Справа № 761/22572/14-ц

Провадження №2/761/6514/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.,

при секретарі Лазоришинець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2014 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач) про стягнення аліментів (дата звернення до суду підтверджується штампом канцелярії суду).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2010 року до осені 2013 року ОСОБА_1 та Відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_5 року у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_3. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2011р. ОСОБА_2 був визнаний батьком дитини, у зв'язку з чим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в актовий запис про народження дитини були внесені зміни щодо особи батька, а саме 01.09.2011р. вказаним відділом було видане потворне Свідоцтво про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в якому батьками дитини записані ОСОБА_2 і ОСОБА_1. Спільне життя позивачки і відповідача не склалось, на даний час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, дитина проживає разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

Враховуючи вищевикладене, у позовній заяві позивачка просила: - стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Софіївка Носівського району Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1\4 частини всіх усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 13).

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, проти позовних вимог не заперечував - визнав (а.с.15).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначила Позивачка, що не заперечувалось Відповідачем, з 2010 року до осені 2013 року вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу

ІНФОРМАЦІЯ_5 року у Позивачки та Відповідача народився син - ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації народжень 05.03.2011р. зроблено відповідний актовий запис за № 399, що підтверджується Свідоцтвом про народження «Повторне» від 01.09.2011р., виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому зазначено в графі «мати»: ОСОБА_1, «батько» - ОСОБА_2 (а.с.5).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).

Днем звернення Позивачки до суду є 30 липня 2014р., оскільки саме цим днем позовна заява здана безпосередньо до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва, що підтверджується відповідним вхідним штампом на першій сторінці позовної заяви.

Під час розгляду справи, Відповідачем не було надано суду документів, які б підтверджували його офіційне працевлаштування, наявність на утримання інших неповнолітніх дітей, окрім двох спільних дітей від шлюбу з Позивачкою, розміру доходу та інших відомостей, які могли б мати значення для вирішення справи.

Разом з тим, Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог, визнав позов, що підтверджується його заявою.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, оскільки Відповідач не заперечував проти позовних вимог та фактично їх визнав, суд, виходячи з наявних доказів в матеріалах справи, приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття в примусовому порядку.

Враховуючи ст. 182-183 СК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1\4 усіх видів заробітку Відповідача щомісяця з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття - підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, а також з того, що Позивачі у справах про стягнення аліментів згідно з Законом України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача в дохід держави судового збору за ставкою, яка діяла на час звернення Позивача з позовом до суду (липень 2014р.), у розмірі 243,60 грн.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 80, 84, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: