УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/1252/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кондратюк А. М.

Категорія 20 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, центру надання послуг Чуднівського УДАІ УМВС України в Житомирській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2014 року , -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу автомобіля від 13.08.2014 року та від 30.08.2014 року.

05 вересня 2014 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову. Просила накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2014 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про задоволення клопотання.

Вона посилається на порушення судом норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у забезпеченні позову прийшов до помилкового висновку, вказавши, що відповідач ОСОБА_6 є законним власником вказаного автомобіля, а посилання позивача на наявність певних ризиків втрат предмета спору, погіршення його технічного стану, що унеможливить або ускладнить вирішення спору щодо можливого продажу автомобіля по вузлах є припущенням та не підтверджене будь-якими даними.

Про те з таким висновком суду погодитись неможна виходячи із наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

А статтею 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції помилково вважав, що застосування забезпечення позову неможливе оскільки відповідач ОСОБА_6 є законним власником вказаного автомобіля.

Так, із змісту позовної заяви видно, що спірний автомобіль був придбаний відповідачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, а відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Проте, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення заяви позивача про забезпечення позову, чим порушив встановлений процесуальний порядок, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів заяви ОСОБА_2 на новий розгляд і вирішення вказаного питання.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2014 року скасувати.

Матеріали справи за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, центру надання послуг Чуднівського УДАІ УМВС України в Житомирській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді