УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р. Справа № 106424/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» (надалі - позивач) з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач, Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042330, № 0000052330 від 25.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача, що викладені у висновках акту за № 32/2330/30769698 від 16.01.2012 року, відповідачем винесено зазначені вище податкові повідомлення-рішення. Вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року адміністративний позов було задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000042330, № 0000052330 від 25.01.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України в користь ТзОВ «Хімнафтосервіс» сплачений ним судовий збір в розмірі 2146,00 грн..

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області, яка у апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції не здобуто доказів цивільної дієздатності у керівника ТзОВ «Зодчій ЛТД» - контрагента позивача, оскільки матеріали податкової перевірки засвідчують про наявність невстановлених підписів інших осіб на податкових деклараціях. З врахуванням цього, такі документи не можуть бути доказом для підтвердження фіксування господарської операції, а тому апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши думку судді головуючого, перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Тисменицькому районі проводила позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Хімнафтосервіс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТзОВ «Зодчій ЛТД» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 32/2330/30769698 від 16.01.2012 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, п. 198.6 ст. 198, п.п 200.1, ст. 201 Податкового кодексу, внаслідок чого, встановлено заниження податку на додану вартість у вересні на суму 26 430,00 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в вересні 2011 року в сумі - 41 466,00 грн..

В подальшому, податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення за № 0000052330 від 25.01.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 466 грн., застосовано 20733 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення за № 0000042330 від 25.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 26430 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13215 грн..

Підставою формування позивачем податкового кредиту слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ «Зодчій ЛТД» з приводу купівлі-продажу фрітюрного жиру, оксиетильового рослинного жиру, неоном АФ 9/10, ПЕГ -115 на основі договору купівлі-продажу № 24 від 02.09.2011 року. Згідно акту ДПІ в Голосіївському районі м. Києва № 3-23-40-37119637 від 21.12.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Зодчій ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за вересень 2011 року», ДПІ в Голосіївському районі м. Києва встановлено, що вказане товариство не володіє відповідними технічними та матеріальними ресурсами, а проведене експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві 08.12.2011 року № 2068 вказує, що підпис від імені директора ТзОВ «Зодчій ЛТД» в представлених на дослідження документах (податкова декларація з ПДВ ТзОВ «Зодчій ЛТД») ймовірно виконані не директором, а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі,суд першої інстанції покликався на те, що в судових засіданнях досліджено наявність документів належним чином завірених, а саме:

- видаткові накладні № 24 від 02.09.2011 року на суму 407 374,80 грн. (в тому числі ПДВ 67 895,80 грн.), № 1 від 05.09.2011 року на суму 211 489,99 грн. (в тому числі ПДВ 35 248,33 грн.), № 2 від 05.09.2011 року на суму 110 078,02 грн. (в тому числі ПДВ 18 346,34 грн.), № 3 від 21.09.2011 року на суму 166 499,99 грн. (в тому числі ПДВ 27 750,00 грн.), № 4 від 29.09.2011 року на суму 133 959,98 грн. (в тому числі ПДВ 22 326,66 грн.).

- податкову накладну № 24 від 02.09.2011 року на суму 407 374,80 грн. (в тому числі ПДВ 67 895,80 грн.) ,рахунок-фактуру № 24 від 02.09.2011 року на суму 407 374,80 грн. (в тому числі ПДВ 67 895,80 грн.).

З врахуванням цього суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому такий правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до абз. 1, 2, 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як засвідчується матеріалами справи, ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю « Зодчій ЛТД» за вересень 2011 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 16.01.2012 № 32/2330/30769698 та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на добавлену вартість та зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість ( а.с. 12-28)

Правова позиція податкового органу, покладена в основу зазначеного донарахування, полягає у тому, що позивач незаконно включив до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені постачальником у ціні поставленого товару, та зменшив оподатковуваний дохід на суму понесених витрат на оплату закупленої продукції.

При цьому відповідач посилається на те, що спірні операції мали фіктивний характер з огляду на протиправність діяльності товариства з обмеженою відповідальністю « Зодчій ЛТД», який відсутній за місцезнаходженням, не володіє основними фондами та трудовими ресурсами, об'єктивно необхідними для виконання розглядуваних операцій з поставки продажу №24 від 01.09.2011 року, так і факт підписання від імені невстановлених осіб будь-яких первинних документів (у тому числі і податкових накладних).

Наведені обставини було розцінено відповідачем, як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з товариством «Зодчій ЛТД» створює лише видимість руху активів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Зі змісту положень підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України випливає, що собівартість виконаних робіт належить до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У вказаній справі встановлено, що підставою формування позивачем податкового кредиту слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ «Зодчій ЛТД» з приводу купівлі-продажу фрітюрного жиру, оксиетильового рослинного жиру, неоном АФ 9/10, ПЕГ -115 на основі договору купівлі-продажу № 24 від 02.09.2011 року.

На підтвердження реалізації господарської дії подано договір, акти здачі-приймання виконаних робіт, шляхові листи, податкові накладні, виписки з банківського рахунку про оплату зазначених робіт (а.с. 52-74).

Вказані первинні документи підписані сторонами без застережень та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо поставки товарів, виконаної названим постачальником та їх вартість. У матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи щодо подальшого використання та продажу придбаної продукції ( а.с.60-72).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу про підписання первинних документів від імені товариства «ЗодчійЛТД» невстановленими особами. Адже платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особи, які підписали податкові накладні та інші документи від імені ТзОВ «Зодчій ЛТД» не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковою інспекцією не представлено. Податковий орган не довів приналежності результатів проведеної почеркознавчої експертизи до часу завершення кримінальної справи відносно товариства постачальника, а тому вказана інформація не відповідає поняттю доказів у відповідності до вимог статті 69 КАС України.

Твердження податкової інспекції про відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставки підрядних в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не підтверджують фіктивного характеру спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, не спростовано.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч.3ст.160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі № 2а-362/12/0970- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль