РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3209/14-ц

провадження у справі № 2/0285/1157/14

22 вересня 2014 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача 1: представник Марвінський А.А.,

відповідач 2: ОСОБА_4 - не прибула,

третьої особи: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 - управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі, відповідача 2 - ОСОБА_4, третя особа КП «Новоград-Волинське ЗКБ» про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання недійсним державного акта на право власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 10.08.2008 року, серія ЯГ №803070, площею 0,0519 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до договору купівлі -продажу від 26 листопада 1980 року їй на праві приватної часткової власності належить 27/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Інші дві частини цього будинку належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії 1У-ЖТ № 049210, виданого їй на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради від 14 лютого 2001 року №51, частина земельної ділянки від літери «А» до «Б» значиться, як ділянка спільного користування. При виготовленні цього державного акта на право власності на земельну ділянку було враховано рішення Новоград-Волинського міського суду від 09.12.99 року, яким визначено, що 28 квадратних метрів земельної ділянки залишається в спільному користуванні між ОСОБА_6 ( в даний час ОСОБА_4) та ОСОБА_1 Після того, як ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 свою частину житлового будинку і земельну ділянку (договір купівлі-продажу від 08.08.2007 р.) при виготовленні державного акта на право власності на землю ОСОБА_4 частина земельної ділянки, яка знаходилась у спільному користуванні, відображена в державному акті ОСОБА_4 як така, що знаходиться у її власності. Відповідачка встановила огорожу (ворота з фірткою), повісила замок і у позивачки не стало можливості обслуговувати свою частину житлового будинку та використовувати вигрібну яму. Звернувшись до органів місцевого самоврядування із заявою про виправлення помилки при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, позивач отримала відповідь, у якій їй запропоновано звернутися до суду. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено в установленому законом порядку та посвідчений нотаріально. Погодження меж, як із суміжним землевласником з позивачем не проводилось, як і погодження встановлення межових знаків, внаслідое чого відповідачці ОСОБА_4 було безпідставно включено до державного акту на право приватної власності на землю, частину земельної ділянки, яка знаходилася у загальному користуванні. Таким чином, при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку ОСОБА_4 було допущено грубе порушення вимог земельного законодавства, в результаті чого позивачку позбавлено можливості обслуговувати її частину житлового будинку і господарську споруду, що і змусило її звернутись до суду з даним позовом.

Позовні вимоги повністю підтримані в судовому засіданні позивачем та її представником, які просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 - управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі, в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що при виготовленні оскаржуваного державного акта на землю було допущено помилку та не враховано рішення Новоград-Волинського міського суду від 09.12.1999 року, а тому проти задоволення позову не заперечує.

В судове засідання відповідач 2 - ОСОБА_4 не прибула повторно, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, вирішення її в точній відповідності з законом та з метою дотримання права відповідачки на участь у процесі прийняття рішення, суддею було відкладено розгляд справи. Однак, ОСОБА_7 своїм право не скористалася, про причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи за її відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавала.

Третя особа - КП «Новоград-Волинське ЗКБ» участь представника у судовому засіданні не забезпечили, про час і місце судового розгляду були повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи; про причини неявки суду не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

З врахуванням вказаних обставин, з метою недопущення порушення строків розгляду справи та зловживання сторонами своїми процесуальними правами - суд, за згодою усіх присутніх учасників судового розгляду, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб.

Заслухавши у судовому засіданні позивача та її представника, представника відповідача1, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі - продажу від 26 листопада 1980 року ОСОБА_1 на праві приватної часткової власності належить 27/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 (а.с.6). Інші дві частини зазначеного будинку належать ОСОБА_5 (а.с.6) та ОСОБА_4 (а.с.36-41).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІV-ЖТ № 049210, виданого ОСОБА_1 16.07.2001 року на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради від 14 лютого 2001 року №51, частина земельної ділянки від літери «А» до «Б» значиться, як ділянка спільного користування (а.с.8). При виготовленні вкзаного державного акта на право власності на земельну ділянку було враховано рішення Новоград-Волинського міського суду від 09.12.99 року, яким визначено, що 28 квадратних метрів земельної ділянки залишається в спільному користуванні між ОСОБА_6 (в даний час ОСОБА_4) та ОСОБА_1 (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 свою частину житлового будинку і земельну ділянку (договір купівлі-продажу від 08.08.2007 р. укладений в установленому законом порядку та посвідчений нотаріально (а.с.40)).

Як слідує із державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 10 серпня 2008 року, серія ЯГ № 803070, площею 0,0519 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул. Чернишевського, 8 у м. Новоград-Волинський Житомирської області, - частина земельної ділянки, яка знаходилась у спільному користуванні між ОСОБА_6 (в даний час ОСОБА_4) та ОСОБА_1, відображена у цьому державному акті ОСОБА_4 як така, що знаходиться у власності останньої (а.с.10).

Звернувшись до органів місцевого самоврядування із заявою про виправлення помилки при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, позивач отримала відповідь, з якої вбачається, що державний акт ОСОБА_4 на землю виготовлявся та видавався до 2013 року; при виготовленні технічної документації із землеустрою землевпорядною організацією не було враховано рішення Новоград-Волинського міського суду від 09.12.1999 року, яке визначило ділянку площею 0,0014 га спільним користуванням між співвласниками ОСОБА_6 (в даний час власник ОСОБА_4) та ОСОБА_1 (а.с.9).

Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: копією паспорта позивачки (а.с.5), копією договору від 26.11.1980 року (а.с.6), копією рішення Новоград-Волинського міського суду від 09.12.1999 року (а.с.7), копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІV-ЖТ № 049210, виданого ОСОБА_1 16.07.2001 року (а.с.8), копією листа міської ради від 08.01.2004 р. (а.с.9), копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 803070, виданого ОСОБА_4 10 серпня 2008 року (а.с.10), копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІV-ЖТ № 049141, виданого ОСОБА_6 05.01.2001 року (а.с.19), копією технічної документації із землеустрою (а.с.31-49).

За змістом ст. 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Я встановлено ч. 1 ст. 153, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України: - технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;- технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України «Про землеустрій») або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України «Про землеустрій») - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 3.13. Інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як слідує із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способами, передбаченими цим Кодексом та іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку ОСОБА_4 було допущено порушення вимог земельного законодавства: не було враховано рішення Новоград-Волинського міського суду від 09.12.1999 року, яке визначило ділянку площею 0,0014 га спільним користуванням між співвласниками ОСОБА_6 (в даний час власник ОСОБА_4) і ОСОБА_1 та встановлених меж земельної ділянки раніше виготовленим державним актом ОСОБА_1, в результаті чого позивачку позбавлено можливості обслуговувати її частини житлового будинку і господарську споруду.

Окрім того, як пояснила у судовому засіданні позивачка, погодження меж, як із суміжним землевласником з нею не проводилось, як і погодження встановлення межових знаків: а ні акта погодження меж, а ні акта встановлення межових знаків вона не підписувала, внаслідок чого відповідачці ОСОБА_4 було безпідставно включено до державного акту на право приватної власності на землю, частину земельної ділянки, яка знаходилася у загальному користуванні.

Відповідач 1 - ОСОБА_4 заперечень проти позову та жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачкою не подавала, у судове засідання не прибула повторно. Натомість, відповідач 2 визнав позов в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

На виконання вимог статті 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені (а.с.1) судові витрати.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 174, 208, 209, 212- 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 152-153, 158, 186 Земельного кодексу України, статтями 15, 16, 373, 657 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 803070, виданий ОСОБА_4 10 серпня 2008 року, площею 0,0519 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів - ОСОБА_4 та управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок: по 128 гривень 80 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 25 вересня 2014 року.

Суддя Ю.Г. Романюк