ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 03» листопада 2014 р. Справа №922/3595/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А.,
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Мартишко Л.Є. за дов. №27-13 від 02.01.2014 року.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків (вх. №3297 Х/3-12)
на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 по справі №922/3595/14
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум Плюс", м. Харків
про стягнення 43398,11 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2014 року позивач, ВАТ «Турбоатом», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Ферум Плюс" збитків в розмірі 43398,11 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2014 по справі №922/3595/14 (суддя Жиляєв Є.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 по справі №922/3595/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Турбоатом" до ТОВ "Ферум Плюс" про стягнення 43398,11 грн. завданих збитків задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.11.2014.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
В судове засідання відповідач свого представника не направив, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014, яка була направлена на адресу відповідача та повернулась до суду апеляційної інстанції із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 03.11.2014 року за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 03.01.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір №0301/2014-РЮ (далі-Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався продати, а покупець прийняти і оплатити брухт та відходи чорних і кольорових металів, за цінами, вказаними в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. (розділ 1 договору)
У розділі 2 договору сторони встановили, що поставки "брухту" відбуваються окремими партіями на умовах EXW (згідно з "Інкотермс" в редакції 2010 року) : покупець (відповідач) своїми силами і за свій рахунок здійснює вантаження "брухту" на території постачальника (позивача) на поданій покупцем (відповідачем) автотранспортний засіб, а також транспортування на свій склад за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8. Об'єм постачання по видах визначається у міру накопичення "брухту" у постачальника і узгоджується обома сторонами.
Відповідно до п. 3.1. договору, приймання "брухту" по кількості і якості здійснюється покупцем (відповідачем) із зазначенням результатів приймання в приймально - здавальному акті.
Відповідно до п. 3.5. договору, на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну.
У розділі 4 договору, сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків. Зокрема, п. 4.1 договору визначено, що ціна на "брухт" по видах узгоджується сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до Специфікації №1 від 03.01.2014, яка є невід'ємною частиною договору, ціна за 1 (один) кг продукції була встановлена сторонами із позначкою - без ПДВ.
Оплата відповідачем поставленого "брухту" здійснюється згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в термін до 20 (двадцяти) банківських днів з дня оформлення рахунку-фактуру. (п.4.2. договору)
Матеріали справи також свідчать про те, що 30.05.2014р. Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів, звернулась до позивача з листом № 5547/10/28-09-40-26 в якому зазначила, що Постанова Кабінету Міністрів України №15 від 12.01.2011 року, якою був затверджений перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування ПДВ, діяла до 01 січня 2014 року. Таким чином, з 01.01.2014 року до 17.02.2014 року включно, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, у тому числі їх імпорту, оподатковуються в загальному порядку з нарахуванням ПДВ за ставкою 20 відсотків.
У зв'язку з цим, податкова інспекція просила позивача надати уточнюючий розрахунок до податкової декларації за січень, лютий 2014 року.
11.06.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахування на рахунок ВАТ "Турбоатом" суми ПДВ в розмірі 43398,11 грн. від вартості реалізованих брухту та відходів чорних кольорових металів в період з 10.01.2014 року по 23.01.2014 року включно. (а.с. 78-79)
Проте, відповідачем зазначена вимога була залишена без відповіді.
Звертаючись до господарського суду, позивач посилався на те, що відповідно до наданих 10.07.2014 року до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за січень, лютий та березень 2014 року, позивачем - ВАТ "Турбоатом" за взаємовідносинами з відповідачем - ТОВ "Феррум Плюс" за Договором № 0301/2014-РЮ від 03.01.2014 року було зараховано до державного бюджету України податок на додану вартість в сумі 43398,11 грн. за період з 10.01.2014 року по 23.01.2014 року. Вказану суму позивач вважає збитками, які завдані йому внаслідок невиконання відповідачем вимог діючого законодавства щодо оплати податку на додану вартість та неперерахування на рахунок ВАТ «Турбоатом» суми ПДВ в розмірі 43398,11 грн.
Місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог ВАТ "Турбоатом" про стягнення з ТОВ "Феррум Плюс" збитків у розмірі 43398,11 грн. відмовлено повністю.
Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог та заперечень учасників судового процесу, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі склалися господарського-договірні відносини, предметом яких стало укладання договору № 0301/2014-РЮ від 03.01.2014 року.
Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов'язувався продати, а покупець прийняти і оплатити брухт та відходи чорних і кольорових металів, за цінами, вказаними в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Також, у п. 4.2. договору сторони встановили, що оплата відповідачем поставленого «брухту» здійснюється відповідно до наданих позивачем рахунків-фактур.
Встановлені по справі обставини свідчать про те, що відповідач належним чином виконав свої обов'язки за вищевказаним договором та протягом дії останнього своєчасно та в повному обсязі здійснив оплату отриманого від позивача товару за цінами, зазначеними у Специфікації №1 від 03.01.2014, що підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 58-75)
Як вбачається з Специфікації №1 від 03.01.2014, яка є невід'ємною частиною договору, та наявних в матеріалах справи копій оформлених позивачем рахунків-фактур, які були виставлені відповідачу для здійснення оплати товару, ціна на товар була визначена без врахування податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписами ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до ч. 2 цієї статті, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) збитки; 2) протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; 3) причинний зв'язок між ними; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання цивільно-правової відповідальності.
Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. При цьому, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлені по справі обставини свідчать про те, що позивачем не надано доказів наявності у діях відповідача всіх необхідних елементів складу правопорушення. Так, позивачем не доведено, чи є поведінка відповідача протиправною, а саме: в чому полягає невиконання або неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання чи порушення правил господарської діяльності, з урахуванням того, що ціна на брухт та відходи чорних і кольорових металів була погоджена сторонами в договорі, а кожна поставка товару була належним чином оплачена відповідачем згідно з оформленим позивачем рахунком-фактурою.
До того ж, позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача під час виконання ним своїх зобов'язань за договором.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами, що дії відповідача порушили права або охоронювані законом інтереси позивача.
Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на невиконання ТОВ «Феррум Плюс» вимог діючого законодавства України стосовно сплати податку на додану вартість як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, оскільки, відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, саме позивач є платником податку на додану вартість за укладеним договором поставки і саме на нього, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу, покладається обов'язок визначення ставки податку та його суми у цифровому значенні, а також загальної суми коштів , що підлягає сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з Специфікації №1 від 03.01.2014, яка є невід'ємною частиною договору, та наявних в матеріалах справи копій оформлених позивачем рахунків-фактур, які були виставлені відповідачу для здійснення оплати товару, ціна на поставлений товар була визначена позивачем без врахування податку на додану вартість.
При цьому, як правомірно було зазначено судом першої інстанції, відповідно до ч.3 ст.632 ЦК України, зміна ціни договору після його виконання заборонена, а доказів того, що укладений сторонами договір або його окремі положення у встановленому законом порядку визнані недійсними позивачем також не надано.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для виникнення у позивача права вимагати стягнення з відповідача збитків у розмірі 43398,11 грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що правомірно залишені господарським судом першої інстанції без задоволення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 у справі №922/3595/14 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 у справі №922/3595/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..
Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2014 року.
Головуючий суддя Тарасова І.В.
суддя Горбачова Л.П.
суддя Істоміна О.А.