ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 146/10-06/9/5

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючий,

Чернов Є.В., Цвігун В.Л.

приватного підприємства "Еркер" Генпрокуратури України прокурора Центрального регіону України Управління капітального будівництва Міністерства розглянув касаційні скарги на ухвалу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 приватного підприємства "Еркер" господарського суду Київської області від 22.07.2014 року

та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 року

у справі№ 146/10-06/9/5 господарського суду Київської області

за позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Управління капітального будівництва Міністерства оборони України

доприватного підприємства "Еркер"

прозобов'язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2014 р. (судді: Конюх О.В., Бабкіна В.М., Горбасенко П.В.) у задоволенні скарги Приватного підприємства "Еркер" на дії головного державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що головний державний виконавець при винесенні постанови від 21.05.2014 про накладення штрафу за ухилення від виконання судового рішення діяв в межах наданих законом повноважень; надані скаржником копії договорів свідчать про його обізнаність з обставинами, які ними засвідчені, однак на час розгляду заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення суду не повідомив, на час винесення ухвали суду від 24.10.2013 скаржник не довів обставин, що не є власником квартир, перерахованих в ухвалі господарського суду Київської області від 24.10.2013, доказів реєстрації права власності на майно за іншими особами на час ухвалення судом ухвали від 24.10.2013 скаржник не надав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 р. (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) ухвалу господарського суду Київської області від 22.07.2014 р. залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти рішення, яким визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про накладення штрафу від 04.06.2014.

Скаржник доводить, що постанова державного виконавця про накладення штрафу за ухилення від виконання судового рішення суперечить ст.ст. 11, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він не має правових підстав для володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном, тому не може виконати судове рішення, а державний виконавець не вжив достатніх заходів для з'ясування обставин, хто саме є власником цього майна.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скаржник оскаржує до суду дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу, оскільки доводить, що не ухиляється від виконання судового рішення, та те, що не може його виконати з об'єктивних незалежних від нього причин, з тих підстав, що перелік квартир наведених в ухвалі суду від 24.10.2013 р. не є його власністю та не перебувають у нього на балансі.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції 11.04.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42915735 з виконання наказу господарського суду Київської області від 27.03.2014 р., виданого на виконання ухвали від 24.10.2013 р. Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику надано семиденний термін для добровільного виконання судового рішення.

Однак ПП "Еркер" в добровільному порядку судове рішення не виконало, квартири перелічені в наказі суду від 27.03.2014 р. не передало.

Відповідно до п. 13 ч. 3. ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду в наданий строк в добровільному порядку, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.03.2014 р. була винесена постанова від 21.05.2014 р. про накладення штрафу на ПП "Еркер" за ухилення від виконання судового рішення.

Проте, відповідачем штраф не сплачено та рішення не виконано.

Тому, державним виконавцем була винесена оскаржувана постанова від 04.06.2014 р. про накладення штрафу на ПП "Еркер" за ухилення від виконання судового рішення.

Встановлено, що винесення господарським судом Київської області ухвали від 24.10.2013 р. про зміну порядку та способу виконання рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 р. у даній справі, було здійснено на підставі інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.10.2013 р. № 11306377, сформовану державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, згідно якої перелік квартир, зазначених у вказаній ухвалі суду, належали на праві власності саме відповідачу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Належних доказів, що боржник не є власником перелічених в ухвалі суду від 24.10.2013 р. квартир, як і поважності причин щодо невиконання рішення суду та непередання перелічених в зазначеній ухвалі квартир, боржник суду не надав.

Доказів того, що право власності на зазначене нерухоме майно, на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, зареєстровано за іншими особами скаржник суду не надав. Також не надав суду докази того, що право власності на вказане майно не зареєстроване за скаржником.

За таких обставин, державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв в межах наданих йому повноважень, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, ст.ст. 11, 89 вказаного Закону.

За таки обставин, господарський суд дійшов правомірних висновків, що в задоволенні скарги Приватного підприємства "Еркер" на дії головного державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції слід відмовити.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не має правових підстав для переоцінки встановлених судом обставин, доводи скаржника про неналежність йому спірного майна не можуть прийматися до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами, що на час ухвалення зміни та способу виконання судового рішення доведені не були.

З огляду на викладене, твердження скаржника про порушення норм матеріального і процесуального права, слід вважати такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, правових висновків господарських судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних ухвали та постанови немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 22 липня 2014 р. у справі № 146/10-06/9/5 господарського суду Київської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун