Справа № 296/3479/14-ц

2/296/2161/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участю секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» про визнання права власності в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, зустрічним позовом ТОВ «Житомирбудделюкс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Житомирбудделюкс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд 22.04.2014 р. із вимогою про визнання права власності на нерухоме майно, що належить ТОВ «Житомирбудделюкс» в порядку задоволення вимог іпотекодержателя. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21.10.2013 р. між ним та ТОВ «Житомирбудделюкс» був укладений договір іпотеки, умови якого на думку ОСОБА_1 іпотекодавцем порушено. Судові витрати просив покласти на відповідача.

23.06.2014 р. ТОВ «Житомирбудделюкс» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет іпотеки - автостоянку за адресою: АДРЕСА_1, що прийнятий судом до спільного розгляду з первісним. В обґрунтування позову товариство зазначило, що ОСОБА_1, не зважаючи на незмінність правового статусу предмету іпотеки вживаються дії, які заперечують правам власника автостоянки.

13.05.2014 р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.12 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Житомирбудделюкс», згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Житомирбудделюкс» прийняло у власність автостоянку за адресою: АДРЕСА_1.

Також ОСОБА_2 просив застосувати наслідки недійсності договору. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що нерухоме майно належало йому на підставі рішення Житомирського районного суду від 04.12.12 р. у справі № 2-2256/12, що було скасовано рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11.03.2014 р. з мотивів недоведення відповідності державним будівельним нормам здійсненого ним будівництва. Також зазначав, що предмет купівлі-продажу не є нерухомим майном, оскільки не відповідає визначенню ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 24.06.2014 р. справу № 296/3479/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житомирбудделюкс» про визнання права власності в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, зустрічним позовом ТОВ «Житомирбудделюкс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та справу № 296/4167/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Житомирбудделюкс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єднано в одне провадження.

Сторони в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника ТОВ «Житомирбудделюкс» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Власний позов підтримав.

Від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та його довірителя.

Суд розглянув справу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов ТОВ «Житомирбудделюкс» та відмовляє в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Житомирбудделюкс» 28.12.2012 р. укладено договір купівлі-продажу, згідно з п. 1.1 якого ОСОБА_2 передав (продав), а товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» прийняло у власність (купило) автостоянку за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому - 21.10.2013 р. між ТОВ «Житомирбудделюкс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, на забезпечення якого між тими ж сторонами 21.10.13 р. укладено договір іпотеки. Згідно з п. 2.1 договору іпотеки предметом іпотеки є будівля автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з будинку охорони (літера «А» згідно з планом) залізобетонного площею 18, 10 кв. м., воріт металевих площею 10, 8 кв. м., огорожі на основі залізо-бетонних плит, площею 379,6 кв. м., асфальтного дворового покриття площею 1598 кв. м. та маслозбірника бетонного об'ємом 4 м. куб. Позичальник, який одночасно є іпотекодавцем, зобов'язався повернути отримані за договором позики кошти до 22.11.2013 р. В подальшому - 21.11.2013 р., між ТОВ «Житомирбудделюкс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою сторони внесли зміни в договір позики від 21.10.2013 р., погодивши строк повернення позики 22.11.2015 р.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а на підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, на підставі ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Таким чином, укладенням додаткової угоди до договору позики, у відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України сторонами досягнуто домовленості щодо встановлення цивільних прав та обов'язків в зміненому обсязі, а саме - в частині відтермінування повернення коштів. За таких обставин суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир будделюкс» про визнання права власності в порядку задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи № 570/08.14 від 25.07.2014 р., де об'єктом дослідження є будівля автостоянки, суд дійшов до висновку про те, що автостоянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з будинку охорони (літера «А» згідно з планом) залізобетонного площею 48 кв. м., воріт металевих площею 10, 8 кв. м., огорожі на основі залізо-бетонних плит, площею 379,6 кв. м., асфальтного дворового покриття площею 1598 кв. м. та маслозбірника бетонного об'ємом 4 м. куб, є нерухомим майновим комплексом, загалом відповідає вимогам державних будівельних норм, не відноситься до категорії самочинного будівництва та є готовою до експлуатації.

