Справа № 344/5811/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2022/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника позивача Пастушенка А.А., представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2014 року в справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу та в порядку ст.ст. 151, 152 ЦПК України подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2014 року заяву Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в межах заявленої суми позовних вимог 2 082 445 грн. 37 коп., та заборонено його відчуження. В решті вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд не дослідив належним чином необхідність вжиття заходів забезпечення позову та виходив виключно з того, що процесуальним законом встановлена така можливість. Більше того, позивач просив накласти арешт на індивідуально визначене майно, що належить відповідачам, а суд наклав арешт на все майно відповідачів.

Також апелянт зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Таким чином, заходи забезпечення позову в даній справі у вигляді арешту на все майно відповідачів не можуть гарантувати виконання можливого у майбутньому рішення суду про задоволення позову, а тому вони є недоцільними.

У зв'язку з наведеним апелянт просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ПАТ «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «Креді Агріколь Банк» доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив апеляційну скаргу відхилити.

Представник відповідачки з доводами скарги погодився з наведених в ній мотивів.

Апелянт у засідання апеляційного суду не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву ПАТ «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачам, в межах заявленої суми позовних вимог сприятиме виконанню судового рішення на випадок задоволення заявленого позову.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 151, 152 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість ОСОБА_6 перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» за кредитним договором №205/703205 від 24.06.2008 року станом на 17.04.2014 року становить 182 733 долари США, що еквівалентно 2 082 445,37 грн. Наведене свідчить про ухилення ОСОБА_6 від виконання кредитних зобов'язань, а тому імовірним є те, що позичальник ухилятиметься від виконання судового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що у випадку не забезпечення позову ймовірним є утруднення виконання рішення суду про задоволення позову на випадок його прийняття.

Разом з тим, слушними є доводи апелянта про те, що позивач просив накласти арешт на індивідуально визначене майно, що належить відповідачам, а не на все майно відповідачів, як визначив суд.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції в частині виду забезпечення позову слід змінити, наклавши арешт на майно відповідачів згідно заяви про забезпечення позову в межах заявленої суми позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2014 року в частині виду забезпечення позову змінити.

Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_6, жительці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме: автомобіль Дайхацу Теріос, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2; нежитлове приміщення №2а площею 17.8 кв.м по АДРЕСА_2 (РПВН2553083); нежитлове приміщення №1а площею 18.2 кв.м по АДРЕСА_2 (РПВН2553086); нежитлові приміщення площею 99,6 кв.м по АДРЕСА_2 (РПВН1685964); та майно, яке належить ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, а саме: крамницю з продажу автозапчастин «МегаОм-Авто» площею 118,7 кв.м по АДРЕСА_2 (РПВН7569504); квартиру АДРЕСА_1 (зареєстровано в ОБТІ за №7477); 1/3 підсобних приміщень площею 74,2 кв.м по АДРЕСА_2 (зареєстровано в ОБТІ за №7477); земельну ділянку площею 0,0983 га за адресою: с. Микуличин, урочище Полумистий, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, кадастровий номер 2611091501120100013, в межах ціни позову в сумі 2 082 445,37 грн.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Вакарук В.М.