АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
05 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Панченка М.М.,
при секретарі: Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в інтересах якого діє Шуліка Аліна Володимирівна,
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № б/н від 14.10.2008 у розмірі 32 423,85 грн., з яких: 9476,00 грн. - заборгованість за кредитом, 15084,43 - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5843,21 - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2020,18 - штраф, який складається з фіксованої ставки в розмірі 500 грн. та 1520,18 грн. процентна складова.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором від 14.10.2008 по тілу кредиту у розмірі 9476,00 грн., по процентах за користування кредитом у розмірі 944,60 грн., по комісії за користування кредитом в розмірі 5843,24 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині зменшення процентів та відмови у стягненні штрафів, ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з апеляційною скаргою, вказавши, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначив, що суд, встановивши факт переривання строку позовної давності, безпідставно зменшив розмір процентів за користування кредитом та безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення штрафу. Просив рішення в частині відмови в задоволені позову скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник ПАТ «КБ «Приватбанк» - Хитрова Л.В. в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволені позовних вимог не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке змінило назву на ПАТ КБ «Приватбанк», із заявою про відкриття та обслуговування карткового рахунку, у відповідності до якої Банком видано універсальну гривневу картку Gold з типом кредитного ліміту фінансовий фіксований на суму 10 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Термін дії картки 24 місяці.
Погашення заборгованості по кредитному ліміту здійснюється як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням Банком коштів з дебетової картки.
Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між Банком та ОСОБА_5 договір про надання банківських послуг.
Судом встановлено, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконувала.
Станом на 31.07.2013 заборгованість становить 32423,85 грн. та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9476,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 15084,43 грн., заборгованість по комісії по користуванню кредитом у розмірі 5843,24 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанова ВСУ № 6-116цс13 від 06 листопада 2013).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення права особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що мало місце переривання строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснювалося погашення кредиту 13.08.2011 року у сумі 200 грн., 17.09.2011 року в сумі 200 грн., 12.12.2011 року в сумі 300 грн., 13.01.2012 року в сумі 200 грн. та 23.02.2012 року в сумі 200 грн. (а.с. 47-68).
Разом з тим колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги, що за обставин внесення позивачем чергового платежу в сумі 200 грн. 23.02.2012, судом не вірно визначено, що початок перебігу позовної давності у позивача почався 31 березня 2011 року.
Невідповідність висновків суду обставинам справи призвело до ухвалення помилкового рішення в частині зменшення процентів та відмови у стягненні штрафів.
Відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову, що становить 2020,18 грн. (500+1520,18).
Як свідчать матеріали справи, останній платіж ОСОБА_3 здійснено у 23.02.2012 (а.с. 62 ), а з позовом у суд Банк звернувся у вересні 2013 року, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Також, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача заборгованості по відсотках за користування кредитом лише за два останніх місяці, оскільки в даному випадку суд першої інстанції помилково ототожнив відсотки за користування кредитом з пенею, застосувавши до вказаних правовідносин позовну давність в один рік.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентах відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 15084,43 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та по комісії за користування кредитом не оскаржувалося, а тому на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевірялося.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», в інтересах якого діє Шуліка Аліна Володимирівна, - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року в частині зменшення розміру процентів за користування кредитом та відмови у стягненні штрафів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 15084,43 грн. та штраф у розмірі 2020,18 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 761/24829/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12760/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гайдук С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.