ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 7948/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Старунського Д.М.,

суддів - Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міськрайонного суду від 21.03.2011 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про проведення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИЛА:

16 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила визнати дії незаконними та зобов'язати вчинити дії щодо перерахунку пенсії у розмірах відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.10.2008 року.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франкіської області від 21.03.2011 року у справі №2-а-7145/11 адміністративний позов задоволено. Визнано дії неправомірними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 з 14.10.2008 року перерахунок державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1, ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України Про Державний бюджет на відповідні роки, та виплатити їй недоплачену суму пенсійних виплат з урахуванням виплачених сум пенсії за період з 14.10.2008 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що зазначена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята з порушенням матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що розмір пенсії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлювався постановами Кабінету Міністрів України, в яких мінімальний розмір пенсії визначався в сталій сумі, а додаткова пенсія ставилась в залежність від прожиткового мінімуму виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цим Законом та не може застосовуватись при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А також наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги положення статті 99 КАС України.

Колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати з таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином позов щодо зобов'язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 14.10.2008 року по 15.10.2009 року включно слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 07 квітня 1993 року є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи встановлюється у розмірі - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 54 вказаного Закону зазначає, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1 -28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону № 796-ХІІ.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, не прийнято нормативно-правового акта про відновлення дії, зокрема, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла до внесення змін до даних норм, а тому порядок обчислення розмірів пенсій особам, на яких поширюється дія цього Закону, є неврегульованим.

Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст. 50, 54 вказаного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.

Здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, відповідач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, вірним є висновок суду першої інстанції, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, слід застосовувати не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, а ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.

Також надання законодавством Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі особам, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Віденської Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, зобов'язує кожну країну, яка підписала Конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Віденської Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.

Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України cуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата додаткової пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити частково.

Адміністративний позов ОСОБА_1 про проведення перерахунку основної та додаткової пенсії за період з 14.10.2008 року по 15.10.2009 року включно залишити без розгляду.

Постанову Івано-Франківського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2011 року у справі № 2а-7145/11/0907 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної основної (державної) пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 16.10.2009 року з врахуванням виплачених сум до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Д.М. Старунський

Судді: В.М. Багрій

А.І. Рибачук