АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/12796/2014 Головуючий в 1 інстанції - Гриньковська Н.Ю.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Бердар МиколиМиколайовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Бердар МиколиМиколайовича, -
ВСТАНОВИЛА:
Скаржник ОСОБА_2, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанови старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва Бердара М.М. від 16.07.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №44019569 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 868,00 грн. та про відмову у відкритті виконавчого провадження №44019747 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 500,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2014 року скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві БердарМиколи Миколайовича - задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Бердара М.М. від 16.07.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №ВП44019569.
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Бердара М.М. від 16.07.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №ВП44019747.
Зобов'язано старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Бердара М.М. прийняти до виконання та провести всі необхідні дії по виконанню виконавчого листа №761/22862/13-к, виданого 01.04.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 868,00 грн.
Зобов'язано старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Бердара М.М. прийняти до виконання та провести всі необхідні дії по виконанню виконавчого листа №761/22862/13-к, виданого 01.04.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ОСОБА_2 в сумі 500,00 грн.
Не погодившись з такою ухвалою суду, старший державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Бердар М.М. подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені скарги.
В скарзі посилалася на те, що суд не з'ясував обставини, що мали значення для справи та порушив норми процесуального права. Зазначив, що в мотивувальній частині ухвали суд зазначив про те, що скарга не підлягає задоволенню , про те в резолютивній частині дійшов висновку про її задоволення. Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, виконавець діяв відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. ст. 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання державний виконавець не з`явився, про розгляд справи повідомлений.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 19 Конституції України,України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківським районним судом м. Києва розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 185, 186 КК України.
Вироком суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 868 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 гривень моральної шкоди, а всього на загальну суму 1368 гривень.
Шевченківським районним судом м. Києва ОСОБА_2 видано виконавчий лист за № 1 - 1086 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вказаної суми.
31.03.2011 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_2 отримав лист з Головного управління юстиції у м. Києві від 28.11.2012 року, з якого дізнався, що 14.11.2012 року, у відповідності до вимог п.2 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, копію якої разом з виконавчим документом направлено на адресу ОСОБА_2 Оригінал вище вказаного виконавчого листа по справі було втрачено.
Після чого, ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, яка була задоволена та 01 квітня 2014 року стягувачу видано дублікати виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.
В другій половині червня 2014 року стягувач звернувся до ВДВС Солом'янського РУЮ міста Києва з заявами про відкриття виконавчих проваджень.
16.07.2014 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 868 грн.
16.07.2014 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 500 грн.
Судом встановлено, що виконавчі листи, видані Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/22862/13-к (провадження №1-в/761/221/2013) містять вказівку про те, що рішення суду набрало законної сили 18.09.2013 року, строк пред'явлення його до виконання - 18.09.2014 року.
Судом також встановлено, що оскільки виконавчі листи не містили ідентифікаційного номеру боржника, це стало підставою для відмови у відкритті виконавчих проваджень, про що свідчать відповідні постанови від 16.07.2014 р. №ВП44019569 та №ВП44019747.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Скасовуючи оскаржувані постанови державного виконавця, суд першої інстанції вірно виходив з того, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідну для проведення виконавчих дій інформацію, у тому числі й конфіденційну, а тому відсутність у виконавчих листах певних даних про особу боржника чи стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
У мотивувальній частині постанов державним виконавцем зазначено, що виконавчі документи не відповідають вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: індивідуальний ідентифікаційний номер боржника і стягувача або номер і серія паспорта боржника та стягувача для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, й офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України, що унеможливлює ідентифікацію боржника і стягувача та примусове виконання судового рішення.
Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Разом із тим, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження, з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.
Тому, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14 та 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Встановивши, що підставою для відмови державного виконавця у прийнятті до свого провадження виконавчих листів та відмови у відкритті виконавчого провадження стало саме не зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника і стягувача, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо незаконності дій виконавчої служби та скасування постанов старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 16 липня 2014 року.
Твердження апелянта, що без зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду чи паспортних даних неможливо ідентифікувати особу боржника та стягувача є безпідставним, оскільки ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено зазначення судом у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника, а також інших даних, лише у разі, якщо вони відомі суду.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд допустив описку, вказавши в мотивувальній частині ухвали, що скарга не підлягає задоволенню, так як в ухвалі перераховані мотиви задоволення скарги та їх підстави. Така описка може бути виправлена в порядку ст. 219 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги скарги ОСОБА_2 про зобов'язання старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Бердара М.М. прийняти до виконання та провести всі необхідні дії по виконанню виконавчих листів не підлягають задоволенню, оскільки такі дії після скасування попередньої ухвали державний виконавець зобов`язаний виконати відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і додатково зобов`язувати державного виконавця виконувати покладені на нього обов`язки немає підстав.
Ухвалення рішення про скасування постанови державного виконавця від 16 липня 2014 року є достатнім способом захисту порушеного права особи. Також колегія враховує, що відкриття провадження за виконавчим документом є виключною компетенцією державного виконавця і суд не вправі втручатись у вирішення цього питання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Бердар МиколиМиколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року в частині задоволення вимог скарги про зобов'язання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Бердара М.М. прийняти до виконання та провести всі необхідні дії по виконанню виконавчого листа №761/22862/13-к, виданого 01.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 868,00 грн. та зобов'язання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Бердара М.М. прийняти до виконання та провести всі необхідні дії по виконанню виконавчого листа №761/22862/13-к, виданого 01.04.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ОСОБА_2 в сумі 500,00 грн. скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволені цих вимог скарги.
В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: