Справа № 373/2818/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потоцького В.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу і неустойки та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася із позовом до суду і просить стягнути із відповідача 27998,08 грн., що складаються з 12950 грн. авансу, згідно п. 2.2 договору про передачу авансу за придбання об'єкта нерухомого майна від 19.08.2013 р. та з врахуванням ч. 2 ст. 533 ЦК України, з 12950 грн. - сума неустойки, згідно п. 4.4 зазначеного договору, 453,43 грн. - 3% річних, 1644,65 грн. - індекс інфляції; 10000 грн. моральної шкоди; 7000 грн. витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді, посилаючись на те, що 19.06.2013 року (в договорі помилково зазначена дата 19.08.2013 року) між нею та відповідачем був укладений договір про передачу авансу за придбання об'єкту нерухомого майна (будинку АДРЕСА_1). За даним договором нею відповідачу було передано аванс у розмірі 8100 грн. В подальшому нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вищезазначеного будинку не відбулося в зв'язку із тим, що відповідач не є власником земельної ділянки, на якій знаходиться будинок. Крім того, відповідач не підготувала необхідні документи для продажу будинку. Таким чином, з вини відповідача вона не має можливості виконати свої зобов'язання щодо купівлі будинку та земельної ділянки. За повідомлення відповідачем завідомо неправдивої інформації про об'єкт нерухомого майна просить стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, що передбачено вищезазначеним договором.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, заперечує проти їх задоволення. Пояснив, що відповідач (його дружина) знала, що документально не є власником земельної ділянки, мала намір продати лише будинок, вона збирається повернути позивачу кошти в сумі 8100 гривень, однак на даний час не має такої можливості. Представник підтвердив, що договір про передачу авансу його дружина підписувала у червні 2013 року і в той же день отримала від позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 8100 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав, заперечує проти його задоволення, вважаючи його необґрунтованим та не доведеним. Позивач не довів вину відповідача у не укладанні договору купівлі-продажу, тому і вимоги про стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволенні.

Судом встановлено наступне.

19 червня 2013 року між сторонами по справі було укладено Договір про передачу авансу за придбання об'єкту нерухомого майна. Відповідно до умов договору не пізніше 19.07.2013 року між сторонами повинен бути укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Представники позивача зазначили, а представник відповідача ОСОБА_5 підтвердив, що даний договір було підписано у червні 2013 року, а не в серпні.

В день підписання договору покупець (позивач по справі) передав продавцю (відповідачу) грошові кошти в розмірі 8100 грн., які є авансом в рахунок майбутнього договору відчуження об'єкту нерухомого майна (п.п. 2.1, 2.2 вищезазначеного Договору). Факт отримання коштів в сумі 8100 гривень відповідачем ОСОБА_2 в день підписання вищезазначеного договору підтвердив представник відповідача ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_2).

Як пояснив представник позивача, договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки 30.07.2013 р. (коли позивач та відповідач з'явилися до нотаріуса) між сторонами укладений не був, оскільки у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_5 пояснив, що договір купівлі-продажу не був підписаний тому, що позивачка в той день пропонувала укласти договір, а в наступний день передати гроші.

03.09.2013 р. позивач направила відповідачу листа із вимогою повернення сплаченого авансу, сплати 8100 грн. неустойки та відшкодування моральної шкоди. Дану вимога відповідач отримала 05.09.2013 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач письмово повідомила позивача про відмову в задоволенні її вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору про передачу авансу, в день підписання даного договору покупець передає, а продавець отримує грошові кошти в сумі 8100 гривень. Згідно п. 2.2 цього Договору, зазначена сума розцінюється сторонами як аванс в рахунок майбутнього договору відчуження об'єкту нерухомого майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 8100 гривень, що була надана позивачем відповідачу, є авансом.

В силу п. 1.1 спірного договору, договір відчуження об'єкту нерухомого майна має бути укладено та нотаріально посвідчено не пізніше 19 липня 2013 року. Однак, ні у вказаний строк, ні 30 липня 2013 року, коли сторони прийшли до нотаріуса, договір купівлі-продажу укладено не було.

Як вбачається із п. 4.4 укладеного між сторонами договору, у разі відмови Продавця від укладання основного договору в визначений в цьому Договорі строк та на вищевизначених умовах (або додатково погоджених умовах), Продавець зобов'язується повернути Покупцеві отримані від нього грошові кошти в якості авансу, а також сплатити неустойку у розмірі 100% від суми авансу, переданого цим Договором.

Сплата неустойки у разі порушення зобов'язання передбачена п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідач ОСОБА_2 не повідомила позивача ОСОБА_1 про будь-які недоліки у документах чи відсутність необхідних для укладання договору купівлі - продажу документів, хоча обов'язок за їх готування та збирання відповідно до п. 3.3 договору про передачу авансу лежав саме на ній.

Таким чином, суд вважає, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки було не укладено саме з вини відповідача ОСОБА_2

Судом досліджено договір купівлі-продажу будинку від 09.11.2011 р., за яким ОСОБА_2 набула право власності лише на жилий будинок АДРЕСА_1.

Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача з приводу того, що ОСОБА_2 не знала, що не є власником земельної ділянки, оскільки вже вчиняла договір щодо вказаного нерухомого майна, придбавши його 2005-2006 роках, внаслідок чого мала знати, які документи є в наявності як на будинок, так і на земельну ділянку.

Суд також не може прийняти до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_6 з приводу вини позивача у не укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки обов'язку контролювати та перевіряти наявність у продавця всіх необхідних документів на відчуження об'єкту нерухомості покупцем не передбачено ні чинним законодавством, ні вищезазначеним договором.

За таких обставин, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 16200 гривень, з них 8100 гривень в рахунок сплаченого авансу та 8100 гривень як неустойку в розмірі ста відсотків від переданого авансу.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Крім того, задоволенню підлягають і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат за юридичні послуги.

В силу ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то як було встановлено, між сторонами склалися договірні відносини, а в розумінні статей 11, 16, 23 та глави 82 ЦК України відшкодування моральної шкоди в договірних зобов'язаннях не передбачено.

На підставі ст.ст. 11; 16; 23; 509-510; 526; 530; 546-547; 570-571; 610-611; 614; 640, глави 82 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 209; 213; 214; 215; 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу і неустойки та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8100 (вісім тисяч сто) гривень сплаченого авансу та 8100 (вісім тисяч сто) гривень неустойки в розмірі ста відсотків від переданого авансу, всього: 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7162 гривень 44 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: