Справа № 192/506/14

Провадження № 1-кп/192/81/14

В И Р О К

Іменем України

"23" липня 2014 р.смт.Солоне

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Трещової Н.М.,

при секретарі Папян Д.Р.,

за участю прокурорів Білоуса М.О., Дякуна Г.Г.,

потерпілих-

цивільних позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с.Миколай-Поле Запорізького району Запорізької області, громадянина України, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має 4 неповнолітніх дітей, інваліда ІІІ групи, працюючого змінним майстром ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», зареєстрованого АДРЕСА_1, мешкає по АДРЕСА_2 , несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 8 жовтня 2013 року близько 16 години 05 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2113», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 90 км/год в напрямку м.Дніпропетровськ по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на території Солонянського району Дніпропетровської області на 449 км+360 м, проявляючи крайню неувагу до прийомів керування транспортним засобом, послабивши руки за кермом, втратив контроль над керуванням автомобіля, виїхав на праве узбіччя, де допустив одночасний наїзд передньою частиною автомобіля на громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які стояли на узбіччі.

ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 2.3б та 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов»язаний не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі та під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати дорожню обстановку…, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним».

Внаслідок порушення ОСОБА_3 п.12.1 ПДР України, наїзду на пішоходів, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітини, забою грудної клітини, закритого перелому кісток тазу ліворуч з задовільною позицією уламків, забійної рани 4-го пальця правої кисті, закритого перелому зовнішнього мищелка правої великоберцової кістки, забою лівого колінного суглобу, які у своїй сукупності відносяться до середніх тілесних ушкоджень, оскільки термін зростання кісткової тканини понад 21 добу.

ОСОБА_2 внаслідок скоєної ОСОБА_3 ДТП через порушення вимог п.12.1 ПДР України отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран в області лівої лопатки та по задній поверхні лівого стегна у верхній третині, забою правого гомілково-ступневого суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров»я тривалістю понад 6 діб, але не більше як 3 тижні.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину по суті звинувачення визнав повністю, своїми показаннями підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення.

Пояснив, що біля 16-ї години 8 жовтня 2013 року він рухався на своєму автомобілі ВАЗ-2113 із Запоріжжя в напрямку села Любимівка Солонянського району Дніпропетровської області по автодорозі Запоріжжя-Дніпропетровськ. Проїхавши 300-400 м від пілона «Дніпропетровська область», він послабив руки, від чого втратив контроль над керуванням. Автомобіль виїхав на праве узбіччя, де був імпровізований базар, на якому люди торгували овочами та фруктами. Він робив спробу застосувати екстренне гальмування, але автомобіль не зупинився. Він наїхав на людей, які стояли на узбіччі:чоловіка та жінку. Свідки викликали швидку медичну допомогу, а він - міліцію.

Він частково відшкодував потерпілим витрати на лікування. Позови цивільних позивачів визнає частково.

Окрім показань обвинуваченого, його винуватіть підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_1 при допиті у судовому засіданні пояснила, що 8 жовтня 2013 року вона продавала фрукти на узбіччі дороги Запоріжжя-Дніпропетровськ. Близько 16-ї години, коли вона розраховувалася з покупцем (ОСОБА_2.), на них наїхав автомобіль «ВАЗ». Автомобіль передньою частиною вдарив їх, вона відчула різкий біль у нозі. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, перелому кісток тазу. У неї також вибиті зуби. Вона довгий час лікувалася.

Вона заявила позов про стягнення з ОСОБА_3 10 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди (витрат на лікування). Додатково, у судовому засіданні 22 липня 2014 року заявила вимоги про стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат у сумі 600 гривень, пов»язаних із явкою до органів досудового розслідування та суду.

Заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн. та про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, заподіяної їй внаслідок перенесеного фізичного болю і моральних страждань від ушкодження здоров'я в ДТП. Обвинувачений відшкодував 5500 гривень, про що її чоловік видав розписки.

Потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що 8 жовтня 2013 року близько 16-ї години він зупинився на автодорозі Запоріжжя-Дніпропетровськ поблизу с.Перше Травня, щоб купити фруктів. Коли він стояв на узбіччі дороги, на нього раптом наїхав автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_3 Від наїзду він впав на капот та лобове скло автомобіля, перекотився на дах та впав на дорогу. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження у виді забійних ран лівої лопатки, лівого стегна, травми хребта та інші ушкодження. Проходив стаціонарний та амбулаторний курси лікування. Обвинувачений частково відшкодував йому витрати у розмірі 1000 гривень.

Заявляє вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 внаслідок пошкодження здоров»я, майна, втрати доходу від підприємницької діяльності.

У протоколі огляду від 08.10.2013 року зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди: автодорога Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на 449 км+360 м. Автомобіль «ВАЗ-21113», д.н.з НОМЕР_1, знаходиться на правому узбіччі по ходу руху транспортного засобу. Суцільні сліди гальмування автомобіля розташовані на узбіччі. Правий слід - на трав»янистій поверхні грунту; лівий - на щебені.

( а.с.142-158).

За висновком експерта-автотехніка від 09.12.2013 року за №70/27-914 водій автомобіля «ВАЗ-21113» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля ВАЗ-21113 ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. Дії водія автомобіля ВАЗ-21113 у даній дорожній обстановці не відповідали вимогам 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходилось в причинному зв»язку з настанням ДТП.

(а.с.165-166).

Згідно висновку судово-медичного експерта № 272 Е від 17.12.2013 року, ОСОБА_1, 1956 року народження, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, забою грудної клітини, закритого перелому кісток тазу ліворуч з задовільною позицією уламків, забійної рани 4-го пальця правої кисті, закритого перелому зовнішнього мищелка правої великоберцової кістки, забою лівого колінного суглобу, які виникли від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, можливо, в термін 08.10.2013 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості, оскільки термін зростання кісткової тканини понад 21 добу

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до середніх тілесних ушкоджень, так як термін зростання кісткової тканини понад 21 добу. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь вираженості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, не виключена можливість, що вони могли утворитись від дії виступаючих частин транспортного засобу, що рухається, в результаті наїзду легкового автомобіля на пішохода, з послідуючим падінням на узбіччя.

(а.с.159-161).

У висновку судового медичного експерта № 5315 е від 23.12. 2013 року констатується, що у ОСОБА_2, 1983 р.н., виявлені тілесні ушкодження у виді забійних ран в області лівої лопатки та по задній поверхні лівого стегна у верхній третині, синця лівої гомілки у верхній третині, забою правого гомілково-ступневого суглобу, рубця по правій бічній поверхні грудної клітини в проекції 12 ребра по середньо-пахвовій лінії, що є наслідком загоєння поверхневої рани чи глибокого садна.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (ів) або при ударі об такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини авто засобу, що рухався за умов ДТП, з послідуючим падінням на узбіччя.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані мед.документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування МКЛ №16, тобто, можливо, в термін, на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

Враховуючи характер та ступінь ознак загоєння (рубець синюшно-рожевого кольору, без слідів від хірургічних швів, щільний на дотик) тілесних ушкоджень, можливо вказати, що термін його утворення становить близько 1,5-3 місяця до моменту огляду.

Виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійних ран в області лівої лопатки та по задній поверхні лівого стегна у верхній третині, синця лівої гомілки у верхній третині, забою правого гомілково-ступневого суглобу відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як 3 тижні.

Експертом також зазначено, що клінічно встановлений діагноз: цервікобрахіалгія праворуч, з больовим та м»язово-тонічним синдромом є захворюванням, та, враховуючи, що в області шиї відсутні будь-які зовнішні тілесні ушкодження (синці, садна, рани, тощо), зазначений діагноз при оцінці ступеню тяжкості в рахунек не приймається

(а.с.162-164).

Аналізуючи в сукупності вищенаведені докази, що узгоджуються між собою та відповідають обставинам події ДТП, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, його діяння кваліфікуються за ч.1 ст.286 КК України.

Із обвинувачення ОСОБА_3 суд виключає обтяжуючу покарання обставину: вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки обвинуваченим вчинений необережний злочин і не інкримінується умислу на заподіяння тілесних ушкоджень будь-яким особам, не надано доказів про обізнаність обвинуваченого щодо віку потерпілої.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, вчинений з необережності; особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, є інвалідом третьої групи, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має сім»ю.

У якості пом»якшуючих обставин суд враховує те, що обвинувачений має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, свою вину визнав повністю, вибачився у судовому засіданні перед потерпілими, частково відшкодував заподіяну шкоду, що свідчить про його щире каяття.

Оскільки ОСОБА_3 працює, позитивно характеризується за місцем роботи, суд вважає, що призначення покарання у виді виправних робіт слугуватиме виправленню обвинуваченого та попередження нових злочинів. Підстав для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортом суд не убачає із зазначених підстав.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 дав свою згоду на звільнення від покарання за амністією, оскільки він має чотирьох неповнолітніх дітей та є інвалідом третьої групи.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно ст.12 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності.

Згідно п.п. «в» та «г» ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, ОСОБА_3 є суб"єктом застосування до ного амністії, оскільки він вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким, надав докази про свою інвалідність та наявність чотирьох малолітніх дітей.

Згідно довідки Запорізької районної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 відносно своїх дітей не позбавлений батьківських прав (а.с.140).

Обставин, передбачених ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році" та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», що виключають застосування амністії, судом не встановлено.

Вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, суд приходить до висновку про те, що позови підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з урахуванням позицій сторін, у якості співвідповідача залучено ПАТ СК «Арсенал страхування» (Страховика), оскільки ОСОБА_3 застраховано цивільно-правову відповідальність на автомобіль ВАЗ-2113, д.н.з. НОМЕР_1, яким він керував в момент ДТП. Згідно страхового полісу, ліміт цивільно-правової відповідальності на 1 особу складає: 100000 грн. - за шкоду життю, здоров»ю особи; 50 000 - за шкоду, заподіяну майну.

ОСОБА_2 просив стягнути 58056 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, врахувавши 1500 гривень, виплачених йому обвинуваченим, та 6 000 грн. моральної шкоди.

Матеріальна шкода складається з:

- витрат на лікування (медпрепарати та перев»язочні матеріали) в сумі 5132 грн.;

- медичні обстеження: проведення КТ та МРТ - 3220 грн.;

- неотриманого прибутку за період лікування з 08.10 по 5.11.2013 року - 48069 грн;

- вартість пошкоджених в ДТП предметів одягу - 2181 грн.

Загальний розмір матеріальної шкоди - 59 556 грн., з яких ОСОБА_3 відшкодував 1500 гривень, тому решту - 58056 грн. цивільний позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача - страховика.

Окрім того, ОСОБА_2 просить стягнути на його користь процесуальні витрати: на правову допомогу в сумі 4115 грн., витрати, пов»язані із прибуттям до місця досудового розслідування та суду у сумі 954 грн., та 243,60 грн. на судовий збір.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 визнав частково. Визнав факт та розмір заподіяння матеріальної шкоди здоров»ю та понесених витрат на лікування: 5132 грн. - на придбання ліків та медпрепаратів; 1700 грн. - на томографічне обстеження.

Заперечував в частині відшкодування вартості пошкодженого одягу ОСОБА_2 за недоведеністю позовних вимог.

Не визнав позовні вимоги про стягнення неотриманого прибутку від підприємницької діяльності у сумі 48069 грн., оскільки статтею 1198 ЦК України передбачено обрахування неотриманого доходу фізичної особи-підприємця (ФОП), виходячи з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на 12, а позивачем втрата доходу розрахована за 9 місяців 2013 року. Окрім того, обвинувачений та його захисник уважали недоведеним той факт, що ОСОБА_2, знаходячись на амбулаторному лікуванні, не зміг провадити підприємницьку діяльність.

Позов в частині відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_6 визнав повністю. Згоден також відшкодувати витрати на оплату судового збору.

