АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-607-2008р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 2 спори про Клочко О.В.
право власності Доповідач в апеляційній інстанції
Захарова А.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2008 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарової А.Ф.
суддів Карпенко О.В., Демченко В.А.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу міського голови м.Черкаси на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 травня 2005р. по справі за позовомОСОБА_1 доОСОБА_2, Черкаської міської ради Придніпровської районної ради м.Черкаси про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника Черкаського міськвиконкому, який підтримав доводи апеляційної скарги, та представника ОСОБА_1,ОСОБА_3, які теж підтримали доводи апеляційної скарги, судова палата,-
встановила:
У квітні 2005 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом доОСОБА_2, Черкаської міської ради та Придніпровської районної ради м.Черкаси про визнання права власності на житловий будинок із надвірними спорудами в порядку спадкування за законом.
Вказувала в обґрунтування своїх вимог, що після смертіІНФОРМАЦІЯ_1 року її матеріОСОБА_4. відкрилася спадщина.
Вважала, що спадковим майном являється весь житловий будинокАДРЕСА_1 із відповідною частиною надвірних споруд: вбиральні, огорожі та замощення.
В органах БТІ 1/2 частина зазначеного домоволодіння рахується як власність Черкаської промислово-кооперативної артіллі ім..Кірова, яка ліквідована у 1959 році. З цього часу спадкодавець користувалась усім будинком і надвірними спорудами, утримувала його та ремонтувала, а тому набула права власності на все майно.
Посилаючись на те, що вона сестрі ОСОБА_2. сплатила вартість її частини в спадковому майні, а остання відмовилась від спадщини на її користь, позивачка просила визнати за нею право власності на весь будинок із надвірними спорудами.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 травня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 100% спадкового майна за законом у вигляді домоволодінняАДРЕСА_1 яке складається із житлового будинку, вбиральні, огорожі та замощення.
Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету м.Черкаси грошову компенсацію за отримане безхазяйне майно в сумі 1524 гривні. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 951 грн.
Рішення суду допущене до негайного виконання.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 2 липня 2007 року рішення Придніпровського райсуду м.Черкаси від 24 травня 2005 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від ЗО січня 2008 року ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 липня 2007 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі на рішення Придніпровського райсуду м.Черкаси від 24.05.2005 року Черкаський міський голова просить його скасувати, як постановлене в порушення прав і інтересів Черкаського міськвиконкому без залучення (представника) останнього до участі в справі в якості відповідача, внаслідок чого необгрунтовано за позивачкою було визнано право власності на безхазяйне майно, яким уповноважений управляти міськвиконком, як орган управління майном, що є у комунальній власності.
Обговоривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Розглядаючи даний спір, суд допустив ряд порушень цивільно-процесуального права, не залучив всих необхідних осіб до участі в справі, внаслідок чого прийшов до необгрунтованих висновків.
Визнаючи за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 100% спадкового майна за законом у вигляді всього будинковолодінняАДРЕСА_1, суд водночас стягнув з позивачки до бюджету м.Черкаси грошову компенсацію за отримане безхазяйне майно в сумі 1524 грн., заперечуючи, таким чином, свій висновок про те, що всі 100% спірного будинковолодіння являються спадковим майном.
Наведене вказує на те, що суд розглядав вимоги ОСОБА_1 про право власності на безхазяйне майно у вигляді частини будинковолодіння, проте не залучив до участі в справі в якості відповідача Черкаський міськвиконком як орган, де на обліку мало перебувати зазначене безхазяйне майно як нерухоме і який уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, яке може бути передане за рішенням суду у комунальну власність (ч.2 ст.335 ЦК України).
А відповідно до ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, належить саме до повноважень міськвиконкому. Таким чином обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що розглянувши даний спір без залучення Черкаського виконавчого комітету, суд порушив його права і законні інтереси, прийшов до неправомірних висновків. Тобто суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі, що є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд (ч.4 ст.311 ЦПК України).
Слід зауважити, що залучення Черкаської міської ради до участі в справі не може розцінюватись як ідентичне залученню виконавчого комітету, як правильно вказує в скарзі апелянт, оскільки вони є окремими юридичними особами і виконують окремі управлінські функції відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зареєстровані під різними номерами в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України, мають різні ідентифікаційні коди (ар.спр. 137-138).
Фактична участь представника виконкому Черкаської міськради ОСОБА_5в засіданні суду першої інстанції на підставі доручення міськвиконкому (ар.спр.51; 71-73), на що вказала касаційна інстанція, не може бути взято до уваги.
Як встановлено з матеріалів справи,ОСОБА_5. була присутньою в судовому засіданні лише 04 травня 2005 року, не заперечувала проти вимог позивачки про визнання за нею права власності на частину будинковолодіння поАДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матеріОСОБА_4.
В послідуючі судові засіданняОСОБА_5. ні як представник міськради ні як представник міськвиконкому не з'явилась, про що відмітив і суд в рішенні, який позицію органів, які представлялаОСОБА_5. після збільшення ОСОБА_1 своїх позовних вимог 20.05.2005 року щодо можливості визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на спірне будинковолодіння в повному обсязі, - не з'ясовував, таким чином, дійсно, порушивши права територіальної громади і виконкому як органу самоврядування (ар.спр. 71-73; 70). Тим більше лише 11 травня 2005 року з'явились висновки судово-будівельно-технічної експертизи про вартість будівель та споруд поАДРЕСА_1, про фізичний знос будинку (ар.спр.55-63), з яким відповідачі по справі та їх представники ознайомлені не були (ар.спр.72-74).
З матеріалів справи встановлено, що власниками будинковолодінняАДРЕСА_1 в КП ЧООБТІ в рівних частинах значаться спадкодавецьОСОБА_4. - у відповідності із свідоцтвом на право власності, виданим 06.07.1979 року Другою Черкаською державною нотаріальною конторою, та Черкаська артіль імені Кірова, - по акту від 18.05.1956 року судового виконавця народного суду 3-ої дільниці м.Черкаси про передачу спірного будинку у власність артілі на виконання вироку нарсуду П-ої дільниці м.Черкаси від 17-23 червня 1956 року стосовно його попереднього власника-засудженого ОСОБА_6. та рішення народного суду Ш-ої дільниці м.Черкаси від 29.12.1956 року, яким підтверджено право власності за артіллю на 1/2 частину будинковолодіння (ар.спр. 19-21).
Встановлено, що розподіл домоволодіння і земельної ділянки проведений не був і будинок знаходився тривалий час в користуванні ОСОБА_7 - матері спадкодавиці, а потім і самої спадкодавиціОСОБА_4., які ремонтували будинок, перебудовували стінки, окремі кімнати, а артіль ім..Кірова практично припинила своє існування у 1959 році.
Посилаючись на зазначене, суд прийшов до висновку, що спадкодавицяОСОБА_4. набула права власності на половину майна колишньої артілі ім..Кірова як на безхазяйне майно, однак належних даних на підтвердження такого правового статусу вказаного майна не навів. Навпаки, суд зазначив, що органами місцевої влади це майно, як безхазяйне, на облік не бралось, а відповідно і не передавалось до комунальної власності м.Черкаси чи місцевої громади Придніпровського району м.Черкаси, що відповідає обставинам справи, а тому неправомірним є висновок суду про визнання заОСОБА_4. а потім і за ОСОБА_1 права власності на майно артілі ім..Кірова як на безхазяйне, яке таким відповідно до вимог закону не може бути визнано (ст.137 ЦК УРСР 1963 року, ч.2 ст.335 ЦК України 2003 року).
Невірним є й висновок суду про те, що спадкодавицяОСОБА_4. з 1959 року добросовісно, відкрито, безперервно володіла частиною будинку, яка належала артілі ім..Кірова і що опікуючись ремонтом та збереженням всього будинку, вона частково набула на частину будинку артілі право власності за набувальною давністю згідно ст.344 ЦК України. Не можна визнати добросовісним володінням майном, яке належить іншій особі, належним чином зареєстровано в органах державної реєстрації як нерухоме майно (1/2 частина будинку) і законним шляхом таке володіння не припинено. До того ж не з'ясована при цьому думка щодо вимог позивачки з боку Черкаського міськвиконкому, як органу, уповноваженого управляти комунальною власністю територіальної громади, про що йшлося вище.
На користь зазначених висновків судової палати вказує і той факт, що, як свідчать матеріали справи, ще майже за три місяці до винесення судом даного рішення, що оскаржується, Придніпровським райсудом м.Черкаси 28 січня 2005 року було постановлено рішення по справі за позовом Державної податкової адміністрації в Черкаській області дОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння (№2-658/2005 рік) і яким визнано право власності на 1/4 частину домоволодінняАДРЕСА_1 за державою в особі Черкаської міської ДПІ для проведення конфіскації цього майна з зарахуванням коштів в державний бюджет, і це рішення вступило в законну силу (ар.спр.218).
Наведене мало бути з'ясовано і належним чином враховано судом.
За таких обставин рішення суду як постановлене на неповно з'ясованих матеріалах справи, без залучення всих необхідних осіб по справі, що вплинуло на правомірність висновків, не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає до скасування з направленням справи на новий розгляд.
Під час останнього слід врахувати наведене, більш повно і всебічно дослідити обставини справи, доводи і заперечення сторін, спір яких вирішити в залежності від встановленого і діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 311 ч.1 п.4, 312; 314; 317; 218 ЦПК України, судова палата,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Черкаського міського голови задоволити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 травня 2005 року скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.