22-1020-2006 р.
Категорія 9, 14 Головуючий у 1 інстанції - Черненко І.В.
Доповідач Суровицька Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14" червня 2006 року
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі: Головуючого судді - Авраменко Т.М.
Суддів - Гайсюка О.В,
Суровицької Л.В.
При секретарі Поліщук Н.Л.
За участю позивача ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 10 квітня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення , дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Зазначав, що в кінці липня 2002 року усно домовився зі столярами ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виготовлення вікон у кількості 4 штуки вартістю 400 грн. за кожне та про установку вікон з оплатою 50 грн. за вікно. Для придбання лісоматеріалу передав ОСОБА_3 800 грн. Через два тижні після виготовлення вікон відповідачі, привезли та встановили їх за його домашньою адресою. В цей же день в присутності ОСОБА_4 передав відповідачам 1000 грн. за виконання робіт. Пізніше виявив недоліки вікон: щілини, просочування води всередину вікон, нерівно встановлені підвіконня, тріщини рам та коробок вікон.
На його прохання усунути недоліки, відповідачі погодились, але фактично їх
не усунули. На прохання повернути кошти , передані їм за виготовлення вікон,
відмовили.
Просив суд стягнути з відповідачів на його користь вартість ремонтно-відновлювальних робіт в сумі 3 267 грн., а також на відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 10 квітня 2003 року позов
задоволено частково.
З ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 стягнуто 3 267 грн. вартості ремонтно-відновлювальних робіт та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди, 59 грн.50 коп. витрат по сплаті державного мита та 110 грн. за проведення дослідження. Всього 3 635 грн.50 коп..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і направити справу на новий розгляд.
Посилається , зокрема на те, що суд безпідставно не притягнув до участі у справі в якості відповідача ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» , розглянув справу в його відсутність, оскільки повістки про виклик в судове засідання не отримував.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач пояснив, що відповідач був присутній в судових засіданнях, надавав суду пояснення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спільними діями відповідачів заподіяно позивачеві шкоду, яка відповідно до ст.440 ЦК України в редакції 1963 року та ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» повинна бути відшкодована ними солідарно.
Колегія суддів погодитись з таким висновком суду не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є підприємцями. За усною домовленістю з позивачем у липні 2002 року вони прийняли на себе зобов'язання по виготовленню вікон у кількості 4 шт. вартістю по 400 грн. кожне та про виконання робіт по установці вікон по ціні 50 грн. за кожне вікно.
В липні-серпні 2002 року відповідачі вказану роботу виконали та отримали від позивача кошти в сумі 1800 грн.
Після виявлення позивачем недоліків виконаної роботи, кошти повернути відмовились.
Факт неналежного виготовлення відповідачами вікон підтверджується крім пояснень позивача, поясненнями ОСОБА_2, поясненнями ОСОБА_3 , наданими в судовому засіданні (а.с. 16-17), показаннями свідка ОСОБА_5 (а.с. 41), висновком експерта (а.с. 5-11).
Суд до правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосував ст. 440 ЦК, якою врегульовано загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди , а не питання, які є предметом розгляду цієї справи. На зобов'язання, які виникли з угод, норми ст. 440 ЦК України не поширюються.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про захист прав споживачів» (з відповідними змінами) у п.1 на відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування
послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України в редакції 1963 року, який був чинним на той час, про договір підряду.
Відповідно до ст.332 ЦК за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Ст. 344 ЦК передбачає, що коли підрядчик допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник вправі за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у відповідний строк або відшкодування понесених замовником необхідних витрат по виправленню своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.
При наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст. 174 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема, при неділимості предмета зобов'язання.
Оскільки відповідачі виготовили неділимі речі - вікна, їх обов'язок по відшкодуванню вартості вікон є солідарним. Тому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов'язані солідарно відшкодувати позивачу 3267 грн.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з положень ст.24 Закону України «Про захист прав споживачів».
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону від 12 травня 1991 р. № 1023-ХП «Про захист прав споживачів» чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Правовідносини, що виникли між сторонами в даній справі, є договірними, . тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на законі.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відшкодування моральної шкоди також з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України неправильне застосування судом
норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції
і ухвалення нового рішення.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме, що він жодного разу не викликався в судові засідання і рішення було ухвалено в його відсутність,
спростовуються матеріалами справи (а.с. 15-19, 20, 26, 28-29, 30, 32, 34, 40-42, 43, 44, 45).
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення солідарно судові витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 110 грн., всього 161 грн.
На підставі ст.ст. 332, 344 ЦК України в редакції 1963 року, керуючись ст.хт.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309,ст.ст. 313, 316,. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 10 квітня 2003 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 3 267 грн., на відшкодування судових витрат 161 грн., всього 3428 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя: Т.М.Авраменко
Судді: О.В.Гайсюк
Л.В.Суровицька