Справа № 1 -26 2007р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 січня 2007 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Скринник Ю.О., з участю прокурора Мельника В.П., адвоката ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нагатино Ленінського району Московської області, українця, громадянина України, з професійно-технічної освітою, одруженого, пенсіонера, мешканця: АДРЕСА_1, раніше несудимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 27 грудня 2004 року уклав з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 угоду купівлі-продажу житлового будинку, що розташований АДРЕСА_2, та приватизованої земельної ділянки біля цього будинку площею 0,25 га. Згідно цього договору, ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 купили в рівних частинах кожна житловий будинок та земельну ділянку за вищезазначеною адресою, за що заплатили власнику 4000 грн.

Після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі - продажу цього будинку та земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали власниками будинку АДРЕСА_2 та відповідної земельної ділянки.

В будинку, що був предметом цього договору, знаходились різні будівельні матеріали: дошки, руберойд, скло тощо. На горищі будинку знаходились металеві кутки. Надворі були тротуарні плитки та труби. Перед укладанням угоди купівлі - продажу ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що ці матеріали покупці можуть використовувати для добудови та облаштування купленого будинку.

27.12.05, після укладення договору купівлі-продажу будинку і земельної ділянки та посвідчення його у нотаріуса, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що ключ від їх будинку знаходиться в туалеті на гвіздку, та що він -ОСОБА_1- на протязі січня 2005 року забере свої особисті речі. Нові власники погодилися, але з умовою, що ОСОБА_1 буде забирати свої речі з проданого будинку лише з їх дозволу та у їх присутності.

У лютому 2005 року ОСОБА_1 разом із своїм зятем ОСОБА_5 приїхав до садиби ОСОБА_2 та ОСОБА_4, розташованої АДРЕСА_2. ОСОБА_1, умисно, в порушення вимог ст.30 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину недоторканість житла, та відповідно до якої, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду; усвідомлюючи, що він порушує недоторканість житла ОСОБА_2 та ОСОБА_4, без згоди власників будинку, проти волі останніх, проник до домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4:   відкрив ключем зазначений будинок, зайшов до нього та забрав       звідти 2 дошки та овочі. Завантаживши ці речі до машини зятя, ОСОБА_1 відвіз їх до себе додому.

Через деякий час, в цьому ж місяці- у лютому 2005 року- ОСОБА_1 разом із своїм братом ОСОБА_6 знову приїхав до будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та, усвідомлюючи, що він порушує недоторканість житла ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи умисно, без згоди власників будинку та проти волі останніх, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне проникнення до чужого будинку, відкрив ключем будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зайшов до нього та забрав звідти 2 відра та матрац. Після цього, у квітні 2005 року ОСОБА_7 разом із своїм чоловіком ОСОБА_1, приїздила до будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_4, розташованого АДРЕСА_2 та з дозволу останніх забирала деякі речі: одежу, одіяла, посуд, інвентар і т.ін.

Приблизно 15 травня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 приїхали до с.Кияниця, провідати батька останнього ОСОБА_8, а після чого пішли до садиби ОСОБА_2 та ОСОБА_4, щоб забрати свої речі, які залишилися в будинку. ОСОБА_4 до свого будинку не пустила ОСОБА_1 та ОСОБА_7, але на прохання останніх винесла зі свого будинку на вулицю їх речі. Після цього ОСОБА_4 закрила будинок та пішла звідти. А колишні власники садиби - ОСОБА_1 та ОСОБА_7- забрали ті речі, крім цього, підчепили до трактору металеву бочку, що стояла біля будинку та раніше належала їм, та відвезли її до с.Кияниця, де здали на металобрухт ОСОБА_9, за що отримали близько 200-250 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України не визнав та розповів про обставини проникнення до будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наступне:

27 грудня 2004 року він уклав договір купівлі - продажу свого будинку разом із земельною ділянкою площею 0,25 га., розташованих АДРЕСА_2, із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Згідно цього договору останні у рівних частинах купили його будинок по зазначеній адресі та земельну ділянку площею 0,25 га, за що заплатили йому 4000 грн.

В проданому будинку знаходилися деякі будівельні матеріали: дошки, плитка, руберойд, відра, лопати та інший інвентар. Перед укладанням угоди купівлі-продажу він сказав ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що вони можуть використовувати дошки, які лежали перед будинком для добудови та облаштування проданого будинку. Із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час укладання договору купівлі- продажу він домовився про те, що забере свої особисті речі до весни 2005 року. Що за речі конкретно, він не указав. Ключ від проданого будинку він не віддавав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Він залишив його на гвіздку в туалеті проданої садиби та повідомив про місце знаходження ключа покупцям. В будинок АДРЕСА_2 після продажу своєї садиби він приїздив приблизно у лютому 2005 року разом зі своїм зятем ОСОБА_5 Він відчинив будинок ключем, який взяв у туалеті, та виніс з будинку 2 дошки та овочі (капусту та фасоль - врожай 2004 року) та завантажив все це до машини зятя. При цьому він спитав у сусіда ОСОБА_10, який в цей час підійшов до машини його зятя, чи підійдуть дошки на дверну коробку, на що ОСОБА_10 відповів, що для цієї мети вони підійдуть. Про свій приїзд ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2- новим власникам садиби - він не повідомляв, щоби не турбувати останніх. Про те, що він приїде за речами до їх будинку, він не попереджав ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2

Після цього, приблизно у лютому 2005 року, він разом із своїм братом ОСОБА_6 приїздив на свою колишню садибу. Він відкрив будинок ключем, забрав 2 відра та матрац з дому, завантажив ці речі до машини брата та відвіз їх у с.Кияниця, де живе його батько та другий брат. В цей раз він також не попереджав ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 про свій приїзд на куплену ними дачу. Дозволу у них на це він не питав.

Приблизно в квітні 2005 року він зі своєю дружиною ОСОБА_7 приїхав до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на свою колишню дачу, та забирав з будинку свої речі - нові власники цьому не перешкоджали. В цей раз він та дружина забирали якісь тряпки : одяг, ковдри і т.ін. Через деякий час він подзвонив власникам дачі та хотів домовитися про день, коли б можна було забрати речі. На що вони відповіли, щоб він не приїжджав на їх дачу та не «хазяйнував» там, що там нічого їхнього з речей не залишилося.

Пізніше, приблизно в середині травня 2005 року, він під'їхав до своєї колишньої дачі разом із своєю дружиною ОСОБА_7, на дачі в цей час була ОСОБА_4 Він сказав останній, що їм треба забрати свої речі. На що ОСОБА_4 відповіла, що в будинку їх речей вже немає. Але все ж таки віддала їм ті речі, які вони прохали. При цьому ОСОБА_4 до будинку його з дружиною не впустила, а повикидала речі(кроваті, столи, стільці тощо) на вулицю, зачинила будинок та кудись пішла. Після цього він пішов за братом ОСОБА_6 в с.Кияниці та попрохав його на тракторі забрати речі, які повиносила ОСОБА_4 Брат приїхав, та після цього вони завантажили речі на трактор, забрали металеву бочку та відвезли все до с.Кияниця, де ту бочку здали на металобрухт.

Крім цього, він сказав, що з обставинами, викладеними в постанові про притягнення його в якості обвинуваченого, він не згодний, бо він домовлявся з покупцями про те, що йому можна буде забрати свої речі з будинку до весни 2005 року, тому він не вважає, що проникав до житла ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без їх згоди, крім цього, в нього є сумніви, що він приїздив із своїм зятєм до зазначеного будинку саме у лютому 2006 році. На його думку, він, мабуть, приїздив туди раніше.

Поряд із цим, він розповів, що власників садиби про те, що він приїде до їх будинку за речами, не попереджав, дозволу не питав, бо вважав, що вони раніше про все домовилися.

Викладені вище обставини підтверджені добутими і вивченими в судовому засіданні доказами, а тому дії підсудного суд кваліфікує за ст. 162 ч.1 КК України, так як він незаконно проник до житла громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з письмовими заявами про закриття кримінальної справи в зв'язку з примиренням.

Суд вважає, що можливо закрити кримінальну справу з цих підстав, поскільки, злочин вчинений підсудним відноситься до категорії невеликої тяжкості, сторони досягли в суді примирення і підсудний не заперечує проти закриття кримінальної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст.ст. 7-1 п.2,8 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 162 ч.1 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрити, в зв'язку з примиренням винного і потерпілих.

Міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишити без розгляду, роз*яснивши їм право зверненя до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області на протязі 7 діб, з

моменту її проголошення.