Справа № 22-1737 2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Березій Ю.А.
Категорія 5 Доповідач - Спірідонова Л.С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА Іменем України
6 червня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого - Полежая В.Д.
Суддів - Спірідонової Л.С., Ворони І.М.
при секретарі - Шевченко Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду від 15 березня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
25 липня 2005 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю.
Зазначали, що 21 квітня 2004 р. в АДРЕСА_1, вони придбали у власність житловий будинок у ОСОБА_2. Однак, користуватись будинком вони не в змозі, т. як в ньому зареєстрована ОСОБА_1, чим створює їм відповідні незручності.
Добровільно знятись з реєстрації відповідачка не бажає, а тому просили зобов'язати її не чинити перешкод в користуванні будинком, давши дозвіл групі громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Маловисківського РВ УМВС на зняття ОСОБА_1 з реєстрації за згаданою адресою.
10 серпня 2005 р. ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Зазначала, що будинок було придбано в період спільного проживання з ОСОБА_4, а тому є спільною сумісною власністю і без її згоди він не мав права на відчуження будинку.
Просила договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визнати недійсним.
Ухвалою суду від 23.08.2005 р. між сторонами були укладені мирові угоди і
затверджені судом.
За скаргою ОСОБА_4 апеляційним судом 26.10.2005 р. дана ухвала скасована і
справі передана на розгляд по суті.
9 грудня 2005 р. ОСОБА_1 доповнила свій зустрічний позов і просила визнати спірне домоволодіння спільним сумісним майном колишнього подружжя та визнати згаданий договір купівлі-продажу будинку від 24.04.2004 р. недійсним.
Рішенням Маловисківського районного суду від 15 березня 2006 р. позов
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити даним особам перешкод в користуванні садибою та подати належну заяву в органи реєстрації про зняття з обліку.
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд прийшов до висновку, що правовідносини сторін за зустрічним позовом регулюються нормами цивільного права в редакції, що діяла до 1 січня 2004 року. Доказів про те, що будинок придбаний за спільні кошти сторін позивачка не надала.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, і відмовлено в позові ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення сторін судова колегія приходить до висновку, що підстав для задоволення скарги немає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбав будинок 17.11.1996 р. На той час з ОСОБА_1 він знаходився у фактичних шлюбних стосунках, шлюб між ними офіційно зареєстровано 3 грудня 1996 року, і в послідуючому розірвано 5.12.2003 року.
В даному випадку правовідносини сторін щодо спільної сумісної власності, регулюються ст. 22 Кодексу Законів про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 р., яка передбачала спільною сумісно власністю майно, нажите подружжям за час шлюбу.
Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою врегульовано ст. 74 Сімейного кодексу України після набрання чинності з 1 січня 2004 року Цивільного кодексу в новій редакції. При цьому в п. 4 прикінцевих та перехідних положень кодексу зазначається, що цивільні відносини, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Будинок ОСОБА_4 придбано до реєстрації шлюбу, в послідуючому між сторонами його розірвано в грудні 2003 року, а тому положення ст. 74 Сімейного кодексу України при вирішенні даного спору не застосовується.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, які привели або моли б привести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду від 15 березня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий Судді: