№ 2 - 418 - 08р.

УКРАЇНА

МАГДАЛИНІВСЬКІЙ РАЙОННИЙ СУД

Дніпропетровської   області

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

24 березня 2008 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Горбаченку Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку   та земельної ділянки від 22 жовтня 2007р. дійсною

ВС ТАНОВИВ:

У березні 2008р. до суду надійшла заява позивача про визнання угоди купівлі-продажу будинку, розташованого на земельній ділянці дійсної. Посилаючись на те, що 22 жовтня 2007р. між ними була досягнута угода про купівлю-продажу житлового будинку, розташованому на земельній ділянці у АДРЕСА_1. Майно: житловий будинок та земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд належало ОСОБА_3, який заповідав ОСОБА_4 На підтвердження угоди, відповідач отримала гроші, домовившись про укладення договору у нотаріальній конторі. Але після цього, стала ухилятися від нотаріального укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. У зв'язку з наведеним, вимушена звернутися до суду і просить винести рішення, яким угоду купівлі - продажу житлового будинку та земельних ділянок визнати дійсною. Додатково визнати право власності на вказане майно.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява підлягає розгляду по суті з відмовою в позові з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України законодавчо затвердила, що кожен має право володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Право власності в Україні охороняється законом. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Всі форми власності рівноправні.

Копія свідоцтва про право власності /а. с. 8/ від ІНФОРМАЦІЯ_1р. вказує, що ОСОБА_3, мешканцю АДРЕСА_1, померлому   ІНФОРМАЦІЯ_2р. /а. с. 14/, належить на праві   особистої власності житловий будинок. Вказане свідоцтво зареєстровано в бюро технічної інвентаризації і про це вказано у технічному паспорті на житловий будинок /а.с. 8, 10-11/.

Крім цього згідно Державних актів серії ДП  №025947 та  №025946, виданих 7 сесією XX111 скликання Олександрівської сільської  ради № 7 від 11 серпня  1999.,

/а.с. 12-13/ на право приватної власності на землю громадянину України ОСОБА_3, який мешкав АДРЕСА_1, передано у приватну власність земельні ділянки площею 0.3228 та 0.250 гектарів в межах з планом, які розташовані на території с Олександрівка Олександрівської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку. Акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2    від ІНФОРМАЦІЯ_3р.

Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_3. на законних підставах був власником житлового будинку та земельних ділянок, розташованих у АДРЕСА_1.

8 грудня 2006р. ОСОБА_3. у сільській раді на випадок смерті зробив заповіт, що домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1, приватизовану земельну ділянку заповідає ОСОБА_4 /а.с. 5/.

ІНФОРМАЦІЯ_2р. в с Олександрівка Магдалинівського району на 87 році життя помер ОСОБА_3, на що вказує копія свідоцтва про смерть Олександрівської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_2р. серія НОМЕР_3/а.с. 14/. Дата смерті є часом відкриття спадщини.

З пояснень позивача слідує, що вона на цей час користується житловим будинком та земельною ділянкою, яку останню використовує на свій розсуд.

Згідно ст. 1268 ЦК України визнається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Закон наголосив тільки на фактичне управління або володіння спадковим майном. Ці обставини ще не дають право розпоряджатися майном, яке було завіщено другій особі, а не дружині, яку було позбавлено спадщини, не зважаючи на те, що та має свою частку власності у майні, яке належить подружжю.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Як громадянин України, відповідач має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

На порушення вимог Цивільного Кодексу України відповідач та особа на користь якого є заповіт, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2р., по цей час, не отримали в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право   на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право власності на спадщину /житловий будинок та земельні ділянки/ згідно заповіту на ім'я ОСОБА_4 та відповідача, за законом, згідно Закону України від 2 вересня 1993р. № 3425-ХП "Про нотаріат" є обмеженням для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на земельній ділянці між сторонами по справі.

Цивільний кодекс України який дії з 1 січня 2004р. застосовується тільки до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. По даній справі щодо цивільних відносин /спадщина на майно, яке було заповідано/, які виникли після ІНФОРМАЦІЯ_2р., і продовжують діяти по цей час, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовується новий Цивільний кодекс України.

Ст. 655 ЦК України вказує, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати   /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить тільки власникові товару. Під поняття власник /володіти, управляти, розпоряджатися/, відповідач не підпадає і тому не може бути стороною по договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, укладається у письмовій формі   і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Ст. 220 ЦК України /Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору/, стверджує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

По даній справі, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін не була власником майна, за яке отримала гроші, і тому ні нотаріальна контора    ні суд не вправі узаконити такий   нікчемний   договір між позивачем та відповідачем.

Суд не може визнати такий договір дійсним і тому в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 22 ч. 2, 220 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 22 жовтня 2007р. дійсною та визнання права власності на вказане   - відмовити.

Повідомити, що особи , які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду у суді   28 березня  2008р. 8. 00.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду У Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом   20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295   ЦПК України.