Транспортні витрати визнав частково: у сумі 140 грн. - вартість проїзду громадським транспортом з м.Дніпропетровська до смт.Солоного - 10 грн., що, з урахуванням кількості викликів (7) до слідчого та суду, та зворотнього проїзду, складає 140 грн.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, заявила позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 10 000 грн., про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, заподіяної їй внаслідок перенесеного фізичного болю і моральних страждань від ушкодження здоров'я в ДТП, та процесуальних витрат у сумі 600 гривень, пов»язаних із явкою до органів досудового розслідування та суду. Пояснила, що обвинувачений відшкодував їй 5500 гривень добровільно.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав частково.

Матеріальну шкоду визнав у розмірі, встановленому страховиком, який і повинен відшкодовувати матеріальну шкоду, заподіяну здоров»ю. Не заперечував проти відшкодування витрат по сплаті судового збору, просив відмовити в частині задоволення вимог, пов»язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження у сумі 600 грн. за недоведеністю.

Пояснив, що він виплатив потерпілій 5500 гривень за моральну шкоду, але уважає, що моральної шкода складає 3000 гривень.

Цивільний відповідач - ПАТ СК «Арсенал страхування» подав до суду пояснення до позовів.

Страховик визнав суму витрат на лікування потерпілої у розмірі 1804,60 грн., пославшись на акт обстеження медичних документів, складений лікарем за його дорученням.

Розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 складає 90,23 грн., оскільки моральна шкода відшкодовується потерпілому у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка у даному випадку складає 1804,60 грн.

Сума страхового відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2, яка визнана страховиком, складає, згідно доданого до пояснень акту дослідження медичних документів, 852,20 грн. Відповідно, розмір моральної шкоди - 42,61 грн. (852,20 х 5%).

Вимоги цивільного позивача ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок його непрацездатності, на думку страховика, задоволенню не підлягають, оскільки, всупереч вимогам ст.25 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивачем не надано документального підтвердження отриманого прибутку за 2012 та 2013 роки.

Суд, перевіривши доводи сторін, на підставі наданих сторонами провадження та досліджених у судовому засіданні доказів, приходить до наступного.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як убачається з дослідженого в судовому засіданні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3207106 від 22 травня 2013 року, цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована страховиком ПАТ СК "Арсенал страхування", забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 2113», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.97).

Розмір страхової виплати (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до страхового полісу, складає 100 000 грн. Термін дії договору до 22 травня 2014 року.

Страховий випадок - ДТП, винуватцем якого є ОСОБА_3, стався 8 жовтня 2013 року, тобто, у період дії цього договору.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст.23.1 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та ін.

Згідно зі ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Потерпілою ОСОБА_1 до позовної заяви в обґрунтування понесених витрат на лікування надано чеки на придбання ліків та медичних препаратів на загальну суму 3378 грн.68 коп., виписний епікриз про стаціонарне лікування з 8.10. по 19.11.2013 року; виписку з амбулаторної картки про лікування з 26.12.2013 р. по 10.01.2014 року та проходження медичних обстежень в зв»язку із одержаною в ДТП травмою. Із зазначених документів убачається, що потерпілій призначено продовжити лікування. Як видно із чеків на оплату ліків, інших мед.препаратів, вони придбані у період з 8.10.2013 року по 6.03.2014 року (а.с.29-43).

Суд уважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині матеріальної шкоди підтверджуються не лише її показаннями, а й матеріалами кримінального провадження щодо факту заподіяння шкоди здоров»ю внаслідок ДТП з вини обвинуваченого, та вищезазначеними письмовими доказами про понесені фактичні витрати на лікування.

Суд уважає доведеним розмір витрат на лікування потерпілої у сумі 3378, 68. Ця сума підлягає стягненню із страховика - відповідача у справі, відповідального за шкоду, заподіяну здоров»ю.

Підстав для задоволення решти вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування не убачається за недоведеністю.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного. У судовому засіданні знайшов підтвердження факт заподіяння шкоди потерпілій, яка переносила моральні страждання внаслідок пошкодження здоров»я, заподіяння їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості, перенесла оперативні втручання, тривалий час лікувалася.

Виходячи із засад розумності та справедливості, доведеності позовних вимог, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди складає 5000 гривень, які відшкодовані обвинуваченим ОСОБА_3 добровільно, тому підстав для задоволення позову в цій частині суд не убачає.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 5135 гривень, суд приходить до наступного.

Суд уважає, що витрати на лікування підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 8352 грн. - вартість ліків, та проходження обстежень на МРТ та КТ, оскільки підтверджується письмовими доказами: чеками, тарифами вартості проведення обстежень, прайс-листами, відповідями діагностичних медичних установ, актом виконаних робіт, виписками з медичних амбулаторних карток про призначення лікування та обстежень, та відповідають призначеному за клінічним діагнозом лікуванню. Про необхідність комп»ютерних та МРТ-досліджень різних відділів хребта констатується і у висновку судово-медичного експерта.

Зазначеними доказами спростовуються доводи ОСОБА_3 про те, що відшкодуванню підлягають витрати на одне томографічне обстеження, а не декілька.

Вимоги цивільного позивача ОСОБА_2 про відшкодування вартості пошкоджених предметів одягу у сумі 2181 грн. задоволенню не підлягають, оскільки доказів пошкодження саме цих речей внаслідок ДТП позивачем не надано. Не встановлена дійсна вартість речей з урахуванням зносу, на момент їх пошкодження чи знищення. Довідка лікарні про утилізацію речей також не свідчить про те, що речі підлягали знищенню, стали непридатними.

ОСОБА_2 просить стягнути на його користь неотриманий прибуток за період лікування у розмірі 48069 грн.

На підтвердження зазначеної вимоги позивач надав копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва платника єдиного податку, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також довідку про подану податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, згідно якої ОСОБА_2, від здійснення підприємницької діяльності отримав загальну суму доходу за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року - 515029 грн.06 коп. (а.с.67-72, 103).

Вирішуючи позов у цій частині, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.25 Закону «Про обов»язкове соціальне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Неотримані доходи для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною. До цієї категорії осіб належать приватні підприємці (ч.3 ст.6 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності…..».

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_2 у частині відшкодування витрат, пов»язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження в сумі 954 грн., суд приймає в якості належного доказу чек про оплату пального на суму 106 грн. за одну поїздку з місця проживання до суду та у зворотньому напрямку, що є реальними витратами на пальне для поїздки з м.Дніпропетровська до Солоного (а.с.52, 66).

Доводи обвинуваченого про відшкодування витрат на проїзд, виходячи із вартості проїзду в громадському транспорті, суд уважає неспроможними та не доведеними.

Із врахуванням обставин заподіяння моральної шкоди, характеру і тяжкості моральних страждань ОСОБА_2, якому заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров з короткочасним розладом здоров»я, доведеності розміру шкоди, суд уважає, що сума, яку просить стягнути позивач, є завищеною.

Суд приходить до висновку, що необхідною і достатньою, адекватною компенсацією моральної шкоди є сума 3000 грн.

Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_2, підлягають задоволенню відповідачем ПАТ СК «Арсенал страхування».

Відповідно до положень статей 120 та 124 КПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги захисника потерпілого, несе потерпілий. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4115 грн. підтверджені договором з адвокатом, актом, та рахунком, визнані ОСОБА_3, тому підлягають задоволенню.

До позовних заяв додано документи, які підтверджують сплату цивільними позивачами судового збору за частину позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 243,60 грн. кожним, тому ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді виправних робіт строком на 2 роки з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі п. п. «в» та «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити.

Позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Арсенал страхування" на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 3378 гривень, у задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 на відшкодування процесуальних витрат 243 грн.60 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ПАТ СК «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Арсенал страхування" на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 11352 гривні, відмовивши у задоволенні решти позову.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування процесуальних витрат 5312 грн. 60 коп.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Головуюч ий