АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
суддів Мосьондза І.А., Новова С.О.,
секретаря Кацідима В.О.,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора Тертичного О.А.,
представника цивільного відповідача ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013110050002286 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4. та захисника ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, громадянин України, який
народився в місті Горлівка Донецької області,
зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 не судимий,
---------------------------------------------
Справа №11-кп/796/972/2014 головуючий у суді 1інстанції Кицюк В.П.
Категорія ч.5 ст.191КК України суддя -доповідач у ІІ інстанції Полтавцева Г.А.
засуджений за ч. 1 ст. 358 КК України до одного року шести місяців обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України - на два роки обмеження волі; за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, - на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням обслуговування клієнтів і розпорядженням грошовими коштами у банківських установах строком на два роки та з конфіскацією всього рухомого майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням обслуговування клієнтів і розпорядженням грошовими коштами у банківських установах строком на два роки та з конфіскацією всього рухомого майна, яке є його власністю.
На користь держави з ОСОБА_4 стягнуті процесуальні витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 2647 грн. 80 коп., а також вирішена доля речових доказів в кримінальному провадженні.
Строк відбуття покарання обвинуваченому постановлено відраховувати з моменту його фактичного затримання та приведення вироку до виконання, запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді застави у розмірі 91750 гривень.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4. визнано винним у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно та в особливо великих розмірах; підробленні офіційного документу, який видається підприємством і надає права, з метою його використання; повторному вчиненні підроблення офіційного документа, який видається підприємством і надає права, з метою його використання.
Як встановив суд, кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.
Так, 25.05.2012 року в денний час доби у ОСОБА_4., який перебував на своєму робочому місці в Київському відділенні №8 Київського регіонального управління ПАТ "Універсал Банк", розташованому за адресою: м. Київ, на перетині вул. ІванаКудрі та вул. Патріса Лумумби 23/25, виконуючого функціональні обов'язки старшого спеціаліста з обслуговування клієнтів, виник злочинний умисел на привласнення грошових коштів ОСОБА_10, яка відповідно до договору банківського обслуговування фізичної особи №00243246 від 15.10.2009 року з ПАТ "Універсал Банк" має відкритий депозитний рахунок НОМЕР_1.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, діючи умисно та з корисливих мотивів, а також з умислом на підробку офіційного документу, який видається підприємством та надає права, з метою його подальшого використання, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у цей же день за місцем роботи у Київському відділенні №8 Київського регіонального управління ПАТ "Універсал Банк" отримав на свою вимогу від операціоніста Київського відділення №8 Київського регіонального управління ПАТ "Універсал Банк" встановленого зразка бланк "заяви-підтвердження" довгострокового повернення суми депозиту фізичної особи від імені клієнта ПАТ "Універсал Банк" ОСОБА_10 від 25.05.2012 року СІР № 000243246 та бланк заяви на видачу готівки від імені ОСОБА_10 від 25.05.2012 року №008В501121460018.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 25.05.2012 року перебуваючи на своєму робочому місці,підробив бланк "заяви-підтвердження" дострокового повернення суми депозиту фізичної особи від імені клієнта ПАТ "Універсал Банк" ОСОБА_10 від 25.05.2012 р. СІР №000243246 шляхом особистого виконання в ньому підпису та рукописного тексту від імені ОСОБА_10, а також підробив бланк заяви на видачу готівки від імені ОСОБА_10 від 25.05.2012 року №008В501121460018 шляхом особистого виконання в ньому підпису та рукописного тексту від імені ОСОБА_10 в графі "Підпис та ПІБ уповноваженої особи Клієнта".
В подальшому ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, приблизно в 16:30 годин 25.05.2012 року за тим жемісцем роботи надав завідомо підроблені документи: "заяву-підтвердження" дострокового повернення суми депозиту фізичної особи від імені ОСОБА_10 від 25.05.2012 року СІР №000243246, а також заяву на видачу готівки № 008В501121460018 від 25.05.2012 року в сумі 140000 доларів США до каси Київського регіонального управління ПАТ "Універсал Банк", переконавши при цьому касира вказаного відділення банку у необхідності надання саме йому грошових коштів для подальшої передачі ОСОБА_10
На підставі наданих ним же підроблених документів ОСОБА_4 особисто отримав в касі Київського регіонального управління ПАТ "Універсал Банк" грошові кошти в сумі 140000 доларів США, які належать ОСОБА_10, привласнив їх на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на суму 140000 доларів США, що за курсом НБУ на той період складало 1 090 950 гривень, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, діючи повторно, ОСОБА_4 31.08.2012 року за тим жемісцем роботи, виконуючи покладені на нього функціональні обов'язки старшого спеціаліста з обслуговування клієнтів, реалізуючи умисел на привласнення грошових коштів ОСОБА_11, який відповідно до укладеного кредитного договору BL14401 від 31.07.2012 року з ПАТ "Універсал Банк" має відкритий позичковий банківський рахунок НОМЕР_2 та поточний рахунок НОМЕР_3.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, діючи умисно та з корисливих мотивів, а також з умислом на підробку офіційного документа, який видається підприємством та надає права, з метою його подальшого використання, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у цей же день самостійно склав від імені ОСОБА_11 "заяву на видачу траншу" від 31.08.2012 року на суму 377500,00 грн. та особисто виготовив платіжне доручення №3108 від 31.08.2012 року від імені ОСОБА_11 па перерахування грошових коштів в сумі 376500,00 грн. (сума із різницею відрахування за проведення банківської операції) з поточного рахунку ОСОБА_11 НОМЕР_3 в ПАТ "Універсал Банк" на поточний рахунок AT "Позняки-жилбуд" №26007301000402 в ПAT "Укрбудінвестбанк" для виплати вартості житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до договору комісії №К-100-Ф-7-9ЛУБ2 від 22.07.2008 pоку, який було укладено між ОСОБА_4 та AT "Позняки-жилбуд", після чого підробив підпис ОСОБА_11 в графі "ОСОБА_11" у "заяві на видачу траншу" від 31.08.2012 року на суму 377500,00 грн. шляхом особистого виконання підпису від імені вказаної особи, а також підробив платіжне доручення №3108 від 31.08.2012 року від імені ОСОБА_11 шляхом особистого виконання в ньому підпису від імені ОСОБА_11 в графі "підписи".
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення грошових коштів ОСОБА_11, ОСОБА_4 надав операціоністу вказаного відділення банку завідомо підроблені документи: заяву на видачу траншу від 31.08.2012 pоку, складену від імені ОСОБА_11, відповідно до яких з поточного рахунку ОСОБА_11 НОМЕР_3 у ПАТ "Універсал Банк" було перераховано грошові кошти у сумі 376500,00 грн. на користь AT "Позняки-жилбуд" на розрахунковий рахунок №26007301000402 в AT "Укрбудінвестбанк" з призначенням платежу: оплата згідно договору комісії №К-100-Ф-7-9ЛУБ2 від 22.07.2008 pоку, укладеного між ОСОБА_4 та AT "Позняки-жилбуд", стосовно виплати житлового приміщення розташованого за адресою : АДРЕСА_2.
Однак в ході аналізу отриманих грошових коштів в сумі 376 500,00 грн. АТ "Позняки-жилбуд" було встановлено, що ОСОБА_11 не є комітентом вказаного товариства, у зв'язку з чим 21.09.2012 рокугрошові кошти у сумі 376 500,00 грн. відповідно до платіжного доручення №54530 від 21.09.2012 року та платіжного доручення №54531 від 21.09.2012 року з розрахункового рахунку АТ "Позняки-жилбуд" №26007301000402 в ПAT "Укрбудінвестбанк" були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_11 НОМЕР_3 в ПАТ "Універсал Банк", як помилково перераховані згідно договору №К-100-Ф-7-9-ЛУБ2 від 22.07.2008 року.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення грошових коштів ОСОБА_13, ОСОБА_4, діючи умисно та з корисливих мотивів, а також з умислом на підробку офіційного документа, який видається підприємством та надає права, з метою його подальшого використання, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у цей же день за місцем своєї роботи, самостійно виготовив платіжне доручення №2109 від 21.09.2012 року від імені ОСОБА_11 на перерахування грошових коштів в сумі 378000,00 грн. з поточного рахунку ОСОБА_11 за НОМЕР_3 в ПАТ "Універсал Банк" на власний рахунок за НОМЕР_4 в ПAT "Укрбудінвестбанк".
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на повторне привласнення чужого майна, а саме, грошових коштів ОСОБА_13, шляхом зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих спонукань, 21.09.2012 pоку, перебуваючи на своєму робочому місці у Київському відділенні №8 Київського регіонального управління ПАТ "Універсал Банк", надав операціоністу Київського відділення №8 ПАТ "Універсал Банк" завідомо підроблений ним документ: платіжне доручення №2109 від 21.09.2012 pоку, складене від імені ОСОБА_13, відповідно до якого з поточного рахунку ОСОБА_11 НОМЕР_3, відкритого в ПАТ "Універсал Банк" було перераховано грошові кошти в сумі 378000,00 грн. на поточний рахунок ОСОБА_4. НОМЕР_4 в ПAT"Укрбудінвестбанк", чим ОСОБА_4 привласнив їх на свою користь, розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_11 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на суму 378000,00 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах обвинуваченого, в апеляційній скарзі просить вирок місцевого суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на три роки, а в решті вирок залишити без змін. На обгрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що призначене покарання для молодої особи, яка позитивно характеризується, щиро розкаюється та вперше притягується до кримінальної відповідальності, є надто суворим, а тому явно несправедливим.
В апеляційній скарзі та в доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року змінити, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. При цьому зазначає, що таке покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі, оскільки за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість.
На обгрунтування апеляційної скарги зазначає про неналежне врахування судом першої інстанції повного визнання ним своєї вини та щирого каяття; часткового добровільного відшкодування завданих злочином збитків; вибачення перед потерпілими; вчинення злочину виключно за збігом важких життєвих обставин; факту утримання непрацездатної матері, бездоганної його поведінки в минулому та позитивних характеристик за місцем роботи і проживання; стану здоров'я; відношення до злочину, який він вважає жахливою помилкою.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і ухвалою від 12 березня 2014 року були частково задоволені, вирок суду першої інстанції було змінено та на підставі ст.ст.69,70 КК України, за сукупністю злочинів обвинуваченому було остаточно призначено покарання у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням обслуговування клієнтів і розпорядженням грошовими коштами у банківських установах строком на 2 роки та з конфіскацією всього рухомого майна, яке є його власністю.
За касаційною скаргою прокурора дане судове рішення судом касаційної інстанції 24 липня 2014 року було скасовано за м'якістю призначеного покарання з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
В доповненнях до апеляційної скарги, датованих 11 вересня 2014 року, обвинувачений посилається на те, що після усвідомлення ним всієї тяжкості вчиненого злочину, який був для нього жахливою помилкою, а особливо після проголошення вироку через психоемоційний стан він отримав тяжкі неврологічні розлади, які по даний час негативно відбиваються на його стані здоров'я, а тому просить не позбавляти його волі. При цьому просить врахувати, що на даний час на його утриманні перебуває неповнолітня племінниця, яка через бойові дії в Донецькій області переїхала до Києва для переведення її в інший навчальний заклад.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали апеляційні скарги, прокурор та представник цивільного відповідача заперечували проти їх задоволення, вважаючи вирок суду першої інстанції обґрунтованим і вмотивованим
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи обвинуваченого, захисника, прокурора, представника цивільного відповідача, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4. та його захисника ОСОБА_6 підлягають частковому задоволення з таких підстав.
Висновок місцевого суду про доведеність винності ОСОБА_4. у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 5 ст. 191 КК України в апеляційних скаргах не оспорюється, справа розглянута в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, тому у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України цей висновок колегією суддів апеляційної інстанції, в тому числі і щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого, не перевіряється.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити в цій частині законний та обгрунтований вирок, на стадії перевірки кримінального провадження в апеляційному порядку не виявлено.
Стосовно ж вимог апеляційних скарг про зміну вироку суду першої інстанції в частині пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, то такі, на думку колегії суддів, є частково обгрунтованими, але не шляхом звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням,виходячи з наступного.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції від 12 березня 2014 року за м'якістю призначеного обвинуваченому покарання, судова колегія касаційної інстанції в ухвалі від 24 липня 2014 року зазначила, що при новому розгляді даного кримінального провадження в суді апеляційної інстанції необхідно ретельно перевірити доводи касаційної скарги прокурора.
Виконуючи цю рекомендацію, колегія суддів суду апеляційної інстанції суду прийшла до наступного висновку.
Одним із доводів апеляції прокурора є тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, при яких, на його думку, ст. 69 КК України застосовуватись не повинна, однак колегія суддів з позицією прокурора не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, на яку посилається прокурор, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Разом з тим, загальні принципи призначення покарання розповсюджуються на всі правопорушення, незалежно від ступеня їх тяжкості. Призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, може здійснюватися у відношенні всіх осіб, які скоїли правопорушення, незалежно від ступеня їх тяжкості.
Прокурор посилається також на постанову Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, де зазначено, що судам необхідно звертати увагу на те, щоб при призначенні покарання в кожному випадку і у відношенні кожного підсудного, який визнається винним у скоєнні кримінального правопорушення,необхідно суворо дотримувались вимог ст. 65 КК України у відношенні загальних принципів призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості покарання.
Посилається прокурор і на положення ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Прокурор посилається в апеляційній скарзі і на п.2 зазначеної вище Постанови ПВСУ про необхідність призначення більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на грунті пияцтва, але дані про те, що це стосується обвинуваченого, в матеріалах провадження відсутні.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора, що при призначенні покарання ці вимоги Закону повинні бути виконані судом обов'язково.
Відтак, враховуючи ці норми Закону, суд повинен враховувати вік обвинуваченого, стан здоров'я, поведінку як в побуті, так і за місцем роботи, його минуле, наявність не знятої чи непогашеної судимості, адміністративних стягнень, склад сім'ї (наявність на утриманні дітей, осіб похилого віку, тощо).
В мотивувальній частині рішення суд повинен вказати, які саме обставини чи дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що знижують ступінь вчиненого правопорушення та впливають на пом'якшення покарання.
Як видно з вироку, місцевий суд належним чином умотивував своє рішення, чому він прийшов до висновку про можливість застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України та призначення йому за ч. 5 ст. 191 КК України більш м'якого основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даної частини статті.
При цьому суд врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме: молодий вік обвинуваченого, активне сприяння ним розкриттю злочинів, щире каяття у вчиненому, що повністю відповідає вимогам ст.69 КК України.
Крім того, суд врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується, має вищу освіту, працював та займався суспільно-корисною працею.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд врахував і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, один з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, розмір заподіяної шкоди, а тому прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства для досягнення цілей покарання не можливі.
Разом з тим, від часу постановлення вироку пройшов значний час - більше року і по даному кримінальному провадженню з'явились нові обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, але вони не могли бути врахованими судом першої інстанції, а тому підлягають врахуванню при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції.
Зокрема, не дивлячись на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2013 року цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у даному провадженні були залишені без розгляду, оскільки вони були предметом розгляду Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства, 26 грудня 2013 року ОСОБА_4 добровільно відшкодував заподіяні потерпілому ОСОБА_11 матеріальні збитки в розмірі 378 000 гривень, що свідчить про його щире каяття у вчиненому, а також про те, що його наміри розрахуватись з потерпілими, висловлені в суді першої інстанції, були не голослівними, тому саме ця обставина була причиною пом'якшення призначеного йому покарання судом апеляційної інстанції 12 березня 2014 року (т. 2, а. с.111).
Згідно наданих квитанцій, обвинувачений відшкодував у порядку регресу ПАТ «Універсал Банк» 21 жовтня 2014 року 10100 гривень, а 29 жовтня 2014 року 2250 гривень (т.3, а. с.83,84).
В судовому засіданні обвинувачений також підтвердив, що у випадку повернення йому застави в розмірі вісімдесяти мінімальних заробітних плат, що становить 91 759 гривень, використає їх на відшкодування заподіяої матеріальної шкоди.
З довідки за формою № 3 від 10 вересня 2014 року з місця проживання та реєстрації обвинуваченого вбачається, що з 27 березня 2014 року на його утриманні дійсно перебуває неповнолітня племінниця ОСОБА_14, 1998 року народження, яку він забрав до себе з зони АТО в Донецькій області, а також звернувся до керівника служби у справах дітей Святошинського району м. Києва з заявою про оформлення опіки над своєю племінницею, щоб вона мала можливість отримати паспорт та навчатись в м. Києві, що також характеризує його з позитивної сторони (т.3, а. с.23, 30, 82).
Медичні документи, надані обвинуваченим, які об'єктивно свідчать про погіршення його стану здоров'я саме на стадії судового розгляду кримінального провадження та про наявні в нього хвороби різного ступеню тяжкості, перебування його на лікуванні в різних медичних закладах на стадії апеляційного розгляду також не можуть бути залишені поза увагою апеляційної інстанції, оскільки вони свідчать про те, що стан здоров'я обвинуваченого погіршився саме через притягнення його до кримінальної відповідальності, що підтвержує доводи його апеляційної скарги про глибокі переживання через скоєні ним злочини і свідчать, що він щиро кається у вчиненому, називаюче свої дії жахливою помилкою (т. 2 а. с.112, 113, 128, 138, 140- 141, 151-152).
Дані обставини колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 66 КК України вважає за можливе визнати такими, які пом'якшують покарання і дають підстави застосувати до обвинуваченого вимоги ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст.191 ч.5 КК України, тому доводи прокурора про неможливість застосування до обвинуваченого вимог ч.1ст.69 КК України та можливості перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст.191 ч.5 КК України, колегія суддів вважає непереконливим.
При цьому колегія суддів визнає обґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про те, що у випадку призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі, він не зможе ні утримувати свою неповнолітню племінницю, ні відшкодувати заподіяні потерпілій ОСОБА_10 матеріальні збитки шляхом пред'явлених до нього банком регресних вимог.
З урахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому у виді реального позбавлення волі є несправедливим через надмірну суворість, а тому вважає за можливе при призначенні ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції даної частини статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин - до покарання у виді обмеження волі, передбаченого ст. 61 КК України, остаточно визначивши його ж як основне на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На думку колегії суддів, таке покарання для ОСОБА_4, який є молодою людиною, вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро кається у вчиненому, має незадовільнитй стан здоров'я, буде не лише карою, а й буде законним, відповідатиме загальним засадам призначення покарання з дотриманням ст.ст.50, 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі винного і повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів, оскільки дасть йому можливість утримувати неповнолітню племінницю та відшкодовувати в порядку регресу матеріальні збитки, заподіяні потерпілій ОСОБА_10
Враховуючи зазначене, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання - зміні.
Разом зтим, враховуючи тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, підстав для застосування до нього вимог ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 2, 409 ч. 2, 414 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4. та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 в кримінальному провадженні № 12013110050002286 щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання - змінити.
Призначити ОСОБА_4 покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням обслуговування клієнтів і розпорядженням грошовими коштами у банківських установах строком на 2 роки з конфіскацією всього рухомого майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді чотирьох років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням обслуговування клієнтів і розпорядженням грошовими коштами у банківських установах строком на 2 роки з конфіскацією всього рухомого майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту звернення вироку до виконання згідно положень ст. 535 КПК України.
Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави в розмірі вісімдесяти мінімальних заробітних плат скасувати.
Грошові кошти в сумі 91 759 гривень повернути ОСОБА_4
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
Г.А. Полтавцева І.А. Мосьондз С.О. Новов