За договором купівлі-продажу, у відповідності до ст. 655 ЦК України цивільного кодексу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Спірний договір купівлі-продажу від 28.12.12 р., у відповідності до ст. 657 ЦК України посвідчено нотаріально. Згідно п. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття прямо не встановлена судом. У відповідності до п. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи № 570/08.14 від 25.07.2014 р., предмет договору купівлі-продажу - нерухоме майно, створене особою, яка мала на це відповідні правові підстави та є готовим до експлуатації (закінченим будівництвом), а відтак, суд вважає власником предмету продажу до моменту здійснення продажу ОСОБА_2

Рішенням Житомирського районного суду від 04.01.2013 р. у справі № 2-2256/12 було визнано право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на будівлю автостоянки, яка розташована в м. Житомирі по вул. Шевченка, 18-а, на земельній ділянці комерційного призначення, кадастровий номер: 1810136600:05:009:0011 та складається з будинку охорони (літера «А» згідно з планом) залізобетонного площею 48 кв. м., воріт металевих площею 10,8 кв. м., огорожі на основі залізо-бетонних плит, площею 379,6 кв. м., асфальтного дворового покриття площею 1598 кв. м. та маслозбірника бетонного об'ємом 4 м. куб.

В подальшому - 11.03.2014 р. рішення Житомирського районного суду скасовано рішенням апеляційного суду Житомирської області.

В даному випадку суд зважає на приписи ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_2 було зареєстровано у встановленому порядку, а сторони дійшли згоди щодо усіх умов укладеного договору, з огляду на що підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.12 р. в зв'язку із скасуванням рішення Житомирського районного суду також немає.

На підставі ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Сторонами не надано доказів, які б свідчили про перебування предмету купівлі-продажу на момент укладання спірного договору у власності іншій, ніж власність ОСОБА_2

Таким чином, доводи щодо недійсності договору купівлі-продажу від 28.12.2012 р. з огляду на скасування рішення Житомирського районного суду, відсутність в рішення юридичної сили на момент укладення договору з огляду на виправлення описки в даті винесення судового рішення, не введення предмету договору в експлуатацію, самочинність його будівництва, невідповідність предмету договору ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, трактування предмету продажу як рухомого майна, тощо, є спростованими.

За таких обставин суд вважає договір купівлі-продажу від 28.12.2012 р. чинним та дійсним, в зв'язку з чим відмовляє у визнанні його недійсним.

Відповідно до п. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з п.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На підставі п.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Судом встановлено, що, оскільки 21.11.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, яким сторони внесли зміни в договір позики від 21.10.2013 р., погодивши строк повернення позики 22.11.2015 р., іпотекодержатель за договором іпотеки не набув права власності на предмет іпотеки, з огляду на що дії іпотекодержателя, спрямовані на розпорядження предметом іпотеки та заперечення права власності іпотекодавця є такими, що вимагають захисту прав іпотекодавця шляхом визнання за ним права власності.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів, в рівних частках, на користь позивача понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1 600,40 грн., по 800,20 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 203, 215, 317, 328, 361, 526, 655, 657, 658, 328, 1046 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» про визнання права власності на предмет іпотеки - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договору - відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирбудделюкс" (код: 34658709) право власності на будівлю автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з будинку охорони (літера «А» згідно з планом) залізобетонний 18,10 кв. м., воріт металевих площею 10, 8 кв. м., огорожі на основі залізо-бетонних плит, площею 379,6 кв. м., асфальтного дворового покриття площею 1598 кв. м. та маслозбірника бетонного об'ємом 4 м. куб.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» понесені судові витарти в сумі 800 (вісімсот) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» понесені судові витарти в сумі 800 (вісімсот) грн. 20 коп.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. П. Сингаївський