ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3189/14
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення штрафу,-
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні (далі УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні (далі ВДВС) про визнання протиправними рішення державного виконавця та скасування постанови від 19 травня 2014 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що виплати відповідної категорії громадян фінансуються з Державного бюджету, надбавки до пенсії за минулі роки на підставі судових рішень не передбачені в Державному бюджеті України на поточний рік, а тому відсутня вина позивача у невиплаті допомоги, а відтак - підстави для накладення штрафу.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2013 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 та ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення. Вказана постанова була направлена позивачу.
Відповідно до листа УПФУ від 09 жовтня 2013 року до ВДВС, на виконання рішення суду УПФУ нараховано стягувачу надбавку до пенсії згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в порядку, встановленому судовим рішенням, за період з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
У зв'язку з невиконанням рішення суду в частині виплати надбавки до пенсії у ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем винесено постанову про накладення на УПФУ штрафу у розмірі 680,00 грн..
Винесення ВДВС зазначеної постанови та накладення на УПФУ штрафу і стало підставою для звернення УПФУ з позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволення вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на те, що поважною причиною невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пенсії є відсутність бюджетного фінансування, оскільки вказані обставини не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Крім того, судом зазначено, що приймаючи спірну постанову, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.2 ст.25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до вимог ст.75 Закону.
Так, ч.2 ст.75 Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження проведено нарахування стягувачу надбавки до пенсії, проте, фактично зазначені виплати не були проведені у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.
Відповідно до пп.4 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районними управліннями Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Підпунктом 2 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
З наведеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.
А тому, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення в цій частині. Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату доплати до пенсії.
В зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів, Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до положень ч.1 ст.3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тобто списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.
Отже підсумовуючи все вищевикладене колегія суддів зазначає, що відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум у позивача на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат, а тому відповідні позовні вимоги УПФУ є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року по справі №К/9991/45657/12.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог УПФУ.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні - задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні від 19 травня 2014 року ВП№ 39456785 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: О.А. Шевчук О.В. Яковлєв