ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 922/2661/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О. за довіреністю №14-88 від 18.04.2014 р.

відповідача - Ващенко Т.Д., дов. № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ (вх. №2387 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.14 у справі № 922/2661/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 174 840 663,47 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 174 840 663,47 грн., з яких суми основного боргу у розмірі 144 824 043,38 грн., пені у розмірі 16 505 095,59 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 9 838 085,01 грн. та три відсотки річних у розмірі 3 670439,49 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

14 липня 2014 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав заборгованість за договором, але звернувся з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 86,4 %, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.14 р. по справі № 922/2661/14 ( суддя Светлічний Ю.В.) клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволено частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 144102476,85 грн., пеню у розмірі 9 304 662,69 грн., 3% річних у розмірі 4 298 173,56 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 17 279 538,40 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.08.14 р. по справі № 922/2661/14 в частині зменшення пені на 9304662,69 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 9304662,69 грн. пені, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Харківської області. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.08.14 р. у справі № 922/2661/14 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, оскільки вважає, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, а також посилається на те, що судом при винесенні рішення не враховано особливі обставини щодо діяльності позивача, а також той факт, що зменшення судом розміру пені на 50% від нарахованої суми причиняє позивачу додаткові збитки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому відповідач зазначає про те, що винятковість обставин полягає в тому, що КП "Харківські теплові мережі" є комунальним підприємством, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів м. Харкова. Також, відповідач вважає, що судом першої інстанції правомірно взято до уваги значний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед КП "Харківські теплові мережі"; невиконання державою зобов'язань по перерахуванню субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах; важкий фінансовий стан підприємств, підтверджений балансом на 30.09.2014 р., в якому відображені збитки підприємства. Крім того, відповідач вказує на те, що рішенням господарського суду на користь позивача стягнуто 17 279 538,40 грн. інфляційних втрат і 4 298 173,56 грн. - 3% річних, що на думку відповідача, є значною компенсацією понесених позивачем збитків.

В судовому засіданні 15.09.2014 р. оголошено перерву до 22.10.2014 р.

21.10.2014 р. відповідач надав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу відносно ступеню виконання зобов'язання, майнового стану підприємства та інших інтересів сторін.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. оголошено перерву до 03.11.2014 р.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) був укладений Договір № 13/2991-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту - договір).

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 439 835 405,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 22.01.2014 року за січень на суму 93922489,22 грн., від 22.01.2014 року за лютий на суму 82 099 063,40 грн., від 22.01.2014 року за березень на суму 75289 754,18 грн., від 22.01.2014 р. за квітень на суму 32 617 383,62 грн., від 22.01.2014 р. за травень на суму 2 106260,91 грн., від 22.01.2014 р. за червень на суму 1 145 248,68 грн., від 22.01.2014 р. за липень на суму 724566,54 грн., від 31.08.2013 р. за серпень на суму 934372,76 грн., від 30.09.2013 р. на суму 1 483 487,46 грн., від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 29 488 148,59 грн., від 30.11.2013 р. за листопад на суму 45 292 406,44 грн., від 31.12.2013 р. за грудень на суму 74 732 223,98 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався. В зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 144 827 043,38 грн., на яку у відповідності до умов п. 7.2 договору була нарахована пеня у розмірі 16 505 095,59 грн., а також сума на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 9 838 085,01 грн. та три відсотки річних у розмірі 3 670439,49 грн.

