Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-а-1517 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції-Баранець А.М.
Категорія - 9,10 Доповідач - Авраменко Т.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді: Авраменко Т.М.
суддів : Гайсюка О.В.,Суровицькій Л.В.
при секретарі: Твердоступ А.О. за участю представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2006 року .
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2001 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про виселення з квартири.
Зазначала,що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
03 лютого 1998 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено,але нотаріально не посвідчено договір купівлі-продажу зазначеної квартири,при цьому відповідачка віддала їй 1200 доларів США,а решту суми 1700 доларів зобов*язалась виплатити до 01 червня 1998 року,однак гроші повністю за квартиру їй не віддала,в квартирі проживають сторонні люди. Оскільки квартира є її власністю, просила виселити відповідачів з неї.
В ході розгляду справи позовні вимоги неодноразово змінювала та доповнювала.
В листопаді 2002 року подала заяву (а.с.39-40) про зміну предмета позову, в якій просила визнати визнати неукладеним договір купівлі-продажу квартири між нею та ОСОБА_2,посилаючись на те,що між ними не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору,а саме ціни продажу,
Зазначала,що договір від 03 лютого 1998 року за своєю правовою природою є
договором про завдаток, і оскільки ОСОБА_2 не виконала умови укладеного між ними
договору і не сплатила повну вартість квартири,то сума завдатку не підлягає поверненню
відповідно до ст. 195 ЦК УРСР.
У вересні 2003 року позовні вимоги доповнила (а.с.44-45),просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 року неукладеним, виселити з квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3,стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної
шкоди 10000 грн.,оскільки вона протягом тривалого часу позбавлена можливості користуватись належною їй квартирою.
В листопаді 2003 року (а.с.47) доповнила позов,просила виселити із квартири також ОСОБА_5.
В жовтні та листопаді 2005 позов доповнила і уточнила (а.с.87-88,98),просила стягнути з ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно витрати за житлово-комунальні послуги в сумі 4299 грн.06 коп. та на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
В липні 2001 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4 (а.с.7),просила ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_4 сплачених нею коштів за квартиру в сумі 1200 доларів,а вона поверне їй квартиру.
В ході розгляду справи також неодноразово змінювала,доповнювала та уточнювала позовні вимоги .
В липні 2005 року ОСОБА_2 доповнила зустрічний позов (а.с.43),просила визнати укладену між ними угоду купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 року недійсною,оскільки вона не була нотаріально посвідченою,а також стягнути з ОСОБА_4 ,крім 1200 доларів , затрати на поліпшення спірної квартири.
В грудні 2005 року позов доповнила (а.с.101) просила стягнути з ОСОБА_4 затрати на поліпшення спірної квартири у вигляді літньої прибудови в сумі 5080 грн. та на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 23 березня 2006 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Суд визнав неукладеним договір купівлі-продажу спірної квартири від 03 лютого 1998 року,виселив відповідачів із спірної квартири,стягнув з відповідачів на користь позивачки матеріальні збитки за житлово-комунальні послуги в сумі 4786 грн. 12 коп. солідарно по 1595 грн..37 коп. з кожного. В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 суд відмовив. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Посилається на те,що суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. При ухваленні рішення суд послався на недоведені обставини,які вважав встановленими. Зокрема,ні він,ні ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживають і не користуються нею, і позовні вимоги ОСОБА_4 є в цій частині недоведеними.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу,а представник позивачки ОСОБА_6 просила її відхилити,оскільки рішення суду є законним і обгрунтованим.
Колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_4 є власником квартири (а.с.162-163).
Матеріалами справи підтверджується,що 03 лютого 1998 року між ОСОБА_4
та ОСОБА_2 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу
квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого
ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 1200 доларів СІЛА за продану їй квартиру, а
ОСОБА_2 взяла зобов*язання до 01 червня 1998 року сплатити залишок суми 1700
доларів США. (а.с.8).
з
Поясненнями сторін встановлено,що після укладення зазначеного договору ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 ключі від квартири,вона стала користуватись цією квартирою,провела в ній ремонт та зробила до квартири літню прибудову. Однак ОСОБА_2 свої зобов*язацня по договору про сплату вартості квартири в повному розмірі не виконала,не сплатила позивачці 1700 доларів США.
Висновок суду про визнання договору неукладеним та про відмову у визнанні договору купівлі-продажу недійсним суперечить нормам цивільного законодавства.
Правовідносини,які виникли між сторонами,регулюються Цивільним кодексом 1963 р.
Відповідно до ст.227 ЦК 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений,якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
На підставі ч. 1 ст. 47 ЦК нотаріальне посвідчення угод обов*язкове лише у випадках,зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками,передбаченими частиною 2 ст.48 ЦК .
Стаття 48 ЦК передбачає,що недійсною є та угода,що не відповідає вимогам закону і по недійсній угоді кожна із сторін зобов*язана повернути все одержане за угодою,а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість в грошах,якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири від 03 лютого 1998 року не був нотаріально посвідченим,то відповідно до зазначених вище норм ЦК його слід визнати недійсним. ОСОБА_2 зобов*язана повернути квартиру ОСОБА_4,а ОСОБА_4 зобов*язана повернути ОСОБА_2 1200 доларів США.
Оскільки відповідно до ст.99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року №762/96 "Про грошову реформу в Україні" грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня,стягненню підлягає сума в розмірі 1200 доларів США за курсом Національного банку України,що на день ухвалення рішення апеляційним судом становить 6060 грн. ( 5грн.05 коп. за 1 дол США а.с. 164).
За таких обставин позов ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири неукладеним не підлягає задоволенню,оскільки визнання угоди неукладеною ЦК 1963 року не передбачено.
Ухвалюючи рішення,суд виходив з того,що передана за договором від 03 лютого 1998 року сума 1200 доларів США є завдатком. При цьому суд належним чином не встановив характер правовідносин,зумовлених фактами,що мають місце, та не визначився з правою нормою,якою ці правовідносини врегульовані.
Відповідно до ч.1 ст. 195 ЦК 1963 р. завдатком визнається грошова сума,що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору і для забезпечення його виконання. За змістом указаної статті завдатком може забезпечуватись тільки дійсне зобов*язання,тому правила ч.2 ст. 195 ЦК про залишення завдатку особі,яка його одержала,застосовується у випадках,коли договір було укладено,але сторона ухиляється від його виконання.
У зазначеному випадку суд не встановив факту укладення договору купівлі-
продажу з дотриманням обов*язкової для цього нотаріальної форми,тому висновок суду
про те,що одержана ОСОБА_4 грошова сума є завдатком,який залишається у неї в
результаті відмови ОСОБА_2 виконати угоду,є помилковим.
Оскільки сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири але відповідно його не оформили,то передана в рахунок виконання договору ОСОБА_2
сума 1200 доларів США визнається авансом і повертається в тому розмірі,в якому вона надавалась.
Судом правильно відмовлено в позові ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 5080 грн. за прибудову веранди. Відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог суд виходив з того,що рішення виконкому про дозвіл на прибудову скасовано. Разом з тим,в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити з тих підстав,що прибудова та ремонт спірної квартири проводилися на власний ризик і страх ОСОБА_2 без погодження з власником квартири ОСОБА_4,яка не брала ніяких зобов*язань по відшкодуванню витрат за виконання цих робіт. В даному випадку відшкодування цих витрат не передбачено ні законом,ні договором.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди,суд виходив з того,що ОСОБА_4 не надала суду докази про заподіяну їй моральну шкоду,а права ОСОБА_2 не порушено,оскільки всі її позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна,виходячи з наведеного.
Як роз*яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " №4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами,зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;у випадках,передбачених статтями 7,440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством,яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов*язань,які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів,що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Оскільки правовідносини,які виникли між сторонами є
договірними,відшкодування моральної шкоди в даному випадку законом не передбачено.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те,що в матеріалах справи відсутні докази про проживання та користування спірною квартирою відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є необгрунтованими. В матеріалах справи є акти,які підтверджують проживання відповідачів в квартирі,користування водою (а.с.129),а також пояснення відповідачів про те,що вони хоч і періодично,але бувають в квартирі,проживають там і користуються нею.
Оскільки позивачка ОСОБА_4 є власником квартири,а з лютого 1998 року не користується нею, ОСОБА_2 на виконання укладеного договору купівлі-продажу квартири не оплатила її вартість ,то вона та ОСОБА_3,ОСОБА_1 підлягають виселенню із квартири,оскільки проживають в ній без правових підстав.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_1 збитків за користування житлово-комунальними
послугами,оскільки витрати по утриманню,користуванню житлово-комунальними
послугами покладаються на власника квартири (наймача квартири), позивачка сама
передала ключі від квартири ОСОБА_2,яка не є ні власником,ні наймачем спірної
квартири,угода між ними про оплату комунальних послуг не укладалась. За таких
обставин покладення на відповідачів обов*язку про оплату житлово-комунальних послуг
не передбачено ні законом,ні договором.
5 Оскільки при вирішенні позовних вимог судом неправильно застосовано норми
матеріального права,які регулюють правовідносини,що виникли між сторонами/то
відповідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції пядлагає
скасуванню з ухваленням нового рішення.
Заявлена кожною із сторін частина позовних вимог задовольняється,а в частині
позовних вимог відмовляється,тому судові витрати розподілу між сторонами не
підлягають
На підставі ч.1 ст.47,ст.ст.48,195,227 ЦК 1963 року,керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4
ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України,колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати рішення рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2006 року та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_1 про виселення задовольнити. Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири неукладеним та залишення завдатку в неї, до ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_1 про стягнення збитків за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 03 лютого 1998 року. Зобов*язати ОСОБА_2 повернути квартиру ОСОБА_4,стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6060 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за ремонт квартири та прибудови до квартири та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:підпис Судді: підписи
З оригіналом вірно.
Суддя Апеляційного
Кіровоградської області Т.М.Авраменко