Справа № 521/5979/14-ц

Провадження № 2/521/4567/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Коблової О. Д.,

при секретарі судового засідання - Гончарук Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерне Товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, треті особи - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Державної міграційної служби в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся позивач із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, зазначаючи, що 05 квітня 2007 року між ТОВ "Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15к-80.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 604/07 від 05.04.2007 року, за яким ОСОБА_2 зобов'язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором солідарно.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки № 603/07 від 05.04.2007 року, за яким ОСОБА_3 зобов'язалась перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором солідарно.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір за реєстровим № 55 від 05.04.2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно а саме: квартира під АДРЕСА_1, зазначена квартира має загальну площу 84,3 кв.м., і складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 37,9 кв.м.

Враховуючи наявні порушення договірних зобов'язань, керуючись положеннями Кредитного договору та чинного законодавства України, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за Кредитним договором.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2012 року з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 15к-80 від 05.04.2007 р. у солідарному порядку. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за Кредитним договором не погашена.

Сума заборгованості за Кредитним договором станом на момент подачі вказаного позову складає 5 649 032,26 гривень. В якості погашення заборгованості позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру під АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Фінанси та Кредит» та виселити відповідача із зазначеної квартири.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив розглянути позовну заяву за його відсутністю. Проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди представника позивача, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги виниклі обставини та пояснення сторін за суттю спору і підставами звернення в суд, надавши належну юридичну оцінку виниклим між сторонами по справі правовідносинам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Фінанси та Кредит» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так, згідно укладеного кредитного договору № № 15к-80.від 05.04.2007 року ОСОБА_1 отримав від позивача кредит у розмірі 138000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 604/07 від 05.04.2007 року, за яким ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором солідарно.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 (надалі - Поручитель 2) укладено Договір поруки № 603/07 від 05.04.2007 року, за яким ОСОБА_3 зобов'язалась перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором солідарно.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір за реєстровим № 55 від 05.04.2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого Банку було передано в іпотеку нерухоме майно а саме: квартира під АДРЕСА_1, зазначена квартира має загальну площу 84,3 кв.м., і складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 37,9 кв.м.

Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2012 року з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 15к-80 від 05.04.2007 р. у солідарному порядку. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за Кредитним договором не погашена.

Відповідно до п. 11.3.1 Іпотечного договору, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього договору, зокрема шляхом - прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання зобов'язання за Договором про іпотечний кредит, в порядку визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі був визнаний позивачем таким, що настав, а заборгованість за Кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, кодексів, законів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» кредитор (іпотекодержатель, заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавець, заставодавець) забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Як зазначено в п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

У постанові від 11.12.2013 року по справі №6-124цс13 Верховним судом України зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Також, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Відповідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як зазначно в п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку», виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу боржника неодноразово надсилались вимоги, щодо виконання забов'язання та вимоги про добровільне виселення.

Проте, суду не надано доказів погашення заборгованості та виконання зобов'язань стороною відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, враховуючи принцип обов'язковості виконання зобов'язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд задовольняє позов.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 1, 3, 15, 16, 118, 119, 120, 122 ЦПК України, ст. 11, 525, 526, 548, 564, 572, 610-612, 629, 1054 Цивільного кодексу України; ст. 1, ч. 6 ст. 3, ст. 7, 33, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ч.2 п.6, п. 43 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного Акціонерне Товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, треті особи - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Державної міграційної служби в Одеській області про про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення- задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором № 15к-80 від 05.04.2007 року в сумі 5 649 032,26 (п'ят мільйонів шістсот сорок дев'ять тисяч тридцять дві гривні 26 копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: квартира під АДРЕСА_1 зазначена квартира має загальну площу 84,3 кв.м., і складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 37,9 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виселити з квартира під АДРЕСА_1 ОСОБА_1.

Передати нерухоме майно: квартира під АДРЕСА_1 в управління Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»;

Стягнути з ОСОБА_1 суму слаченого судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три гривні) 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. Д. Коблова