Вказані підстави стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Беручи до уваги викладені обставини, зважаючи на те, що факт поставки позивачем природного газу та виникла у відповідача заборгованість підтверджується належними доказами у справі та не спростовується відповідачем, останній не надав доказів остаточного погашення суми боргу, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 144 827 043,38 грн. основного боргу, 9 838 085,01 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 670 439,49 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення пені в розмірі 16 505 095,59 грн., суд першої інстанції, встановивши факт прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті за спожитий природний газ, з урахуванням умов п. 7.2 договору, визнав правомірність нарахування позивачем пені. Разом з цим, суд, керуючись ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, враховуючи вказівки, викладені в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені. При цьому, місцевий господарський суд зокрема виходив з того, що відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.05.2014 року сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 975,6 млн. грн. Водночас, місцевим господарським судом враховано, що фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2014 року, у якому відображені збитки підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції, зважаючи на об'єктивні причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан, вважав за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем та стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 304 662,69 грн. В іншій частині вищевказаного клопотання судом відмовлено.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується с висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки судом першої інстанції надано належну правову оцінку матеріалам справи по суті даного господарського спору, а також доводам та документальним доказам на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, досліджені надані відповідачем документи в обґрунтування тяжкого фінансового стану підприємства, винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій, в зв'язку з чим, з урахуванням також інтересів позивача, суд першої інстанції цілком правомірно застосував норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частково зменшив розмір нарахованої пені до 50 %.

Звертаючись до господарського суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, оскільки вважає, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, а також вважає, що судом при винесенні рішення не враховано особливі обставини щодо діяльності позивача, а також той факт, що зменшення судом розміру пені на 50% від нарахованої суми причиняє позивачу додаткові збитки.

З приводу наведених позивачем доводів, колегія суддів зазначає наступне.

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем у відповідності до умов п. 7.2 договору правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі 16 505 095,59 грн.

Відповідач факт прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу відповідно до наданого позивачем розрахунку не заперечує, але посилається на наявність підстав для зменшення пені на 86,4 %.

При цьому відповідач вказує на винятковість ситуації, яка полягає в тому, що КП "Харківські теплові мережі" є комунальним підприємством, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів міста Харкова. Господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але які ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги. Відповідач також вказує на те, що значний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед КП "Харківські теплові мережі", з яких в 2013 році 86,4% виробленого об'єму теплової енергії споживається населенням м. Харкова. За рахунок того, що 86,4% вироблюваної теплової енергії споживається населенням, основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надходять від населення, які витрачаються не тільки на оплату енергоресурсів для населення, але для інших споживачів - бюджетних, госпрозрахункових організацій.

Важкий фінансовий стан підприємства відповідач підтверджує балансом на 31.03.2014 року, у якому відображені збитки підприємства, а також вказує на те, що на момент звернення з позовом відповідач частково здійснив оплату на суму 295 732 928,93 грн., тобто ступінь виконання основного зобов'язання становить 67,2%.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211.

Разом з цим, колегія суддів враховує те, що ст. 233 Господарського суду України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є організацією по виробництву, транспортуванню, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства. Фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, за рахунок бюджетних коштів. Чинні тарифи тривалий час не підвищувалися, а різниця в тарифах відповідачу не виплачувалася, в зв'язку з чим підприємство знаходиться у тяжкому стані, викликаному, зокрема відсутністю платежів різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

Так, в 2013 році 86,4 % від загального обсягу теплової енергії, яка постачається всім категоріям споживачів м. Харкова, споживається населенням. Тарифи для населення на 30% не покривають собівартість виробництва теплової енергії. Станом на 01.06.2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1 186,2 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 728,7 млн. грн., бюджетних установ 331,8 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 96,2 мл. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 29,5 млн. грн.

Також слід зазначити, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктиризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01.06.2014 року сума реструктуризованої заборгованості складає 88,1 млн. грн.

Колегія суддів звертає увагу, що фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2014 року, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків на початок 2014 року становила 737,7 млн. грн., а станом на 31.03.2014 року збільшився і становить 812,5 млн. грн.

Таким чином, господарським судом встановлено винятковість обставин у даній справи, що пов'язано з тим, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через скрутний фінансовий стан відповідача, що підтверджено балансом відповідача; несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором. Зазначене встановлено на підставі наданих до матеріалів справи документальних доказів (а.с.83-87), які були досліджені судом апеляційної інстанції.

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи інтереси позивача, ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором (значна частина суми основного боргу була сплачена відповідачем на день звернення з позовом до суду), зважаючи на те, що сплата відповідачем штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом щодо часткового зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, стягнувши з відповідача 9 304 662,69 грн.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування рішення в частині зменшення пені на 9304662,69 грн. прийнятого у справі № 922/2661/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.14 у справі № 922/2661/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.