ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2006 р. у справі №5/62 у задоволенні позову заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Українська державна інноваційна компанія, від імені якої діє Кіровоградське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії м.Кіровоград до концерну "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 10.10.2005 р., укладеного між відповідачами, відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, прокурором Кіровоградської області було внесено апеляційне подання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №5/62 рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2006 р. у справі №5/62 скасовано. Апеляційне подання прокурора Кіровоградської області задоволено: договір купівлі-продажу б/н від 10.10.2005 р., укладений між концерном "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" визнано недійсним. Стягнуто з концерну "Лан" у доход державного бюджету 63,75 грн. державного мита, у т.ч. по апеляційній скарзі; стягнуто з ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" 63,75 грн. державного мита, у т.ч. по апеляційній скарзі; стягнуто з концерну "Лан" на користь ДП "Інформаційний центр" 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" на користь ДП "Інформаційний центр" 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №5/62 та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 316, 317, 658 Цивільного кодексу України, Закону України "Про інноваційну діяльність", глави 34 Господарського кодексу України, оскільки: по-перше, Закон України "Про інноваційну діяльність" та Господарський кодекс України (на які посилається господарський суд апеляційної інстанції в обґрунтування висновків про задоволення позову) були прийняті після укладення інноваційного договору від 31.10.1997 р. №08-97, у зв'язку з чим застосовувати ці акти до правовідносин, що виникли між відповідачами під час укладення цього договору, не можна; по-друге, договір від 31.10.1997 р. №08-97 за своєю правовою природою є договором позики, і майно, яке концерн придбав за ці кошти, є його (концерну) власністю; по-третє, приймаючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2005 р. на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України апеляційний суд не послався на жодну з підстав визнання правочину недійсним, які встановлені ч.ч. 1–3, 5–6 ст. 203 Цивільного кодексу України; по-четверте, в постанові суд не зазначив яким чином оспорюваний договір порушує права держави.

Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та прокуратури, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

31.10.1997 р. між Кіровоградським регіональним відділенням державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є позивач) та концерном "Лан" з метою здійснення інноваційного проекту "Розробка та організація серійного виробництва зернозбирального комбайну європейського зразку "Лан" (далі —Проект) укладено договір №08-97.

Відповідно до розділу 1 та п. 2.1 розділу 2 договору предметом цього договору є реалізація Проекту по впровадженню нових технологій та створенню виробництва конкурентноспроможної продукції, в результаті чого підприємством створюється прибуток та досягається соціальний ефект. Для здійснення Проекту сторони домовились про наступне: інвестор зобов'язується внести для здійснення Проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт (додаток 3), а підприємство —виконати всі роботи по реалізації проекту і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 5). Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проекту, а також вимоги до виробництва та реалізації інноваційної продукції містяться у техніко-економічному обґрунтуванні (або у техніко-економічних умовах до проекту) (додаток 1).

Загальна вартість проекту 8 500 000,00 грн. Строк його виконання —до кінця третього кварталу 2000 р.

Відповідно до п.п. 2.3–2.5 договору до повного перерахування платежів, затвердження технічного звіту виконання Проекту та виконання інших умов договору всі матеріальні цінності, придбані підприємством у рамках цього договору, є власністю інвестора і не можуть бути відчужені (продані, передані в оренду, у заставу тощо) без згоди на те інвестора. Право на розпорядження придбаними за кошти інвестора матеріальними цінностями виникає у підприємства лише після виконання ним всіх зобов'язань згідно з цим договором та затвердження технічного звіту виконання проекту. Якщо підприємство не виконало у строк своїх зобов'язань перед інвестором, то воно втрачає всі права на вищезгадані матеріальні цінності та зобов'язується у двотижневий строк із часу письмового повідомлення інвестором передати це майно на баланс інвестора як власнику майна, або за його рішенням — іншій стороні.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.5, 4.7, 4.9, 4.10 договору передбачено наступні зобов'язання концерну "Лан": підприємство зобов'язується реалізувати Проект згідно з календарним планом робіт (додаток 3) і досягти інноваційного результату, що міститься у техніко-економічному обґрунтуванні (або в техніко-економічних умовах) до Проекту (додаток 2); використовувати вклад інвестора (кошти, майно, об'єкти інтелектуальної або промислової власності) виключно на виконання Проекту відповідно до його календарного плану робіт (додаток 3) та кошторису витрат (додаток 4); підприємство зобов'язується до 15 числа місяця, що іде за останнім місяцем кварталу, надавати інвестору фінансовий звіт про використання вкладу (внесків) із розшифровкою всіх проведених витрат, а за вимогою інвестора —баланс підприємства, а також інші матеріали, що стосуються виконання проекту; підприємство зобов'язується  у договорах та інших юридичних документах робити відповідне застереження всім підрядникам та субпідрядникам, які виконуватимуть роботи по здійсненню проекту, про права інвестора та уповноважених ним спеціалістів щодо перевірки цільового використання вкладу інвестора; повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 5); кінцевий строк перерахування всіх платежів інвестору —30.09.2000 р.; після виконання проекту протягом п'яти календарних днів надати інвестору технічний звіт виконання проекту.

Інвестор, в свою чергу, зобов'язався внести у реалізацію Проекту цільовий вклад у розмірі 8 500 000,00 грн., перерахувати вклад у розмірах та строки, що вказані у календарному плані робіт (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору позивачем платіжними дорученнями від 04.11.1997 р. №190 на суму 300 000 грн., від 05.11.1997 р. №192 на суму 3 700 000,00 грн., від 27.11.1997 р. №205 на суму 430 000,00 грн., від 30.12.1997 р. №249 на суму 211 073,00 грн. від 30.12.1997 р. №250 на суму 81 118,00 грн. від 31.12.1997 р. №251 на суму 8 500,00 грн. від 17.03.1998 р. №35 на суму 3 769 309 грн. перераховано концерну "Лан" 8 500 000,00 грн.

Згідно з контрактами К 970421, К590085 концерном "Лан" на виконання умов інноваційного договору було придбано комплект лазерної системи БІСТРОНІК за ціною 965 362,99 грн. та кромкозгинальний прес типу ВМ 200-3100 "ХАМЕРЛІ" за ціною 791 833,10 грн. Придбання цього обладнання саме в межах виконання інноваційного договору встановлено господарськими судами і підтверджено технічними звітами концерну "Лан" станом на 01.01.1998 р., на 01.07.1998 р., на 01.10.1999 р., а також фінансовим звітом  станом на 01.01.1998 р. і техніко-економічними характеристиками результатів впровадження проекту станом на 01.10.1999 р.

10.10.2005 р. без згоди інвестора (позивача) концерн "Лан" уклав із ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" договір купівлі-продажу вищевказаного майна, а саме: станка лазерної системи БІСТРОНІК та кромкозгинального пресу для гнуття типу ВМ 200-3100, що було придбане за кошти інвестора в межах виконання інноваційного договору.

Відповідно до умов цього договору концерн "Лан" (продавець) зобов'язався передати у власність ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" (покупця), а покупець прийняти та оплатити станок лазерної системи БІСТРОНІК та кромкозгинальний прес для гнуття типу ВМ 200-3100 на загальну суму 700 539,96 грн. На виконання вказаного договору купівлі-продажу майна було складено акт приймання-передачі від 12.10.2005 р. і в той же день між концерном "Лан" (первісним боржником), ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" (новим боржником) та Міністерством промислової політики (кредитором) було укладено договір переведення боргу, згідно з яким кошти в сумі 700 539,96 грн. (фактично оплата за договором купівлі-продажу майна від 10.10.2005 р.) ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" перерахувало Міністерству промислової політики, яке було кредитором концерну "Лан" (у зв'язку з чим концерн "Лан" коштів за відчуження обладнання не отримав).

Вважаючи, що концерн "Лан" не мав права на відчуження майна за договором від 10.10.2005 р. б/н, оскільки не був його власником з огляду на умови п.п. 2.3–2.5 інноваційного договору від 31.10.1997 р. №08-97 і невиконання ним своїх зобов'язань щодо повернення інноваційної позики, заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Українська державна інноваційна компанія, від імені якої діє Кіровоградське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії, до концерну "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2005 р., укладеного між відповідачами, на підставі ст.ст. 317, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, оскільки вказаний договір суперечить Закону та економічним інтересам держави.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, концерном "Лан" (відповідач-1) виконано зобов'язання за інвестиційними договором, оскільки рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2005 р. у справі №5/26 за позовом Української державної інноваційної компанії, яку представляє Кіровоградське регіональне відділення УДІК до концерну "Лан" та до ЗАТ заводу "Автоштамп" стягнуто солідарно з концерну "Лан" та ЗАТ заводу "Автоштамп" на користь Української державної інноваційної компанії заборгованість за інноваційним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, всього —в сумі 8 818 586,28 грн.; по-друге, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2005 р. у справі №17/34 за позовом ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" до концерну "Лан" та Української державної інноваційної компанії в особі Кіровоградського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Олександрійського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції визнано за ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" право власності на прес для гнуття типу ВМ 200-3100 та станок лазерної системи BYSPRINT-3015, а відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони; по-третє, відповідно до приписів ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, якими визначено момент виникнення права власності у набувача майна за договором з моменту передачі речі, на момент укладення договору купівлі-продажу 10.10.2005 р. концерном "Лан" правомірно набуто право власності на об'єкт купівлі-продажу за даним договором; по-четверте, у позовній заяві не зазначено жодної з підстав, встановлених у ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору купівлі-продажу від 10.10.2005 р., укладеного між концерном "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", недійсним.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та визнаючи договір купівлі-продажу від 10.10.2005 р. б/н , укладений між концерном "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", недійсним, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару; по-друге, згідно з умовами інноваційного договору від 31.10.1997 р. №08-97 відповідач-1 не є власником спірного майна до виконання ним усіх умов інноваційного договору; по-третє, договір від 31.10.1997 р. №08-97 за своєю правовою природою є інноваційним (а не договором позики), а відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються Господарським кодексом України та Законом України "Про інноваційну діяльність", які є спеціальними нормами і які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарський суд першої інстанції, дійшовши висновку про виконання концерном "Лан" своїх зобов'язань за інноваційним договором по поверненню інноваційної позики у зв'язку з наявністю рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2005 р. у справі №5/26 про стягнення на користь позивача  —Української державної інноваційної компанії  8 818 586,28 грн. з концерну "Лан" та ЗАТ  заводу "Автоштамп", не надав будь-якої оцінки доводам заступника прокурора Кіровоградської області, викладеним у позовній заяві, щодо невиконання відповідачем-1 наказу господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2005 р. у справі №5/26, не встановив, чи було виконано наказ суду від 15.08.2005 р. у справі №5/26 на день прийняття рішення у справі.

Крім того, господарський суд першої інстанції, пославшись як на преюдицію на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України на факти, встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2005 р. під час розгляду справи №17/34 за позовом ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" до концерну "Лан" та Української державної інноваційної компанії в особі Кіровоградського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту (згідно з яким право власності на прес для гнуття типу ВМ 200-3100 та станок лазерної системи BYSPRINT-3015 визнано за ТОВ "Олександрійська ливарна компанія"), не дослідив питання набрання законної сили вказаним рішенням (хоча прокурор в апеляційному поданні зазначив, що вказане рішення суду законної сили не набрало, оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. провадження у справі №17/34 було зупинено до вирішення справи №5/62).

Господарський суд апеляційної інстанції, пославшись в обґрунтування висновків про те, що договір від 31.10.1997 р. №08-97 за своєю правовою природою не є договором позики, а є інноваційним договором, на главу 34 Господарського кодексу України та Закон України "Про інноваційну діяльність" (які, за висновком суду, підлягають застосуванню як спеціальні норми до спірних правовідносин), не взяв до уваги, що вказаних нормативних актів на час укладання інноваційного договору від 31.10.1997 р. №08-97 не існувало, оскільки Закон України "Про інноваційну діяльність" і Господарський кодекс України були прийняті після укладання вказаного договору.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про визнання договору недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, не послався на жодну з підстав визнання правочину недійсним, встановлених ч.ч. 1–3, 5–6 ст. 203 Цивільного кодексу України, не встановив, яким чином оспорюваний договір порушує інтереси держави тощо.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №5/62 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2006 р. у справі №5/62 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                      С.Бакуліна