У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним правочин, а саме: заповіт ОСОБА_3 від 28 липня 2006 року, оскільки останній було складено спадкодавцем без усвідомлення значення своїх дій та за відсутності можливості керувати ними.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року у відкритті провадження по зазначеній вище цивільній справі відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи міститься рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року по справі № 2-1188/10, що набрало законної сили та яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: ГУЮ у м. Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, що є підставою для застосування норм п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова

В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова