УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2014 року Справа № 9104/180090/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
03 вересня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002261700 від 19 червня 2012 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився фізична особа-підприємець ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій вказав про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки від 1 червня 2012 року № 127/17-2198223275 є неправомірними, оскільки позивач не вчиняв незаконних дій, грошові кошти, зібрані на стоянці автомобілів не приховував. Протягом року працівники податкового органу жодних порушень з боку підприємця не встановлювали. Органи правопорядку, зловживаючи службовим становищем, провокували на дачу хабаря, а органи влади м. Ковеля - на подання неправдивих свідчень. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у податковій декларації зазначаються кошти, які отримані, а не ті, що нараховані. Крім того, апелянт вказав, що судом першої інстанціїї при розгляді справи допущено порушення норм процесуального законодавства, а саме не залучено осіб, про яких він просив, у постанові не зазначено суму донарахованого податкового зобов'язання, неправильно зазначено показання свідка. Просив скасувати постанову суду.
Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією заперечень на апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду подано не було.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Слухання справи проведено без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 21.02.2001 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 та відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_4 від 13.12.2010 року є платником єдиного податку.
Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань повноти та правильності справляння збору за місця для паркування транспортних засобів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 14 квітня 2011 року по 14 квітня 2012 року.
За наслідками перевірки складено акт № 127/17/НОМЕР_2 від 1 червня 2012 року, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Так, при встановленому строці подання податкової декларації по збору за місця для паркування транспортних засобів протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а саме: останній термін подання декларацій по збору за місця для паркування транспортних засобів за другий квартал 2011 року минув 09.08.2011 року, ОСОБА_1 подав податкову декларацію по збору за місця для паркування транспортних засобів за другий квартал 2011 року 16 серпня 2011 року. Також підприємець порушив пункт 266.2, підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, пункт 2.1. статті 2, пункт 3.1. статті 3 Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (додаток №3 до рішення Ковельської міської ради від 30.12.2010 року №3/28) та пункти 1.5, 1.4 статті 1 витягу з рішення Ковельської міської ради від 09.06.2011 року №239, а саме не нарахував та не сплатив збір за місця для паркування транспортних засобів в сумі 168541 грн., в тому числі за другий-четвертий квартали 2011 року в сумі 105916 грн. (за третій квартал 2011 року - 45709,05 грн., за четвертий квартал 2011 року - 65161,13 грн. та зайво нараховано та сплачено 5167,94 грн. за другий квартал 2011 року), за перший квартал 2012 року - 62625 грн..
19 червня 2012 року Ковельською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002261700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за місця для паркування транспортних засобів в розмірі 210677 грн., в тому числі: за основним платежем - 168541 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42136 грн..
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про законність цього рішення з таких підстав.
Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Згідно з підпунктом 266.1.2. пункту 266.1. статті 266 ПК України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.
30 грудня 2010 року Ковельською міською радою Волинської області прийнято рішення № 3/28 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Ковелі», яким затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів.
Відповідно до цього Положення платниками збору є юридичні особи, їх філії, фізичні особи - підприємці, які згідно рішення міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно рішення міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,05 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Збір сплачується до місцевого бюджету авансовими внесками до 30 числа кожного місяця за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації, сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду. Податкова декларація подається платниками до органу державної податкової служби протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного кварталу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та виконавчим комітетом Ковельської міської ради (Замовник) 08 квітня 2011 року укладено договір про організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, згідно якого замовник на підставі рішень виконавчого комітету «Про проведення конкурсу з визначення уповноважених осіб з організації місць для паркування та справляння збору за паркування в м. Ковелі» від 10.02.2011 року №52 доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів в місцях та на умовах, визначених Замовником та цим Договором. Зобов'язаннями Виконавця, серед іншого, є забезпечення сплати збору за місця для паркування транспортних засобів до місцевого бюджету відповідно до Податкового кодексу України та Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 30.12.2010 року №3/28.
Перевіркою встановлено, що згідно трудових догорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та найманими працівниками, працівник - контролер-паркувальник зобов'язаний збирати кошти з власників транспортних засобів, які користуються послугами парковки (а.с. 69-74).
Відповідно до табеля обліку робочого часу працівників за січень 2012 року ФОП ОСОБА_1 від 31.01.2012 року встановлено розбіжність у кількості відпрацьованих днів найманими працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а саме: в графі «відпрацьовано днів» відображено 12 робочих днів, хоча по факту відображення в табелях обліку робочогочасу вище зазначені працівники відпрацювали 10 робочих днів - 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29 січня 2012 року (а. с. 64, зворот).
Ці обставини позивачем не спростовані.
Отже, в результаті перевірки копій табелів виходу на роботу найманих працівників, які працювали контролерами-паркувальниками паркувальних зон та співставлення розрахованої згідно із кількістю відпрацьованих днів сумою збору за паркування транспортних засобів, із сумою збору, зазначеною позивачем в поданих податкових деклараціях за перше півріччя, три квартали 2011 року, за 2011 рік та перший квартал 2012 року податковим органом встановлені порушення пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України та Положення про збір за місця для паркування для транспортних засобів, а саме: позивачем не нараховано та не сплачено збір за місця для паркування транспортних засобів в сумі 168540,72 грн.
Відповідно до частини 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з підпунктом 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
Підпунктом 266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПК України визначено, що ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Майданчики для платного паркування відповідно до підпункту 14.1.104 пункту 14.1 статті 14 ПК України - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.
Як встановлено судом, рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 22.12.2011 року №17/2 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.12.2010 року «Про міський бюджет на 2011 рік» доходи міського бюджету від збору за місця для паркування транспортних засобів, сплачені фізичними особами, зменшено на 325 тис. грн. та становить 75 тис. грн., проте ставка збору за місця для паркування транспортних засобів не змінювалась, не змінювались умови договору про організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів від 08.04.2011 pоку.
Враховуючи викладене, Ковельською ОДПІ правильно збільшено податкове зобов'язання позивача з урахуванням встановленої кількості відпрацьованих днів із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності.
Також, як встановлено перевіркою і підтверджено матеріалами справи, позивачем несвоєчасно подано декларацію по збору за місця для паркування транспортних засобів.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Так, останній термін подання декларації за другий квартал 2011 року - 09 серпня 2011 року, а податкову декларацію приватним підприємцем ОСОБА_1 подано до податкового органу 16 серпня 2011 року.
Цей факт апелянтом не спростовано.
Враховуючи викладене, відповідачем правильно нараховано штрафні санкції за це порушення.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0370/2790/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28 жовтня 2014 року.