримання письмового дозволу власників мереж підключення та після узгодження комунікацій і оформлення ордеру на виконання земляних робіт (а.с.19).

03.10.2012 року КП «МВУ ВКГ» за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 03.09.2012 року про надання роз'яснення про необхідність отримання дозволу на заміну водопровідних та каналізаційних труб повідомило, що підприємство не має відношення до приватного водоводу та каналізації, в зв'язку з чим власник має самостійно вирішувати питання необхідності заміни комунікацій (а.с.82).

Відповідно до інформації КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 21.02.2013 року: 1) КП «МВУ ВКГ» немає даних про наявність проекту водопроводу до квартири АДРЕСА_1; 2) технічний проект - схема дворового водопроводу до квартири АДРЕСА_1 не є дозвільним документом для будівництва нового водоводу; 3) КП «МВУ ВКГ» немає даних про наявність узгодження щодо прокладки труб водопроводу через погріб літ.в1/п (а.с.53).

Згідно з інформацією КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 30.04.2013 року: 1) на схемі дворового водопроводу зазначено водопровід до квартири АДРЕСА_1, але під час перевірки спеціалістами КП «МВУ ВКГ» встановлено, що водопровід відсутній; 2) за проектом передбачено прокладення водопроводу через техпідпілля, за умови узгодження з власниками техпідпілля; 3) дозвільні документи на будівництво водопроводу та каналізації до квартири АДРЕСА_1 - відсутні; 4) порядок оформлення дозволу на виконання будівельних робіт регламентується законодавством, інформацію про яке можливо отримати в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (а.с.9).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2013 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди, було скасоване в частині відмови в задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права власності та відшкодування моральної шкоди і ці позовні вимоги частково задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди по заміні водопровідних та каналізаційних труб, які проходять по території домоволодіння і через погріб літ.в1/п в будинку літ.В-1 домоволодіння АДРЕСА_1 в приміщенні, належному ОСОБА_3 (а.с.21-24).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 липня 2013 року було роз'яснено рішення суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2013 року та зазначено, що рішенням суду ОСОБА_1 зобов'язана не чинити ОСОБА_3 перешкоди по заміні водопровідних та каналізаційних труб, які проходять по території домоволодіння і через погріб літ.в1/п в приміщенні, належному ОСОБА_3 в будинку літ.В-1 домоволодіння АДРЕСА_1, у відповідності з проектно-дозвільною документацією, оформленою у встановленому законом порядку. При цьому, в ухвалі зазначено, що колегія суддів не встановила, чи буде проводити такі роботи ОСОБА_2 відповідно до проектно-дозвільної документації, у зв'язку з можливим проведенням комунікацій не тільки через приміщення, належні позивачці, а і через приміщення, що належать відповідачці (а.с.63).

Згідно з розрахунковою накладною від 13.05.2011 року в ТОВ «Фірма «Каскад» придбано: шлакоблок у кількості 70 штук, цемент ПЦ М500-Д20 у кількості 2 мішки, пісок у кількості 4 упаковки, на загальну суму 520 гривень (а.с.70).

З урахуванням таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою необхідності виконання будь-яких будівельних робіт та їх вартість, а також наявності причинного зв'язку з неправомірними діями відповідачки, у зв'язку з чим, прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої грошової суми у розмірі 1500 гривень.

Вирішуючи позов про усунення перешкод у здійсненні права власності, суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено наявність у ОСОБА_3 права на виконання робіт по проведенню водопостачання і каналізації до квартири №1 відповідно до проектно-дозвільної документації, а також того, що позивачкою не надано доказів на створення відповідачкою перешкод та порушення її права власності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимоги про зобов'язання припинення будівельних робіт без отримання відповідних документів та перенесення вхідних дверей у квартиру №1.

З урахуванням того, що не встановлено підстав для задоволення основного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку і про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим сторонами і їх представниками доказам дав правильну правову оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається зі справи, в своїй позовній заяві та в заявах про уточнення позову (а.с.3,33-3440-41) позивачка в обґрунтування вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилалась на те, що відповідачка без відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт та її згоди, як співвласника домоволодіння, в травні 2011 року провела роботи по прокладанню водопроводу та каналізації в свою частину будинку через погріб літ.в-1/п, скориставшись її відсутністю. При цьому у підвалі знесла перегородку та викинула, пошкодила ляду, зірвала замок, а також у дворі розрушила доріжку з бордюрних плит, стокову канаву, крилечко, фундамент її домоволодіння, чим заподіяла матеріальну та моральну шкоду. Матеріальну шкоду оцінює в 1500грн. і ця шкода складається з витрат на придбання бетоніту та цементу (520грн.), витрат на доставку та погрузку цих матеріалів (200грн.), а також витрат на оплату робіт по відновленню перегородки в погребі, фундаменту, крилечка, доріжки, ляди, зливної канавки (780грн.). Після того, як вона відрізала трубу до квартири ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_2, остання 15.05.2013 року повторно вирила яму під її стіною , повторно розрушила фундамент , повторно розбила крилечко, відмостку, ливньовку, своїми діями продовжувала рушити фундамент її частини будинку 29.06.2013 року, 01.07.2013 року та 05.07.2013 року, проводячи роботи щодо водопроводу та каналізації без її згоди та у відсутність будь-якої проектно-дозвільної документації. У спільному коридорі відповідачка замінила вхідні двері в свою частину будинку на інші більш широкі з відкриванням в коридор, чим створила перешкоди в користуванні нею трьома дверима, розташованими в коридорі, в її частину будинку.

На обгрунтування заподіяння моральної шкоди у розмірі 6000грн. позивачка посилалась на те, що така шкода завдана незаконними діями відповідачки та виражається у душевних стражданнях, перенесених внаслідок пошкодження її майна, порушення її прав власності, відмови відповідачки в компенсації витрат на усунення пошкоджень, нехтуванням її думки, як співвласника будинку, створенням перешкод у користуванні власністю.

Між тим, на підтвердження своїх вимог позивачка та її представник не надали суду належних та допустимих доказів.

Відповідачка позов не визнала та заперечуючи проти позову, вона зі своїм представником посилались на те, що до належної відповідачці частина домоволодінні колишнім власником було проведено водопровід та каналізацію, та, оскільки труби з часом поржавіли та прийшли до непридатності, після вступу у спадщину в травні 2011 року були проведені роботи по заміні трубопроводу з водопостачання і каналізації відповідно до оформлених в квітні 2011 року технічного плану-схеми дворового трубопроводу по території подвір'я через погріб літ.в-1/п до приміщень ОСОБА_3 Будь-яких пошкоджень власності позивачки не було спричинено, траншея була зарита та приведена у первісний стан. 20.05.2011 року працівниками КП «МПУВКГ» було складено акт та прийнято в експлуатацію вузол обліку холодної води та дозволено його використання. Однак, після цього позивачка самочинно розрила траншею, демонтувала та знищила труби від колодязя до підвалу та відрізала труби в спільному погребі будинку. Не визнавали наявність в погребі та пошкодження перегородки,обставини щодо пошкодження фундаменту, крилечка, доріжки, ляди, зливної канави, щодо заміни вхідних дверей з розширенням отвору та заміною способу відкривання в спільний коридор.

Згідно зі ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі справи, позивачкою та її представником не надано суду будь-яких доказів про те, що в належному позивачці та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності погребі літ.в/п (кожній по ? частині) було встановлено перегородку на дві частини і що цю перегородку зруйнувала відповідачка.

В наданих сторонами та їх представниками технічних документах на будинок відсутні будь-які дані щодо поділу погребу на дві частини, відсутня наявність перегородки.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.10.2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.12.2013 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування погребом, встановлено, що в технічних документах на будинок не визначені однозначні розміри погребу літ.в-1/п, його площа та відсутні дані про місце розташування будь-якої перегородки. Тому, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник пояснили, що розділ погребу літ.в-1/п в натурі на дві частини у встановленому законом порядку не проводився ні між попередніми співвласниками, ні між сторонами у цій справі, і будь-яких документів щодо поділу погребу та встановлення у ньому перегородки немає.

Оскільки погріб є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, їх частки є рівними, поділ в натурі даного приміщення не проведено, то обидва співвласника мають рівні права по користуванню даним приміщенням, в тому числі і для проведення комунікацій з водопостачання та водовідведення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про недоведеність вимог позивачки про те, що відповідачка зруйнувала перегородку у погребі і цими діями завдала матеріальну шкоду, та, що проводячи роботи з проведення комунікацій з водопостачання і водовідведення порушила право власності позивачки.

Надана позивачкою копія квитанції від 13.05.2011 року (а.с.7) про придбання будівельних матеріалів (шлакоблок, цемент, пісок) на загальну суму 520,10грн. правильно судом першої інстанції не прийнято доказом на підтвердження доводів позивачки та її представника, оскільки в квитанції відсутні дані про покупця. Сама по собі квитанція про придбання будівельного матеріалу не підтверджує факт неправомірних дій відповідачки та руйнування нею перегородки в погребі, фундаменту, інших споруд на подвір'ї спільного домоволодіння, зазначених позивачкою в позовних заявах та, що придбання такого матеріалу і понесення цих витрат було необхідним для ремонту належного позивачці майна, пошкодженого неправомірними діями відповідачки.

Надані суду першої інстанції акти КСН «Морський» від 11.05.2011 року, від 05.11.2011 року і від 21.05.2013 року (а.с.5,20,25) не підтверджують доводів позивачки про заподіяння відповідачкою їй матеріальної та моральної шкоди, оскільки в даних актах не міститься відомостей щодо конкретних дій відповідачки по пошкодженню майна позивачки. Тому, суд першої інстанції правильно не прийняв їх належними доказами на підтвердження позовних вимог.

Не є доказами на підтвердження доводів позивачки та її представника про неправомірність дій відповідачки щодо пошкодження майна позивачки, порушення її прав власності також і надані суду фотографії (а.с.26-29,55-62), оскільки на фотографіях відсутня дата проведення фотографування, а також не відображені дії відповідачки, а лише зафіксовано обрізані труби у погребі, частково розрита канава на подвір'ї біля стіни та щілина у фундаменті. Жодних доказів, що ці пошкодження є наслідком неправомірних дій відповідачки позивачка та її представник не надали ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Також не надано позивачкою та її представником ніяких доказів на підтвердження їх доводів, що відповідачка встановила нові вхідні двері у частині будинку ОСОБА_3 зі збільшенням розмірів і цими діями створила перешкоди позивачці в користуванні її власністю.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05.02.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, діючої за довіреність в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди було частково скасовано рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 27.11.2012 року та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди по заміні водопровідних та каналізаційних труб, які проходять по території домоволодіння і через погріб літ.в-1/п будинку літ.В-1 домоволодіння АДРЕСА_1 в приміщенні, належному ОСОБА_3 При цьому судами було встановлено, що ОСОБА_1 самочинно демонтувала нові труби, прокладені ОСОБА_3, та перешкоджає останній в проведенні комунікацій, незважаючи на наявність відповідного дозволу (а.с.21-24). Тому, дані обставини відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають. З урахуванням того, що на ОСОБА_1 зазначеним рішенням суду покладено зобов'язання не чинити перешкоди ОСОБА_3 в проведенні комунікацій, дозволу позивачки на проведення робіт з прокладення комунікацій з водопостачання та водовідведення не потребується.

З огляду на наведене посилання позивачки та її представника на те, що суд неправильно не прийняв до уваги їх доводи, що у частині будинку, яку придбала ОСОБА_3, не було водопостачання та водовідведення, що відповідачка не міняла труби, а самочинно збудувала новий водопровід та каналізацію, чим порушила права позивачки, як співвласника будинку, колегія суддів вважає безпідставними. Крім того, з поетажного плану будинку літ.В-1 (останні зміни внесені 24.01.1998 року) в приміщенні літ.6-1, належному ОСОБА_3, зазначені унітаз та ванна (а.с.30), а згідно копії квитанції від 18.05.2011 року спадкодавець ОСОБА_7 був абонентом КП МВУВКГ і станом на 01.05.2011 року у нього була заборгованість у розмірі 340,93грн. (а.с.81), що спростовує доводи позивачки та її представника про відсутність у частині належного ОСОБА_3 домоволодіння водопостачання та водовідведення.

Посилання як на докази неправомірності дій відповідачки на інформаційні листи КП МВУВКГ від 09.10.2012 року, 21.02.2013 року, 30.04.2013 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці листи (а.с.9,53,82) є листами інформаційного характеру та не містять відомостей щодо спірних обставин. Крім того, відповідачкою та її представником було надано суду акт введення в експлуатацію вузлу обліку з водопостачання та водовідведення від 20.05.2011 року абонента ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та технічний проект водопроводу та каналізації за цією ж адресою з узгодженнями відповідних організацій та установ (а.с.19-20).

Для перевірки доводів позивачки та її представника щодо неправомірності дій відповідачки судом першої інстанції були досліджені матеріали перевірки Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області за заявами ОСОБА_1, що вбачається з журналу судового засідання, а також копії повідомлень про результати даних перевірок (а.с.46-50,70,85-86), однак, обставин, які мають значення для вирішення справи з даних матеріалів не встановлено.

Суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, докази, надав їм відповідну оцінку та навів у своєму рішенні мотиви щодо такої оцінки. Свої висновки про відмову в задоволенні позову достатньо обгрунтовано мотивував.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави апеляційному суду провести переоцінку, зроблену судом першої інстанції, позивачкою та її представником не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивачки про необґрунтованість та незаконність рішення, неправильне застосування і порушення норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає безпідставними.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Баркова Л.Л.

Судді : Сорока Г.П.

Гаврилова Г.Л.