АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6861/14 Справа № 199/2786/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України та Національної академії аграрних наук України

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зазначеним позовом та з урахуванням уточнень просив визнати недійсним та скасувати наказ №182-К від 18 липня 2013 року Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), поновити його на посаді керівника Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «Дослідне господарство «Руно»), стягнути з Національної академії аграрних наук України на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 липня 2013 та моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.

Визнано незаконним наказ Національної академії аграрних наук України № 182-К від 18 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України» за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України».

Стягнуто з Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 липня 2013 року по 26 червня 2014 року в сумі 113 263,48 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2014 року допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В апеляційних скаргах Державне підприємство «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України та Національна академія аграрних наук України, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 15 грудня 2010 року відповідно до наказу № 315-к від 13 грудня 2010 року Національної академії аграрних наук України ОСОБА_2 був призначений виконуючим обов'язки директора далі - ДП «Дослідне господарство «Руно».

Наказом № 332-к від 22 грудня 2010 року Національної академії аграрних наук України ОСОБА_2 призначено директором Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України.

Між НААН України та ОСОБА_2 19 листопада 2012 року був укладений Контракт №34 про призначення ОСОБА_2 на посаду керівника державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» на термін з 19 листопада 2012 року по 19 листопада 2015 року (а.с.28-38).

Згідно виписок з історій хвороб ОСОБА_2 з 27 травня по 18 червня 2013 року перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у кардіологічному та ендокринологічному відділеннях Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» та з 26 червня 2013 року по 19 липня 2013 року перебував на лікуванні у відділенні реабілітації санаторію «Славутич» ім. Б.В. Пашковського (а.с.25,26,27).

В період проходження реабілітації 15 липня 2013 року ОСОБА_2 написав заяву про звільнення його з займаної посади директора ДП «Дослідне господарство «Руно» за угодою сторін, без зазначення дати звільнення, на підставі якої Національна академія аграрних наук України 18 липня 2013 року видала наказ № 182-К про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади за угодою сторін, тобто на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, про що внесено відповідний запис до його трудової книжки (а.с.21, 136, 137).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що сторонами не було узгоджено дату звільнення в день подання позивачем відповідної заяви, не досягнуто згоди щодо припинення трудового договору, що на думку суду, позбавляло права НААН України на звільнення позивача 18 липня 2013 року в порядку п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог п. 1 ст. 36, ст.47 КЗпП України, а тому він підлягає поновленню на посаді.

При цьому, вирішуючи питання про поновлення позивачу строку для звернення до суду з позовом, суд першої інстанції врахував як поважну причину пропуску такого строку звернення ОСОБА_2 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22 липня 2013 року, Адміністрації Президента України від 19 серпня 2013 року, Генерального прокурора України від 30 вересня 2013 року з приводу тиску на нього та незаконного звільнення із займаної посади, зауваживши, що відсутність відповідей цих уповноважених органів не може слугувати причиною для відмови у зверненні до суду з вимогою про захист своїх прав.

З висновками суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку для звернення до суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Судом встановлено, і ці обставини визнані сторонами, що трудову книжку із записом про своє звільнення позивач отримав 20 липня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що саме з цього дня у позивача виникло право на звернення до суду, якщо він вважав своє звільнення незаконним та таким, що суперечило його волі.

Посилання позивача як на поважність пропуску строку звернення до суду на невидачу відповідачем йому копії наказу про звільнення, а також порушення порядку видачі трудової книжки при звільненні, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Виходячи з положень ст. 47 КЗпП України обов'язок видати працівнику у день звільнення копію наказу про його звільнення з роботи покладено на роботодавця у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Доказів звернення позивача до відповідача з такою вимогою матеріали справи не містять.

Посилання позивача, що відповідачем було порушено порядок видачі трудової книжки при звільненні, оскільки її було доставлено позивачу додому працівником ДП «Дослідне господарство «Руно», а у книзі обліку трудових книжок за отримання трудової книжки ОСОБА_2 розписалася дружина останнього, у даному випадку не мають правового значення, оскільки до суду позивач звернувся з пропуском встановленого законом строку.

Висновки суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки звернення позивача зі скаргами про незаконне звільнення протягом липня-вересня 2013 року до різних інстанцій не перешкоджало йому вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Доказів об'єктивних, непереборних та істотних труднощів, які б реально заважали йому своєчасно подати позов про вирішення трудового спору, позивач не надав, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку.

Звернувшись до суду лише 01 квітня 2014 року, тобто після спливу більше ніж вісім місяців з дня отримання трудової книжки, позивач порушив строки, встановлені ч.1 ст. 233 КЗпП України без поважних причин.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, неправильно застосував норму матеріального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України та Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2014 року та додаткове рішення того ж суду від 07 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Руно» Національної академії аграрних наук України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді