Справа № 333/4464/14-ц

Провадження № 2/333/1999/14

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Холод Р.С.,

при секретарі: Шевченко І.П.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що 27.04.2012 року між ним та відповідачем було укладено договір позики на суму 50 000 доларів США, строк повернення грошових коштів до 01.08.2012 року. В підтвердження факту укладання договору позики та одержання від ОСОБА_1 грошей у зазначеній сумі, відповідач у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 написав розписку. Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 з вимогою повернути отримані кошти, однак, станом на 28.05.2014 року грошові кошти відповідачем не повернуто. Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики та не повернув борг у зазначеній сумі. З 01.08.2012 року по 28.05.2014 року відповідач прострочив повернення грошових коштів. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 583 000,00 гривень, неустойку у вигляді 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого він передав грошові кошти ОСОБА_3 у розмірі 50 000 доларів США в строк до 01.08.2012 року, проте зазначені кошти останній до теперішнього часу не повернув. Передача грошей відбувалася у його робочому кабінеті - на другому поверсі території СТО, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна,8-В) при свідках - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які своїми підписами засвідчили факт передачі грошей відповідачу у безпроцентну позику. На його вимоги щодо повернення суму боргу, ОСОБА_3 не реагує, тому він за захистом своїх прав звернувся до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав вимоги свого довірителя, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що предметом спору є стягнення грошових коштів в сумі 615 009, 09 грн. на підставі договору позики оформленого у виді розписки та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання. Договір позики був укладений у письмовій формі, в присутності свідків, із зазначенням строку повернення грошових коштів, а отже, дотримані усі істотні умови договору.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав у судовому засіданні та просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, пояснюючи, що дійсно 27.04.2014 року ОСОБА_1 при обставинах, зазначених позивачем, дійсно передав йому грошові кошти у сумі 50 000 доларів США. Разом із тим, зазначена сума була передана не як позика, а розрахунок за певні послуги, які повинен він був виконати, щоб рішення Донецького апеляційного господарського суду залишилося у силі, так як він на той час працював арбітражним керуючим, тому був обізнаний у сфері юриспруденції. Крім того, зазначені грошові кошти не належали ОСОБА_1, а останній лише здійснював йому їх передачу. Після написання розписки лише про отримання грошових коштів, ОСОБА_1 попрохав, щоб він дописав фразу «… в качестве займа до 01.08.2012», що він і зробив. Так як він виконав свою роботу і дійсно рішення Донецького апеляційного господарського суду залишилося у силі, на його думку, усі свої зобов'язання він виконав. Отриману грошову суму він не оподатковував та документів по виконанню певних робіт (актів) не складалося. У подальшому, позивач приходив до нього на роботу та вимагав повернути 50 000 доларів США, на що він відмовився, зазначивши про відсутність для цього правових підстав, після чого між ним та ОСОБА_1 виникла сварка.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 також просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та пояснила, що розписка від 27.04.2012 є підтвердженням передачі коштів на виконання умов договору виконання послуг. У зв'язку з тим, що позивач передавав не свої а позичені кошти, останній звернувся з проханням скласти розписку як підтвердження належного використання позичених коштів. Свідками складання розписки були підлеглі позивачу особи. Відомості про отримання коштів у борг були внесені до розписки пізніше, на прохання позивача, як підтвердження строків виконання умов договору. Станом на липень 2012 року усі умови договору були виконанні, але розписка не була повернута. Крім того, вважає, що відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом. Таким чином, враховуючи, що у день написання розписки курс складав 7,99 гривень за 1 долар США, тому необхідно у суму у розмірі 50 000 доларів вираховувати із зазначеного курсу. Також, договору належним чином (у письмовому вигляді, засвідчено нотаріально) позики укладено не було, а розписка свідчить лише про факт передачі грошових коштів, тому стягувати з ОСОБА_3 грошові кошти як неповернення позики не відповідає діючому

Третя особа - ОСОБА_5 судове засідання не з'явилась, про день, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином. До суду 26.09.2014 року надала заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, проти позову заперечує.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 зазначив, що він 27.04.2012 року дійсно був присутній під час передачі позивачем грошових коштів ОСОБА_3 Крім вказаних осіб ще був присутній ОСОБА_6 На той час він працював на СТО, керівником якого був ОСОБА_1 Він перед підписанням розписки читав її, але не пам'ятає, чи була там фраза щодо отримання грошових коштів у позику.

Допитаний свідком ОСОБА_6 пояснив, що дійсно 27.04.2012 року був присутній під час передачі ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 Після цього, була складена розсипка, яку він також підписав. На той час він обслуговував свій автомобіль на СТО, де працював ОСОБА_1, а ОСОБА_3 при передачі грошей бачив вперше. Грошові кошти останній отримав у позику. Фраза про отримання 50 000 доларів США у позику була написана відповідачем відразу під час написання розписки.

Допитана судом у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що сторони є її знайомими. Від ОСОБА_3 їй стало відомо, що є розписка, згідно якої останній винен грошові кошти ОСОБА_1, у якій саме сумі, вона не знає.

Допитаний свідком ОСОБА_9 пояснив суду, що вони ОСОБА_3 разом працювали як арбітражні керуючі у період 2013 року. Приблизно влітку 2013 року на їх роботу приходив ОСОБА_1 з якимось чоловіком. Між позивачем та відповідачем відбулася словесна сварка, під час якої він присутній не був та не знає про суть розмови. Але він чув, як ОСОБА_3 зазначав, що нічого не винен позивачу та у подальшому вигнав останнього з кабінету.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.04.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 50 000 доларів США, строк повернення грошових коштів до 01.08.2012 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 3).

Факти отримання грошових коштів у сумі 50 000 доларів та написання розписки не оспорюються стороною відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони відповідно до ст. 1046 ЦК України уклали договір позики, згідно з якою за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У статті 1049 ЦК України зазначено, що позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором між ними. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про те, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, якщо, сторонами у випадку порушення зобов'язання за договором не передбачено розмір і порядок процентів, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики відповідно до закону.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

За договором позики укладеним 27.04.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передбачено, що відповідач зобов'язуються повернути грошові кошти в сумі 50000 доларів США в строк до 01.08.2012 року.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума основного боргу в гривнях станом на 28.05.2014 року за весь час прострочення складає 583 000,00 гривень (50 000 доларів США (сума боргу) Х 11 грн. 66 коп. (курс гривні встановлений НБУ).

Відповідно до даних НБУ курс долара США до гривні станом на 28.05.2014 року складає 11 грн. 70 коп. Таким чином, сума основного боргу повинна складати 585 000 гривень (50 000 Х 11,70). Враховуючи, що суд розглядає позовні вимоги в межах заявленого позову, тому у подальшому суд враховує саме суму основного боргу, заявлену ОСОБА_1 у позові.

Неустойка - у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до розрахунку позивача складає 32 000 грн. 09 коп. (583 000 грн. - сума основного боргу Х 3% : 365 днів Х 668 (прострочені дні).

Разом із тим, прострочене зобов'язання ОСОБА_3 у період з 27.04.2012 року по 28.05.2014 року складає 761 день (2012 рік - 248 днів, 2013 рік - 365 днів, 2014 рік - 148 днів). Враховуючи, що при врахуванні 761 дня прострочки сума 3% річних від простроченої суми збільшиться, а суд розглядає позовні вимоги в межах заявленого позову, тому при визначенні пені (3% річних) суд приймає розрахунок позивача.

Стороною відповідача розрахунок, наданий ОСОБА_1 у судовому засіданні, не був спростований, тому суд вважає даний розрахунок належним і таким, що необхідно взяти до уваги.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В абзаці четвертому пункту 1 статті 1 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Отже надання грошових коштів в іноземній валюті в позику не є здійсненням розрахунків та законодавством не заборонено.

Таким чином, на думку суду, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 583 000 грн. та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання за розпискою у розмірі 32 009 грн. 09 коп., а всього - 615 009 грн. 09 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Заперечення відповідача ОСОБА_3, що грошові кошти ОСОБА_1 передавав у якості винагороди на здійснення певних дій, а не як позику спростовується матеріалами справи та фактичними даними, встановленими під час судового розгляду. Відповідач та його представник на обґрунтування повідомлених суду обставин не надали жодного доказу, який би підтвердив підставу передачі грошових коштів.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, що на думку суду буде відповідати принципу розумності і справедливості, а також буде адекватно встановленим обставинам.

За змістом ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 суму боргу за договором позики у розмірі 615 009 (шістсот п'ятнадцять тисяч дев'ять) гривень 09 копійок, з яких: 583 000 (п'ятсот вісімдесят три тисячі) гривень - сума боргу та 32 009 (тридцять дві тисячі дев'ять) грн. 09 коп. - 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання за розпискою.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод