Ухвала

іменем україни

4 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів:при секретарі за участю прокурораКравченка С.І., Тельнікової І.Г., Зінорук В.В., Вергізової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150300000464, за обвинуваченням

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Сколівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі ст. ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України, постановлено вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2011 року та вирок Сколівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року, виконувати самостійно.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2013 року вирок Сколівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2011 року, і остаточно призначено покарання у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційної інстанцій та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону та зазначає, що факт вчинення засудженим злочину під час іспитового строку не може вплинути на призначене ОСОБА_6 покарання у виді штрафу.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_6 засуджено за те, що він, будучи раніше засудженим за крадіжку, 16 липня 2013 року, приблизно о 04 год., повторно, в с. Орява, Сколівського району, Львівської області, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрав з господарського приміщення майно ОСОБА_8, на суму 468,60 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Вергізової Л.А., яка не підтримала касаційну скаргу захисника та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6, у вчиненні злочину, за який його засуджено та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.

При призначенні покарання судом першої інстанції не було враховано що ОСОБА_6 був засуджений вироком Сколівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд повинен до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_6 вчинив в період іспитового строку, а тому при призначенні покарання засудженому суд повинен був керуватись ст. 71 КК України.

Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа розглядалась за апеляцією прокурора, в якій порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, а саме незастосування ст. 71 КК України при призначенні засудженому покарання та невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання засудженому внаслідок м'якості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Частково задовольняючи апеляцію прокурора, апеляційний суд виправляючи помилку допущену судом першої інстанції, правильно зазначив про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 71 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_6 апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, а також обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, в тому числі й те, що злочин ОСОБА_6 вчинений під час іспитового строку за попередній злочин.

Наведені у касаційній скарзі захисника доводи не дають підстав для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого покарання.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судового рішення щодо ОСОБА_6, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

_________________ ________________ ________________

С.І. Кравченко Т.І. Франтовська І.Г. Тельнікова