Справа № 22-1809-2006 р.
Категорія 19 Головуючий у 1 інстанції - Стальніков В.М.
Доповідач Суровицька Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14" червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі: Головуючої судді - Авраменко Т.М.
Суддів - Гайсюка О.В.,
Суровицької Л.В. При секретарі: Поліщук Н.Л. За участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника ВД ФССНВ у Кіровоградській області - Майстренко О.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Новоукраїнському районі Кіровоградської області на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 3 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Новоукраїнському районі про перерахунок розміру щомісячних страхових виплат втраченого заробітку .
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Новоукраїнському районі про перерахунок розміру щомісячних страхових виплат втраченого заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Зазначав, що під час виконання трудових обов'язків в пересувній механізованій колонні НОМЕР_1 отримав професійне захворювання, внаслідок чого висновками МСЕК від 15.02.2005 року та 8.02.2006 року йому встановлено третю групу інвалідності та 50 відсотків втрати професійної працездатності до лютого 2007 року.
На підставі рішення Новоукраїнського райсуду від 22 червня 2005 року Фонд обрахував розмір належних йому щомісячних страхових виплат виходячі із мінімальної заробітної плати, що склало 140 грн. на місяць. З липня 2005 року відповідач продовжує виплачувати щомісячне відшкодування шкоди здоров"ю у тому ж розмірі, хоча з 1 липня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати було
підвищено до 310 грн., а з 1 жовтня 2005 року до 332 грн. З січня 2006 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 350 грн.
Вважає, що відповідно до ст. 28, п.2 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також ч.2 ст.1208 ЦК України у зв'язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати відповідачем повинен проводитись перерахунок щомісячних страхових виплат.
Просив суд зобов'язати Фонд збільшити розмір щомісячної виплати за липень-серпень 2005 року до 155 грн., за вересень-грудень 2005 року до 166 грн., за січень-березень 2006 року до 175 грн., а також зобов'язати сплачувати щомісячні виплати, обраховуючи їх з мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні.
Рішенням Новоукраїнського райсуду від 3 травня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду у Ново-українському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що розмір щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку , що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а перерахунок здійснюється у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.
Позивач та представник позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги і пояснили, що підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством, є підставою для перерахування сум щомісячних страхових виплат.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає апеляційну скаргу Фонду такою, що підлягає задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.29 Закону № 1105-ХІУ відповідач повинен був провести перерахунок щомісячних страхових виплат, що належали до виплати ОСОБА_1, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за час роботи у ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав професійне захворювання, яке було встановлено 09.01.1997 року. За
висновками МСЕК від 15.02.2005 року та 08.02.2006 року йому встановлено третю
групу інвалідності та 50 відсотків втрати професійної працездатності до 08.02.2007
року (а.с.6).
Відділенням виконавчої дирекції ФССНВ у Новоукраїнському районі відповідно до статей 21, 28, 31, 32, 34 Закону України від 23.09.1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
позивачу призначено грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
Станом на 14 серпня 2001 року згідно довідки ВАТ Новоукраїнської ПМК-135 розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 складав 82 грн., відповідно середній заробіток складав 136 грн., що перевищувало розмір встановленої на той час мінімальної заробітної плати в сумі 118 грн.
Рішенням Новоукраїнського райсуду від 22 червня 2005 року , яке не оскаржувалось і набрало законної сили, зобов'язано відповідача збільшити розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за травень-червень місяці 2005 року до 140 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
У задоволенні позовних вимог позивача про перерахунок розміру щомісячних страхових виплат у зв'язку із зростанням мінімальної заробітної плати з 1 липня 2005 року та з 1 жовтня 2005 року судом було відмовлено з тих підстав, що позивач передчасно заявив вказані вимоги.
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про перерахунок щомісячних страхових виплат за той же період, але з інших підстав та доповнив позовні вимоги про перерахунок за вересень-грудень 2005року та січень-березень 2006 року (а.с.9, 2-3, 12-13).
Відповідно до статті 29 Закону № 1105-ХІУ від 23.09.99 р. перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі:
1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;
2) зміни складу сім'ї померлого;
3) підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством, стосується насамперед перерахування розміру витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілому.
Таке підвищення розміру мінімальної заробітної плати може бути підставою для перерахування розміру страхової виплати на відшкодування втраченого заробітку в напрямі її збільшення в тому разі, коли її розмір визначався виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Оскільки розмір страхової виплати на відшкодування втраченого заробітку позивачу визначався із розміру його середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я і відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, в подальшому Фонд здійснював перерахування сум у зв'язку із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки станом на 1 березня наступного року, вимоги позивача про перерахунок страхових виплат на підставі підвищення розміру мінімальної заробітної плати за липень-грудень 2005 року та січень-березень 2006 року і зобов'язання відповідача в
подальшому обраховувати розмір страхових виплат із мінімальної заробітної плати, задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Так як суд першої інстанції правильно встановив норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, однак прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
На підставі ст.28, ст.29, п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Новоукраїнському районі, задовольнити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від З травня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Новоукраїнському районі про перерахунок щомісячних страхових виплат втраченого заробітку, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя Судді: