АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/6120/14

Справа № 643/4380/13-ц Головуючий 1 інстанції Крівцов Д.А.

Категорія: договірні Доповідач: Овсяннікова А.І

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Коваленко І.П.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 08 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики.

В обґрунтування позову вказав, що 01 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір позики валютних цінностей, згідно умов яких ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 валютні цінності у сумі 23 500 ,00 доларів США, які зобов'язалася повернути згідно узгодженого сторонами графіку з датою остаточного розрахунку не пізніше 01 жовтня 2011 року.

Свої зобов'язання ОСОБА_4 щодо повернення позики виконала частково, а саме: в розмірі 2 500 ,00 доларів США.

Неповернута частина позики складає 21 000 ,00 доларів США, яку він просить стягнути з відповідачки.

Оскільки договором позики не було визначено іншого розміру процентів, просить стягнути з ОСОБА_4 проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ, розмір яких за період з 01 жовтня 2010 року по 19 березня 2013 року складає 4 006 ,00 доларів США.

Також просить стягнути з ОСОБА_4 три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, розмір яких за період 06 квітня 2011 року по 19 березня 2013 року складає 938,00 доларів США.

Всього просить стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість в загальному розмірі 25 944 ,00 доларів США.

Також зазначає, що умовами договору позики передбачено сплату відповідачем неустойки в розмірі 1 500 ,00 грн. за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Розмір такої неустойки за період з 06 квітня 2011 року по 19 березня 2013 року, тобто за 713 днів, складає 1 069 500 ,00 грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, його нечесність та неправомірна поведінка спричинили йому душевні страждання, моральне виснаження, стрес і крайню форму фрустрації, кардинально змінили його світосприйняття і світогляд. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в 3 129,61 грн., яку також просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та в судовому засіданні визнав ту обставину, що позивач був взятий під варту в квітні 2011 року.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали.

ОСОБА_4 пояснила, що дійсно уклала договір позики з позивачем. У відповідності з умовами договору позики вона виконала зобов'язання щодо сплати перших п'яти платежів згідно узгодженого сторонами графіку. Ініціатором сплати чергових платежів завжди була вона - вона телефонувала позивачу, вони домовлялись про час та місце зустрічі в м. Харкові, під час якої вона віддавала позивачу грошові кошти за договором позики.

Приблизно в квітні - травні 2011 року позивач перестав виходити на зв'язок та відповідати на телефонні дзвінки.

Приблизно через 2 місяці після її неодноразових дзвінків на телефон позивача та спроб зв'язатись з ним їй передзвонила особа, яка представилась братом позивача ОСОБА_3 та зазначила, що гроші вона має віддавати йому.

На її запитання, чому вона має віддавати гроші йому та де знаходиться позивач, їй нічого не пояснили. В подальшому до неї приходила жінка, яка представилась представником позивача та зазначила, що вона має віддавати гроші їй.

Проте оскільки вказана жінка відмовилась пред'явити їй документи, які посвідчують її повноваження отримувати грошові кошти від імені позивача, вона відмовилась віддавати грошові кошти вказаній жінці.

В зв'язку з наведеними обставинами вона була позбавлена можливості виконати зобов'язання за Договором позики та своєчасно віддати решту коштів позивачу. Крім того, пояснила, що отримала на руки 21 500 ,00 доларів США, а не 23 500 ,00 доларів США як вказано в договорі.

Вказала, що її заборгованість за договором позики складає 19 000 ,00 доларів США, з урахуванням грошових коштів в розмірі 2 500 ,00 доларів США, які вона віддала позивачу.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 08 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 247 474,61 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 474,75 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на його користь проценти за користування коштами в сумі , еквівалентній 4 006 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі, три проценти річних у сумі, еквівалентній 938 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі та неустойки в сумі 1 069 500 грн., оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом не взяті до уваги усі обставини по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 23 500 доларів США, які зобов'язалася повернути до 01 жовтня 2011 року з затвердженням графіку погашення боргу.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 3139.

Відповідно до вимог ст. ст. 1046,1047,1049 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Сторонами не заперечується , що ОСОБА_4 до 01 квітня 2011 року повернула 2 500 доларів США , тому судом стягнуто 247 477 грн. 61 коп. - еквівалент 21 000 доларів США.

Рішення суду в цій частині не оскаржується і судом не переглядається.

Що стосується рішення суду у частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів за користування позикою, 3% річних та неустойки, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

При цьому колегія виходить з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_4 прострочила виконання умов договору не з своєї вини , а у зв'язку з відсутністю позивача за місцем проживання - знаходження його в СІЗО з квітня 2011 року та відсутності належним чином уповноважених осіб з боку ОСОБА_1 на отримання грошей.

Погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно вимог ст. ст. 1048 ч.1; 1050 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 613ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Посилаючись на те, що вона приймала всі міри та заходи щодо належного виконання зобов'язання ОСОБА_4 вказує, що після того, як вона не змогла зв'язатися з ОСОБА_1 до неї приходили дві особи : чоловік по імені ОСОБА_3, який вказував, що він є братом ОСОБА_1 та жінка, але як вона зазначає , у них не було належно оформлених документів на отримання грошей.

Дана обставина спростовується нотаріально посвідченою довіреністю від 25 грудня 2009 року від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 зі строком дії до 25 грудня 2014 року, в якій передбачено, наряду з іншими правами, і право на отримання грошових сум за договорами позики(в тому числі валютні цінності).

Посилання ОСОБА_4 на відсутність у ОСОБА_3 довіреності нічим не підтверджується.

З тексту постанови від 30 травня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що як пояснювала ОСОБА_4 при розгляді її заяви з ОСОБА_3 вона вести цивільно - правові відносини відмовилася.

Крім того, у квітні 2011 року ОСОБА_4 надіслала листа ОСОБА_1 через нотаріуса про необхідність отримання коштів за цим договором, однак, кошти вона на депозит нотаріуса не внесла.

За таких обставин, вважати, що ОСОБА_4 вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання не можна.

Крім того, навіть після настання строку виплати за договором - з 01 жовтня 2011 року і до цього часу ОСОБА_4 кошти не повертає, хоча їй відомо про повноваження представника.

Відповідно до п.7 договору за прострочення виконання своїх зобов'язань Позичальник повинен сплатити на користь Позикодавця штраф(пеню) в розмірі 1 500 грн. за кожен день прострочення.

Згідно п.1 ст. 549, п.1 ч.2 ч.1 ст.258 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Розмір пені за один рік - 365 днів за період з 27 березня 2012 року по 27 березня 2013 року (час подачи позову) становить 547 500 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідачки.

Колегія вважає можливим зменшити розмір стягнення 3% річних з 938 доларів США до 914 доларів США, частково задовольняючи позов в цій частині.

При цьому колегія виходить з того, що в тексті постанови вді 30 травня 2011 року зазначено, що ОСОБА_4 вказувала, що не може своєчасно сплатити борг та просила відстрочку, а ОСОБА_3 дав на це згоду.

Як зазначає представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції відстрочка сплати боргу надавалася на місяць.

Оскільки беззаперечних доказів такого строку відстрочки немає слід вважати, що відстрочка надана до 01 жовтня 2011 року - часу повернення основного боргу , а не щомісячних платежів.

Стягненню підлягає згідно вимог ст. 1048 ЦК України сума 4 006 доларів США - проценти за користування позикою .

Судовий збір підлягає стягненню згідно ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволеної суми.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 08 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми процентів ,3% річних та неустойки - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в розмірі 914,00 доларів США, що складає 11 836 ,30 грн.; проценти за користування позикою у сумі 4 006 доларів США, що складає 51 877,70 грн.; пеню у сумі 547 500 грн.

Додатково стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 004 ,85 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: