ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2014 р. Справа № 917/1402/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя
Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
позивача - Дідов О.В. за довіреністю від 02.04.2014р.
відповідача - не з'явився,
розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук, (вх. № 3031П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. по справі № 917/1402/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспектмаш", м. Дніпропетровськ,
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук,
про стягнення 65 903,09 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспектмаш": 61 853,00 грн. - основного боргу, 5 055,00 грн. - пені, 859,16 грн. - 3% річних, 6 741,98 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. на повернення судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст. ст. 610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України та 193, 265 Господарського кодексу України мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконав, тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором є обґрунтованим та законними, та таким, що підлягають частковому задоволенню.
ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі №917/1402/14 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аспектмаш" відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача, посилається на те, що він виконав добросовісно, належним чином свої господарські зобов'язання за укладеним договором, в свою чергу, позивач не надав належних документів, обов'язковість надання яких встановлена договором та нормами чинного законодавства.
У судове засіданні 03.11.2014р. з'явився представник позивача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
20.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспектмаш" та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" укладено Договір поставки товару № 0482-СН.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити і передати у власність покупцю (відповідачу у справі) визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.
Згідно з п. 1.3 договору, загальна ціна товару становить 89 790,00 грн. в тому числі ПДВ.
Відповідно до Специфікації № 1 до договору позивач мав поставити відповідачу товар, а саме:
- Шпиндель СБ832-210-335:
- Шпиндель СБ832-210-358;
- Шпиндель СБ833-210.303А (2 шт.);
Відповідно до п 2.2. договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника.
Згідно з п 2.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: на протязі 60 календарних днів після надходження 30% попередньої оплати за товар на розрахунковий рахунок постачальника (позивача у справі).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах 30% попередньої оплати, що складає 26937,00 грн., остаточний розрахунок 70% в сумі 62853,00 грн. на протязі 30 календарних днів після отримання товару.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача у справі), що визначений у цьому договорі.
Відповідно до п. 13.1, 13.2 договору вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції 09.10.2013р., відповідно до п. 2.1. та п. 6.1. договору, згідно з платіжним дорученням №352 відповідач сплатив першу частину ціни товару в розмірі 30 % від загальної суми, а саме 26 937,00 грн. (а.с.13).
Факт виконання позивачем умов договору та поставки відповідачу товару на загальну суму 89790,00 грн. підтверджується копіями видаткових накладних №1 від 03.01.2014р. та №13 від 17.01.2014р., підписаними обома сторонами (а.с. 11-12).
Як встановлено господарським судом першої інстанції, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання з оплати 70% отриманого товару в сумі 61853,00 грн. на протязі 30 календарних днів після отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 62853,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив претензію від 08.04.2014р. на адресу відповідача з вимогою негайно перерахувати на користь позивача заборгованість за отриманий товар, проте будь-якої відповіді не отримав (а.с. 33-34).
Тому позивач, вважаючи свої права порушеними звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості за укладеним договором.
26.08.2014р. господарський суд Полтавської області виніс оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими та законними, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, відповідачем не було виконано належним чином умов укладеного між сторонами договору від 20.09.2013р. № 0482-СН.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору від 20.09.2013р. № 0482-СН основної суми заборгованості за поставлений товар.
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором від 20.09.2013р. № 0482-СН в розмірі 5392,22 грн.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п.10.6 договору, за яким сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість задоволення частково позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача на користь позивача 859,16 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором від 20.09.2013р. № 0482-СН.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові, правомірно просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню 3% річних на користь позивача.
А також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6747,98 грн. з огляду на наступне.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.
Таким чином, розрахунок інфляції позивача є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі №917/1402/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, залишити без задоволення
Рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі № 917/1402/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 06.11.2014р.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко