Справа №295/16660/14-ц

Категорія 56

2/295/3887/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Чішман Л.М.

Секретаря Українця Р.Р.

розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі за її позовом до ПАТ «Райффайзен банк Аваль», треті особи ОСОБА_2, ТОВ «Мега ОСОБА_3» про визнання кредитного договору та договорів поруки недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору № Z012/110/76 укладеного між нею та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» 14 лютого 2007 року, визнання недійсним договору поруки № Z012/110/76/1 укладеного 31.03.2009 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 та визнання недійсним договору поруки № Z012/110/76/2 укладеного 31.03.2009 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «Мега ОСОБА_3».

Позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за виконавчим листом № 296/7772/13 від 26.05.2014 року по справі № 296/7772/13-ц на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 43602162 Корольовським відділом Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції та зупинення стягнення з ТОВ "Мега ОСОБА_3" на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на підставі Наказу Господарського судуд Житомирської області від 17.12.2013 року по справі № 906/1451/13 на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 43030707 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

          Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.                                                                                                              Частиною першою статті 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а частиною третьою цієї статті визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.                                                                                                                        Згідно з пунктами 2, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, суди повинні виходити з того, що наведений у частині першій статті 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною четвертою зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.                                                                                           Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.           Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.                                                                                Відтак, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову заявниця необґрунтовано посилається на пункт 6 частини першої статті 152 ЦПК України, що не може бути підставою для зупинення стягнення за виконавчими документами, тобто, фактично для зупинення виконання судового рішення.                                                                                                                                             Так, згідно пункту 6 частини першої статті 152 ЦПК України, передбачені ним заходи забезпечення позову можуть бути застосовані лише у визначених законом випадках, а саме, якщо подано позов про оскарження боржником виконавчого документу. Крім цього, згідно з положеннями статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження віднесено виключно до повноважень відповідних посадових осіб державної виконавчої служби.                                                                                                                                            У поданій до суду заяві не зазначено переконливих обґрунтувань про необхідність забезпечення позову в будь який інший спосіб та не наведено обставин, які дають підставу вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.                                                                                                                        Відсутність зазначених відомостей у заяві позивача позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.                                                            З’ясовуючи відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам і беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв’язку із застосуванням відповідних заходів, суд приходить до висновку про відмову в забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчими документами.                                                                                                              При цьому забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення, тобто свого роду зупинення виконавчого провадження суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб ( стягненні коштів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль»).          

          Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за її позовом до ПАТ «Райфайзенбанк Аваль», треті особи ОСОБА_2, ТОВ «Мега ОСОБА_3» про визнання кредитного договору та договорів поруки недійсними.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом пяти днів з дня отримання її копії до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Богунський районний суд м.Житомира.

Суддя: Л.М.Чішман